МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Проблеми регулювання МЕВ в Україні та перспективи їх вирішення.Україна самостійно вийшла на світові ринки приблизно з 1991-1992 років. В цих умовах передбачається вирішити багато проблем принципової важливості органічного входження України в світове господарство, використання у повній мірі можливостей МПП для вирішення своїх внутрішніх завдань, географічних і структурних проблем зовнішньоекономічних зв’язків країни. Україна має не просто проголосити про перехід до економіки відкритого типу, але й прийняти відповідні рішення з практичної реалізації цього курсу. Проблеми і негативні довгострокові тенденції українськіх зовнішньоекономічних зв’язків, які зберігаються в структурі експорту та імпорту: − переважно сировинна спрямованість експорту, превалювання в ньому енергомісткої та матеріаломісткої продукції; − деформована демографічна структура експорту та імпорту аж до монопольної залежності від окремих країн в (нафта, газ); − нераціональне і нерівномірне розміщення експортного потенціалу. На розвиток зовнішньої торгівлі України впливали несприятливі внутрішні фактори: − неконкурентноспроможність більшості товарів і послуг на міжнародних ринках; − тривалий час відсутність ефективного митного контролю; − проблеми, пов’язані з національною валютою та зовнішньою заборгованістю країни; − нерозвиненість зовнішньо-торгівельної інфраструктури; − незбалансована зовнішньо-торгівельна політика держави з точки зору лібералізації торгівлі, регулювання цін, валютного регулівання, тощо; Несприятливими були і фактори зовнішнього середовища: − переважання закритих міжнародних ринків, внаслідок транснаціоналізації; − жорстка регульованість ринків внаслідок регіональної інтеграції; − дискримінаційна політика окремих держав по відношенню до України; − конкуренція з боку інших пострадянських і постсоціалістичних країн. Ключові проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України пов'язані з диверсифікацією її геополітичних або регіональних пріоритетів, з оптимізацією структури експорту й імпорту, з гармонізацією національного законодавства відповідно до вимог і норм ГАТТ/ВТО. Хоча, незважаючи на це і на багато інших факторів, Україна в цілому зайняла своє місце на міжнародних товарних ринках, сформувала систему регулювання зовнішньой торгівля з цієї точки зору має досить пристойний вигляд в очах світового співтовариства. Стратегічна мета полягає в реалізації в світовій економіці порівняльних і конкурентних переваг України, що об'єктивно існують у різних галузях її господарства і можуть знайти практичне втілення в діяльності українських підприємств і фірм на міжнародній арені. Для ефективного розв’язання проблем і розвитку зовнішньноекономічних зв’язків необхідно: 1. Суттєва трансформація товарної стуктури (перехід на торгівлю товарами високого ступіню обробки) з чітким виділенням експортних пріоритетів, таких як: − авіація і ракетно-космічна техніка; − суднобудування; − військова техніка; − тонкий автомобільний лист; − високоміцні антикорозійні труби; − мінеральні добрива; − засоби захисту рослин; − фанера, картон, меблі; − швейні, трикотажні вироби тощо; Прискорений розвиток торгівлі послугами, особливо транспортно-інфраструктурними і туристичними. 2. Подальша диверсифікація географічної структури, в тому числі: − створення зони вільної торгівлі з країнами СНД; − укладення договору про зону вільної торгівлі з Центрально-Європейською зоною вільної торгівлі; − укладення угоди про зону вільної торгівлі з ЄС на основі угоди про партнерство і співробітництво, підписаної Україною з ЄС в 1994 році. − продовження зовнішньо-торгівельних зв’язків з іншими країнами і регіонами світу – з Північною та Латинською Америками, Азією та окремими країнами Африки. 3. Необхідно раціоналізувати у територіальному плані експортний потенціал України. 4. Необхідно проводити селективну політику в загальному процесі лібералізації зовнішньої торгівлі. Доцільним є успішне закінчення входу в структуру ГАТТ/ВТО, що очікується найближчими роками. Перспективи зовнішньоекономічної політики України. Особливе значення набуде робота, направлена на диверсифікацію зовнішньоторгівельних зв’язків України, в першу чергу, за рахунок спрямування зусиль на опанування нових ринків збуту украінської продукції і закріплення на традиційних. Зовнішьоекономічна політика буде спрямовуватись на розширення і поглиблення двосторонніх стосунків з країнами СНД. З цією метою були підписані Міждержавні програми довгострокового (на 10 років) економічного співробітництва України з Російською Федерацією, Республікою Молдова, Республікою Беларусь, Казахстаном і Грузією, та ін. У відносинах з країнами СНД принципова позиція України буде полягати в необхідності встановлення реального режиму вільної торгівлі на основі норм і принципів ГАТТ/ВТО. Основними принципами формування відкритої економіки повинні стати, по-перше, акцент на розвиток власних галузей, що мають порівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці регіонального (СНД) і глобального масштабу; по-друге, високий рівень внутрішньої інтегрованості вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної основи для завоювання і закріплення за собою відповідних ниш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів і послуг; по-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації, що покращує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнародного підприємництва, від чого залежить створеня сприятливого інвестиційного клімату; по-четверте, введення твердої конвертованої валюти; по-п'яте, врахування різної фактороінтенсивності національних галузей і виробництв, тобто їх капітало- і працезабезпеченість порівняно з іншими країнами, врахування відповідних внутрішніх витрат, цін і їх світових аналогів з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, що погіршує умови торгівлі і призводить до суттєвих збитків. Нарешті, варто неухильно здійснювати постійну гармонізацію національного зовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/ВТО. Читайте також:
|
||||||||
|