Культурно-історичні ресурси.

У країні знаходиться чимало міст з великою кількістю історико-культурних пам’яток різних епох: у Нью-Делі — Залізна колона (V ст.), фортеця Лал-Кіла (Червоний форт, ст.) з палацами та мечеттю, Соборна мечеть (XVII ст.), палац Ранг-Махал, Перлинна мечеть, вежа Кутб-Мінар XII ст. (найвищий мінарет Індії — 72,5 м) та ін.; у Джайпурі — палацовий комплекс XVIII ст., з палацом Чандра-Ма- хал, басейнами і садами, палацом Хава-Махал («Палац вітрів») і обсерваторією Джантар-Мантар; у Варанасі (одна з головних святинь індусів) — 1500 храмів, найсвященнішим з яких є «Золотий храм Шиви» (1750), палаци XVI—XIX ст., зокрема Ман-Мандир (1600); в Агрі — мавзолей Тадж-Махал (XVII ст.), мармуровий мавзолей Джагангрі- Махал та ін.; у Мумбаї — печери Канхері з наскальними барельєфами II—IX ст.; в Амрітсарі (головна святиня сикхів) — Золотий храм, святиня сикхизму, оточений священним водоймищем безсмертя; в Ахмадабаді — Тріумфальні ворота Тін-Дарвіза (XV ст.) і мечеть Рані-Сіпрі з мавзолеєм(1514) та ін.

Червоний форт(див.Рис.1) - історична цитадель індійського міста Аґра, що служила в епоху Імперії Великих Моголів резиденцією її правителів.Форт розташований над річкою Ямуна, за 2,5 км від Тадж-Махалу. Одночасно з ним Червоний форт в 1983 році був занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Частина території Червоного форту сьогодні використовується у військових цілях і недоступна для відвідувачів.

Будівництво форту почалося в 1565 році за ініціативою падишаха (імператора) Акбара Великого, який переніс столицю з Делі в Аґру. Вже в 1571 році форт був повністю обнесен стіною. Наступники Акбара Великого, перш за все Шах Джахан, розширили форт на початку 17 століття. Тоді як при Акбарі віддавалася перевага червоному пісковику з елементами мармуру, при Шахі Джахані в якості будівельного матеріалу уживався білий мармур з узорами з золота і коштовних каменів.

Рис.1. Червоний форт.

У 1648 столиця була перенесена назад в Делі, у зв'язку з чим Червоний форт втратив своє значення. Після захоплення влади в 1658 році, імперітор Ауранґзеб помістив свого батька Шах Джахана в Червоному форті під домашнім арештом, де той і помер в 1666 році. У 1803 році форт був захоплений військами Ост-Індської компанії. Під час Повстання сипаїв 1857 року форт був місцем озброєних зіткнень.

Та́дж-Маха́л(див.Рис.2) — монумент, розташований за два кілометри від міста Агра (Індія), на березі річки Джамна. Збудований імператором Шах Джахан Мугалом як мавзолей для своєї персидської дружини Мумтаз-Махал (в дівоцтві Арумад Бану Бегум), також відомої як Мутмаз-Ул-Замані, племінниці впливового царедвірця при дворі індійського правителя. Будівництво зайняло 22 роки (з 1630 по 1652 рік).

Висота Тадж-Махалу з маківкою досягає 74 м. В його основі лежить квадратна платформа зі сторонами понад 95 м. По кутах мавзолея розташовані чотири мінарети.

Стіни викладені полірованим мармуром, зовні в деяких місцях доповнені червоним піщаником. У вікнах та арках — ажурні решітки. Склепінчасті переходи розписані сурами із Корану арабськими літерами.

Рис.2. Та́дж-Маха́л.

Більшість дослідників вважають, що Тадж-Махал побудовано з матеріалів, які привозилися з усієї Індії і Азії. Для транспортування будівельних матеріалів використовували понад 1000 слонів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму з Педжабу, нефрит і гірський кришталь з Китаю. Бірюзу завозили з Тибету, лазур з Афганістану, сапфіри з Шрі Ланки, сердолік з Аравії.

Щодня Тадж-Махал відвідують десятки тисяч людей, за рахунок туристів «індійська перлина» приносить казні країни чималі кошти.

За рік Тадж-Махал відвідує від 3 до 5 мільйонів відвідувачів, з них більше ніж 200 000 — з-за кордону. Більшість туристів приїжджає в прохолодні місяці року — жовтень, листопад і лютий. Рух транспорту з двигунами внутрішнього згоряння поблизу комплексу заборонено, тому від автостоянки туристи підходять пішки, або можуть під'їхати на електричному автобусі.

Національний парк Казіранґа(див.Рис3)- національний парк в індійському штаті Ассам, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО.

Площа території, що займає парк, становить 688 км². У парку знаходяться тропічні ліси, річки, луки, де пасуться слони. Світову популярність парку принесло його велике біорізноманіття, зокрема те, що тут мешкає найбільша (2/3 світовій чисельності) у світі популяції однорогого носорога.

Рис.3. Національний парк Казіранґа.

Також в парку можна побачити бенгальських тигрів, індійських слонів, водяних буйволів, болотних оленів та інших диких тварин.(див.Рис.4) У парку є зони охорони птахів і тигрів.

Рис.4.Тварини Національного парку Казіранґа.

Аджанта(див.Рис.5) — комплекс 29 буддійських храмів і монастирів, висічених у скелях поблизу селища Аджанта штату Махараштра (район Ауранґабад) в Індії. Аджанта є визначною пам’яткою індійської архітектури 2 ст. до н. е. — 7 ст. н. е.

Селище Аджанта розташоване в західній частині Деканського півостова штату Махараштра. Ченці мали на меті як побудову храмів тут, так і полегшення відвідування монастирів аломниками та подорожніми, адже Аджанта розташована поряд з головним торгівельним шляхом із півночі на південь.

Рис.5. Селище Аджанта.

Сучасне селище Аджанта розташоване на відстані 11 км від печерного монастиря. Сам монастир розташований в скельному, майже вертикальному лівому березі гірської річки Багхори (Тигрова річка), котра робить тут петлю 550 метрів завдовжки. Місцевість сувора, дика і досить усамітнена навіть зараз. Неподалік є водоспад Сат-Кунд.

Кожний храм («чайтья») складається з нефа і бокових крил, відокремлених від нього стовпами. Монастир («віхара») має вестибюль, оточений колонами квадратний зал із склепінчастою стелею, біля якого містяться келії і святилище.

Гробниця— мавзолей могольського імператора (падишаха) Хумаюна в Делі(див.Рис.6) збудований за замовленням його вдови Хаміди Бану Беґум. У архітектурному відношенні є сполучною ланкою між Ґур Еміром, де похоронений предок Хумаюна Тамерлан, і Тадж Махалом, збудованим за замовленням його правнука Шах Джахана.

Рис.6. Гробниця імператора (падишаха) Хумаюна в Делі.

Будівництво мавзолею почалося в 1562 році і закінчилося 8 років опісля. Архітекторами вважаються Саїд Мухаммад і його батько Мірак Ґіятхуддін, на проект яких, очевидно, сильно вплинули самаркандські споруди Тимуридів. Гробниця Хумаюна включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природно - кліматичні ресурси	\|	ДОДАТКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.