Когнітивно-поведінковий напрям

Історично даний напрям сходить до робіт Д, Уотсона, Би. Ськіннерд. Проблеми клієнтів розглядаються усередині нього як прояв вироблених в онтогенезі неадаптивних форм поведінки, що є результатом відповіді організму на дію зовнішнього середовища. Отже, можна зробити висновок, що за допомогою цілеспрямованої дії можливо замінити неадекватну модель поведінки на іншу, більш адаптивну (Мейхенбаум, Бандура, Эллис).

Основні положення когнітивно-поведінкового напряму:

• більшість поведінкових проблем — слідство проблем в навчань і вихованні;

• поведінкові реакції — реакція організму на дію середовища і, отже, є результатом взаємодії «організм — середовище»;

• моделювання поведінки є обучающе-психотерапевтичним процесом, в якому когнітивний аспект є вирішальним.

Таким чином, об'єктом дії є поведінка. Причина проблеми, з позиції даного напряму, бачиться в неадаптивній поведінці, результатом засвоєних неправильних форм поведінки, що є. Відповідно основним методом дії стає формування навиків, а основне завдання фахівця полягає в навчанні клієнта новим адаптивним способам поведінки. При цьому акцент робиться не на рефлексії клієнта з приводу дій, а на самих конкретних діях.

В процесі надання психологічної допомоги фахівець грунтується на чітких даних про поведінку людини в ситуації, яку він визначає як проблемну. Дане чітке уявлення він одержує за допомогою операционализации поведінки — перекладі неясних моментів в об'єктивні спостережувані дії. Наступні кроки — виявлення стимулу, що запускає дану небажану поведінкову реакцію; конкретизація мети; вироблення конкретного поведінкового алгоритму в майбутньому. Важливо, щоб мета визначалася позитивно, через «я хочу», а не «я хотів би». Відповідно, в процесі консультації зачіпаються три рівні клієнта: когнітивний, емоційний, поведінковий. В рамках даного напряму застосовуються:

• самоконтроль (навчання глибокої релаксації, побудова ієрархії страхів, встановлення взаємозв'язку між об'єктом тривоги з ієрархією страхів на тлі релаксаційних вправ; моделювання поведінки і заохочення за бажану поведінку);

• самоспостереження (ведення щоденників);

• складання контрактів (клієнт — фахівець; клієнт - значущі близькі; клієнт з самим собою);

• домашнє завдання (розпорядження).

Особливу увагу фахівець повинен приділяти тому, щоб робота за рішенням проблеми відбувалася в системі існуючих правил клієнта, якими керується в своїй поведінці. Отже, на перших же етапах одного з основних завдань, яке повинен вирішити фахівець — визначення даних правил. В1979 року Хоффман узагальнив і систематизував «правила клієнта»:

1) правила, що формулюють ціннісні установки клієнта («Косметика шкідлива для здоров'я»);

2) правила, пов'язані з дією стимулу («Після розлучення все буде по-іншому»);

3) поведінкові оцінки («Оскільки я рудий, всі думають, що я хитрий і не здатний на щирі відчуття»);

4) правила, пов'язані з емоційно-афектним досвідом особи («Я більше не вірю»);

5) правила, пов'язані з дією реакції («Я раніше приходитиму додому, аби вона не сердилася»);

6) _ правила, пов'язані з долженствованием і виникаючими в процесі соціалізації особами («Чоловік в своєму житті повинен зробити три речі: посадити дерево, виростити сина, побудувати будинок»).

_ Основою ефективності вважається активна позиція клієнта.

Позиція фахівця — діагностично-повчальна.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Приклади прийомів направленої дії на особу клієнта в психодинамічному напрямі	\|	Стимулювання створення позитивної мотивації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.