Судові рішення, що можуть бути оскаржені у апеляційному порядку.

Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Якщо апеляційна скарга подана лише на окрему частину рішення суду, зокрема на мотиви рішення, то оскаржуване рішення не набирає законної сили, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до частини ч.ч. 3, 4 ст.303 ЦПК України вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги і скасувати рішення суду в повному обсязі [88].

Частина 1 ст. 293 ЦПК України передбачає перелік ухвал, які можуть бути оскарженні окремо від рішення суду. Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішень суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому, як зазначає Конституційний Суд України, наведений у ст. 293 ЦПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, не є вичерпним (п.3.2 мотивувальної частини рішення від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010[89]). Аналізуючи норми ст.293 ЦПК України у взаємозв’язку з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, Конституційний Суд України у підп.2.2. п.2 мотивувальної частини рішення від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010[90], а також у абз.7 підп. 3.2 п.3 мотивувальної частини рішення від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 дійшов висновку про можливість апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження. Наприклад, згідно з ч.1 ст.366 ЦПК України ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає.

Так, системний аналіз положень ЦПК України свідчить про можливість оскарження й деяких інших ухвал. Зокрема, можуть бути оскаржені ухвали, зазначені у ч.4 ст.135, ст.ст. 211 та 397 ЦПК України, ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною та повернення її заявникові.

На підставі системного підходу до розуміння змісту п.2 ч.1 ст. 293 ЦПК України Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010 зробив висновок, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. Таке розуміння узгоджується з п. 2 ч.3 ст.129 Конституції України, яким гарантується рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Стосовно можливості оскарження ухвали суду про відмову у видачі дубліката виконавчого листа Конституційний Суд України зауважив, що видача дубліката виконавчого листа включає в себе як видачу, так і відмову у його видачі. З огляду на це, Конституційний Суд України вирішив, що положення п.18 ч.1 ст.293 ЦПК України необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу, так і про відмову у видачі дубліката виконавчого листа (рішення від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010). Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2010 року № 18-рп/2010[91] роз’яснив, що апеляційному оскарженню підлягають як ухвали про роз’яснення рішення суду, так і ухвали про відмову в його роз’ясненні, оскільки особливістю цих ухвал є те, що суд може постановити їх в будь-який час до настання обмежень, визначених у ч.2 ст.221 ЦПК України, зокрема після набуття ним законної сили. Це виключає можливість оскарження такої ухвали разом з цим рішенням, тому вона може бути оскаржена самостійно. Можливість апеляційного оскарження ухвал суду стосовно процедур реалізації права, передбаченого ст.221 ЦПК України, у п.12 ч.1 ст.293 ЦПК України визначено без будь-яких обмежень. Відповідно до рішення КСУ від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 в аспекті конституційного звернення положення п. 28 ч.1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями п.п. 2, 8 ч.3 ст. 129 Конституції України слід розуміти так, що апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як щодо повороту виконання судового рішення, так і про відмову в задоволенні заяви щодо повороту виконання судового рішення. У рішенні від 22.04.2014 № 4-рп/2014 Конституційного Суду України роз’яснив, що положення п. 10 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв’язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 293 ЦПК України необхідно розуміти так, що апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про внесення виправлень у рішення, так і про відмову у внесенні виправлень у рішення. Конституційний Суд України врахував, що особливістю ухвал суду першої інстанції щодо внесення виправлень у рішення або відмови у внесенні виправлень є те, що суд може постановити їх у будь-який час, зокрема й після набрання рішенням законної сили. За цих умов такі ухвали суду першої інстанції фактично не можуть бути оскаржені разом із рішенням суду. Відсутність можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення окремо від рішення суду у випадку, якщо наявні у тексті судового рішення неточності (арифметичні помилки чи описки) стосуються істотних обставин, може ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення. Конституційний Суд України вважає, що можливість апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення в такому самому порядку, як і ухвал щодо внесення виправлень у рішення, узгоджується зі справедливістю як складовою принципу верховенства права та визначеними в ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

В апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала суду першої інстанції, якою вирішено питання, що не підлягало розгляду в порядку цивільного судочинства (перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, який підлягав проведенню в порядку господарського чи адміністративного судочинства або за відсутності для цього передбачених законом підстав тощо) (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

У листі від 12.07.2011 р.[92] Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи логіку тлумачення Конституційним Судом України п.п. 2, 12, 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, повідомив про необхідність застосування аналогічного підходу при вирішенні питання про прийняття до розгляду апеляційних скарг і щодо інших пунктів ч.1 ст. 293 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції на підставі ч.2 ст.293 ЦПК України повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Згідно з абз. 2 ч. 9 ст. 105-1 ЦПК України змінений судовий наказ і судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені у апеляційному порядку.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Право апеляційного оскарження.	\|	Строк і порядок апеляційного оскарження.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.