Семінарське заняття № 13: Західноукраїнські землі у складі Австрії та Австро-Угорської імперії (к. ХVІІІ ст. – поч. ХХ ст.)

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення про державно-політичний устрійі систему права на західноукраїнських у складі Австрії та Австро-Угорської імперії, розуміння причин, передумов, змісту і значення реалізованих буржуазних реформ, що об’єктивно сприяли скасуванню феодально-кріпосницьких відносин і ствердженню капіталістичного суспільно-економічного укладу.

Час проведення –2 год.

Навчальні питання:

1. Державно-політичний устрій українських земель у складі імперії Габсбургів.

2. Джерела та розвиток права у Галичині, Північній Буковині і Закарпатті.

3. Судова система та правоохоронні органи.

Ключові поняття: «Коронний край», «цісар», «крайовий сейм», «крайовий президент», «становий сейм», «губернатор», «повітовий староста», «сільський війт», «окружний староста», «мандатор», «жуп», «комітат», «домінії», «жупан», «сервітути», «кріпосне право», «крайовий суд», «трибунал», «жандармерія», «конституція», «кодекс», «патент», «новела», «мандат», «едикт», «резолюція»

Методичні вказівки:

Курсанти мають простежити процес організації системи влади та управління в західноукраїнських землях від часу їх включення до складу Австрійської імперії (1772—1774 рр.) до її розпаду (1918 р.). Слід звернути увагу на те, що в історії західноукраїнських земель за часів австрійського панування відомі два періоди: 1) від першого поділу Польщі до революції в Австрії 1848 р.; 2) від революції 1848 р., коли австрійська держава перетворилася на капіталістичну країну, а з 1867 р. - у дуалістичну Австро-Угорську монархію, до її розпаду в 1918 р. Варто пам’ятати, що австрійський уряд, загарбавши Галичину, штучно об’єднав українські та польські землі в один адміністративний так званий Коронний край з центром у Львові, встановивши офіційні назви Східної і Західної Галичини. За формою правління Австрія була абсолютною монархією (до 1848 р.). Монарх зосереджував усю законодавчу, виконавчу і судову владу. Крім того, він вважався єдиним джерелом права. Нормативні акти імператора: найвищі постанови, патенти, а також були мандати, едикти, резолюції. При монарху діяла особиста канцелярія. Придворна канцелярія - дорадчий орган при імператорі (до 1848 р.). У 1774-1776 і 1797-1802 рр. існувала також канцелярія для Галичини. Австрійський уряд скасував польські шляхетські сеймики. Замість них у Галичині патентом від 13 червня 1775 р. був створений галицький становий сейм з центром у Львові. Він мав дуже обмежену компетенцію, фактично з 1782 р. діяв як дорадчий орган при губернаторові. Сейм обирав Становий комітет з 7 членів, який діяв на постійній основі. Губернатор вважався фактичним керівником краю. Призначався він імператором і мав широкі повноваження. Губернатор спирався в своїх діях на губернське правління, що складалося з окремих департаментів. Революція 1848 року, що привела до тимчасового падіння абсолютизму в Австрії, викликала зміни і в західноукраїнських землях. Слід звернути увагу на те, що в квітні 1848 р. була прийнята перша австрійська конституція, яка проголошувала деякі буржуазно-демократичні права і свободи громадян. Але вже в березні 1849 року з’являється нова конституція, що закріпляла створення централізованої держави, в якій влада зосереджувалася в руках імператора. Але конституція, як і крайова конституція 1850 року, не була введена в дію і скасована патентом імператора від 31 грудня 1851 року. Таким чином, в Австрії було відновлено абсолютизм. 1867 року абсолютна Австрійська монархія перетворилася на дуалістичну конституційну Австро-Угорську монархію. Закарпаття входило до Угорщини, а Буковина і Галичина — до Австрії. Країною управляв один монарх (австрійський), два уряди і два двопалатні парламенти. В ХІХ ст. більшу роль починають відігравати буржуазія і робітничий клас. Необхідно зауважити, що в 70-ті роки в Австро-Угорщині була введена складна куріальна виборча система виборів у центральні та провінційні представницькі органи влади. З кінця ХІХ ст. масового характеру набув рух за запровадження загального виборчого права (його встановлено 1907 року). Отже, це був досвід демократичного розвитку. Курсанти мають обґрунтувати висновок, що проведені австрійською владою реформи сприяли усвідомленню українським населенням своєї національної ідентичності, загальній демократизації суспільства. Але негативним фактором можна вважати те, що всі українські землі, поділені між двома імперіями, практично не мали статусу автономії.

Працюючи над другим питанням курсанти повинні розібратися у змінах в системі права, що відбувалися в українських землях у складі імперії Габсбургів. Так, в Австрії був введений у дію новий Цивільний кодекс (1812 р.), торговий кодекс (1862 р.), кримінальний кодекс (1787 р.), цивільно-процесуальний кодекс (1898 р.). Були введені в дію окремі положення: адвокатська ординація 1849 року, закон про компетенцію судів 1852 року та ін.

Розглядаючи третє питання, необхідно звернути увагу, що до першої половини ХІХ ст. монарх зосереджував усю законодавчу, виконавчу і судову владу. У 1849 р. цісар ухвалив „Положення про суди”. Судова влада відокремлювалась і оголошувалася незалежною. Замість станових судів, з’являються загальні судові установи: повітові, повітові колегіальні, окружні суди і Вищий крайовий суд (у Львові). Вищою судовою інстанцією в державі були Верховний суд і касаційний трибунал.

Існували шляхетські суди першої інстанції - земські й міські. Для духовенства - єпископські суди. Для городян - магістратські. Для селян - домініальні суди. Судом другої інстанції для домініальних судів був комітатський суд. Діяли і спеціальні суди - військові, промислові і комерційні. Утворювалися суди присяжних, а для розгляду дрібних цивільних справ - мирові суди. За австрійським законодавством суд підпорядковувався прокуратурі (з 1850 р.), існував інститут адвокатури (з 1781 р.). До системи правоохоронних органів належала цивільна поліція та політична жандармерія, структура яких будувалася відповідно до адміністративного поділу імперії і слугувала захисту монархії від посягань антисоціальних елементів та політичних противників.

Питання цільових виступів:

1. Зміни в системі права на українських землях у складі імперії Габсбургів.

2. „Положення про суди” 1849 р.

Теми рефератів:

1. Конституція Австро-Угорщини 1867 року.

2. Діяльність Головної Руської Ради в період революції 1848-1849 рр. в Австро-Угорщині.

Література:

Базова: 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Допоміжна:3, 12, 46, 62.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Семінарське заняття № 12: Україна в умовах надзвичайного стану періоду першої світової війни (1914 - жовтень 1917 рр.)	\|	Змістовий модуль № 5: Держава і право України Новітнього часу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.