Загальні вимоги до структури, обсягу та змісту дипломної роботи

Написання тексту будь-якого дослідження, у тому числі й дипломної роботи слід починати з виставлення формату шрифту, абзаців, міжстрокових інтервалів, полів, нумерації сторінок. Практика написання робот показує, що роботи виконуються на комп’ютері у текстовому редакторі MSWord. З тих причин, що допускається за домовленістю з науковим керівником висилати на перевірку роботи через електронну пошту, рекомендується використовувати версію MSWord 2007 або 2003 років, які є найбільш розповсюдженими і відкриваються на будь-якому комп’ютері.

Мова написання дипломної роботи – українська. На інших мовах роботу можна писати також після отримання дозволу. Для цього у вересні необхідно написати заяву у вільній формі на ім’я завідуючого кафедрою з проханням дозволити написання роботи на іншій мові відмінній від державної.

Використовуються наступні стандарти у форматах:

- текст друкується на аркуші білого паперу (А4, 210 х 297 мм) з однієї сторони;

- поля зверху, знизу, ліворуч - 20 мм, праворуч - 10 мм;

- гарнітура шрифту - Times New Roman (Cyr), розмір шрифту - 14, колір друку – чорний;

- міжстроковий інтервал – полуторний, абзацний відступ – 1,25см;

- щільність тексту повинна бути рівномірною (вирівнювання тексту по ширині);

- нумерація сторінок у верхньому правому куті, починаючи з другого листа (зміст).

Після цього на першому аркуші дипломної роботи розміщується титульний лист (Додаток Г). Його форма може змінюватись, тому перш ніж прошивати роботу, слід уточнити затверджений варіант на кафедрі.

Другий аркуш – це зміст роботи (Додаток Д). Зміст відповідає плану роботи з нумерацією сторінок. Існують певні вимоги до плану роботи:

- план розробляється складний, з трьох розділів і по три підрозділи в кожному розділі (можуть існувати відхилення від такої структури - +/- 1 підрозділ, проте вони обов’язково повинні бути обумовленні специфікою теми і студент має вміти пояснити таку необхідність);

- план повинен повністю розкрити тему роботи;

- назви розділів і підрозділів не можуть бути однойменними з назвою роботи або відрізнятись одним словом;

- назви розділів і підрозділів не можуть складатись менш ніж з трьох слів, і повинні відображати суть викладеного матеріалу;

- розділи та підрозділи повинні бути приблизно рівними за обсягом. Вважається недоліком якщо один підрозділ або весь розділ значно менший або більший за інші;

- назви розділів та підрозділів у змісті повинні відповідати назві структурних елементів роботи по тексту, тому якщо вони змінюються, то рекомендується їх змінювати одночасно.

За змістом слідує перелік умовних скорочень. Він складається в процесі роботи над текстом основної частини і має місце лише тоді, якщо в роботі приблизно більше 3-х раз зустрічаються велика кількість (більше 10) різноманітних абревіатур. В іншому випадку перелік умовних скорочень не пишеться, достатньо при першій появі в тексті дати повну розшифровку абревіатури у дужках, а надалі по тексту давати тільки абревіатури. У випадку необхідності окремого виділення переліку умовних скорочень, його наводять на окремому листі в межах загальної нумерації сторінок. У першому рядку по центру пишуть заголовок без лапок «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ». Пропускають одну строчку і в алфавітному порядку у стовпчик пишуть абревіатури, а навпроти у другій колонці – їх розшифровку.

Далі слідує вступ. Він складається із двох редакцій: перша - на початку роботи, визначаючи напрям дослідження, ті задачі які студент ставить перед собою і які логічно витікають із теми дослідження, мету, об’єкт та предмет дослідження, друга - коли основний зміст роботи готовий, редагується перший варіант вступу, виходячи з того, що в студента вийшло, яку літературу та які методи він використовував.

Вступ повинен дорівнювати 3-5 сторінкам. У вступі варто розкрити актуальність теми, теоретико-методологічну базу, визначити мету, основні завдання роботи, визначити об'єкт і предмет, методи дослідження, структуру, інформаційну базу дослідження.

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність і доцільність роботи. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми або наукового завдання. Так аналізується стан розробки проблеми, ступінь її новизни, надається короткий огляд історії досліджень; виділяється та частина проблеми, яка не отримала потрібного висвітлення в науці, але має значення для аналізу проблеми в цілому; підкреслюється зв’язок із важливими аспектами міжнародних економічних відносин. Тобто в цій частині вступу слід обґрунтувати, чому на Вашу думку ця тема важлива для розгляду та подальшого дослідження. Обґрунтування актуальності за обсягом зазвичай становить 1-2 сторінки та не повинно перевищувати ¼ частину вступу. Закінчити обґрунтування актуальності можна, наприклад, такими фразами: «Саме тому обрана проблематика дослідження є вельми актуальною на даний момент» або «Власне це й обрано основною проблемою даного дослідження, що визначає його актуальність як у теоретичному, так і у прикладному аспектах».

Теоретико-методологічна база складається з короткого перерахування тих науковців, вітчизняних та закордонних, які займалися обраною проблемою. Це виокремлення теоретичних положень тих учених, на праці яких студент спирався при проведенні дослідження. Формулювання теоретико-методологічної основи зазвичай виглядає дещо ширше за тему та предмет дослідження. Треба пам’ятати, що прізвища учених, на яких йде посилання, мають бути перераховані в алфавітному порядку. Ініціали автора мають передувати прізвищу і бути з ним нерозривними без переносу на наступну строчку.

Від доказу актуальності обраної теми та аналізу дослідженості проблеми доцільно перейти до формулювання мети роботи. Мета – це уявний, ідеальний образ, що передбачає результати діяльності, кінцевий підсумок роботи. Ціль роботи повинна полягати в рішенні проблемної ситуації шляхом її аналізу й знаходженні нових закономірностей між економічними явищами. Правильна постановка мети - процес не менш важливий, ніж формулювання висновків. У формулюванні мети мають бути слова «вивчити…», «дослідити…», «проаналізувати…», «визначити…» та ін.

Завдання дослідження конкретизують мету дослідження та визначають послідовність її досягнення; покликані дати уявлення про те, що слід зробити для досягнення мети. Зазвичай, перелік завдань починається фразами «Згідно з метою дослідження нами було поставлено такі завдання:…» або «Досягнення мети дослідження передбачало розв’язання таких завдань:….». Як правило, формулюють 5 – 6 завдань, спрямованих як на теоретичне, так і на емпіричне вивчення проблеми.

Треба пам’ятати, що формулювання завдань та відповідно побудова теоретичного дослідження здійснюється від більш широкого поняття (об’єкта) до більш вузького (предмета).

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. По суті предмет, це той же об’єкт, проте обмежений певними умовами, які визначені в назві дипломної роботи. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.

У вступі подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Такими методами, наприклад, можуть бути логічні та емпіричні методи пізнання економічних механізмів, методи порівняльного, факторного, проблемно-ситуаційного, статистичного, техніко-економічного аналізу, прогнозування економічних процесів та інше.

Потім описується структура роботи у такій формі: «робота складається з вступу, … розділів, висновків та списку літератури, який налічує … джерел; ілюстрована … рисунками та … таблицями; вміщує … додатків». Також додається короткий опис викладеного у розділах відповідно до змісту.

Написання основної частини роботи має певні особливості:

- текст дипломної роботи треба писати в безособовій манері. Не можна при написанні використовувати займенник «я», його треба замінювати на «ми», – оскільки це спільна ваша робота з науковим керівником. Більш доцільним є використання безособових фраз, наприклад, «було встановлено», «як вже було зауважено вище», «звернемо увагу на те, що …», «окремо потрібно наголосити на тому, що …», «наступним кроком буде розгляд / обговорення такого аспекту проблеми» і т. ін.;

- необхідно пам’ятати, що кожний розділ та підрозділ повинен починатися певним вступом, який підводить читача до суті наведеного далі, а завершуватись кінцевими словами, які можуть бути або узагальнюючими по попередньому матеріалу, або перехідними до наступного;

- матеріал варто викладати відповідно до назви й цільової настанови, логічно й послідовно. Необхідно чітко усвідомлювати, що мета роботи складається не в простому описі поставлених у плані питань, а в аналізі існуючих проблем діяльності економічних суб'єктів і обґрунтуванні пропозицій з рішення цих проблем;

- зміст основної частини повинен точно відповідати темі роботи й повністю її розкривати. Будь-яка наукова праця - це не сума її складових частин: важливим є логічний зв'язок роботи від її першої речення до останнього. Логічно побудована робота не містить матеріалу, що може бути вилучений з неї без порушення стрункості. Окремі думки автор висловлює в реченнях. Речення, що мають єдину тему, поєднують в абзаци. Абзаци одного підрозділу повинні бути послідовно зв'язані один з одним.

Перший розділ, як правило, присвячується розгляду теоретичних аспектів досліджуваної проблеми і є основою для подальшого викладу матеріалу. У цій главі зазвичай розглядаються сутність, зміст, організація досліджуваного процесу, його складові елементи.

У другому розділі, виходячи із загальних теоретичних положень, розглянутих у першому розділі, рекомендується проаналізувати стан справ на визначеній темою роботи ділянці діяльності. Зазвичай цей розділ наповнюється аналізом статистичних даних. Пропонується методика дослідження студентом проблеми та наводяться його результати. Для аналізу використовуються різні математичні методи, зокрема регресійний аналіз. При цьому не варто забувати, що використання математичних методів – це засіб, але не ціль написання роботи. Важливою якістю роботи є використання для обробки статистичних даних комп'ютерних програм.

У третьому розділі приводиться обґрунтування пропозицій по вдосконалюванню тих сторін економічної діяльності, проблемні елементи яких були виявлені в другому розділі. Практика показує, що для успішного захисту роботи варто мати не менш трьох основних пропозицій, що виносять на захист. Вносячи пропозицію, доцільно пропонувати кілька варіантів рішення виявленої проблеми. Варто проаналізувати кожний з варіантів, вибирати оптимальний і не тільки прогнозувати позитивні результати використання обраного варіанту, але й запропонувати заходи щодо мінімізації ризиків негативних наслідків.

Третій розділ може бути розглянутий в декількох розрізах:

- уроки або наслідки проаналізованого явища для України;

- перспективи розвитку проаналізованого явища;

Після основної частини пишуться висновки. Висновок повинен логічно завершувати проведені міркування і являти собою абстрактне вираження якої-небудь стійкої закономірності між явищами. Аргументами, що обґрунтовують висновки, використовують посилання на праці вітчизняних і закордонних економістів, нормативні документи, логічні міркування, результати обробки статистичних даних. Зазвичай висновки починаються оборотом «таким чином,...» або «отже...», потім формулюється зміст самих висновків.

Висновки повинні бути короткими, конкретними і випливати з викладеного матеріалу. При аналізі висновків необхідно дотримуватись наступних правил. По-перше, висновки повинні бути нетривіальними. По-друге, в якості висновків варто формулювати отримані в даному підрозділі кінцеві результати, а не проміжні. По-третє, при формулюванні висновків доцільно приводити положення, які є важливими для викладу наступного матеріалу й випливають із мети роботи. По-четверте, висновок не можна підмінювати декларацією про результати проробленої роботи («розглянуто», «проаналізовано», «вивчено» і т.д.), а необхідно сказати що саме довело це дослідження. По-п'яте, висновки повинні бути короткими й у стислому виді містити пророблені в ході написання параграфа або питання міркування.

Найбільш логічними є висновки, які нумеруються, і кожний номер відповідає тому завданню, яке було поставлене у вступі (скільки завдань – стільки і структурних елементів висновків (по факту – абзаців). Візуально висновки можуть мати вигляд зображений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ 2	\|	Приклад оформлення висновків до дипломної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.