Короткі відомості

Теплоізоляційними називають неорганічні, органічні та органо-мінеральні матеріали і вироби, призначені для ізоляції теплових потоків через огороджувальні конструкції будівель і споруд, а також для ізоляції технологічного обладнання та агрегатів, трубопроводів, холодильних установок.

У будівництві застосування теплоізоляційних матеріалів дозволяє зменшити товщину огороджувальних конструкцій, знизити витрати основних будівельних матеріалів, зменшити вагу конструкцій та їхню вартість та істотно знизити витрати тепла в експлуатаційний період.

Теплоізоляційні матеріали повинні відповідати таким вимогам:

- коефіцієнт теплопровідності при температурі 25⁰С – не більше
0,175 Вт/(м·К);

- середня густина – не більше 500 кг/м³ (матеріали з густиною понад 500 кг/м³використовують з урахуванням їхньої несучої здатності, як теплоізоляційно-конструкційні);

- стабільність фізико-механічних та теплотехнічних характеристик;

- відсутність виділення токсичних речовин і пилу понад гранично допустимі концентрації.

Теплоізоляційні матеріали класифікують за видом вихідної сировини, за формою (і зовнішнім виглядом), структурою, густиною, жорсткістю (відносною деформацією при стиску) або міцністю при 10% деформації, теплопровідністю, займистістю (горючістю), граничною температурою застосування та за вмістом зв¢язуючої речовини.

За видом вихідної сировини такі матеріали поділяють на органічні, неорганічні та органо-мінеральні (змішані або комбінованого типу). Вироби, виготовлені з суміші органічної й неорганічної сировини, відносять до неорганічних, якщо кількість неорганічної сировини у суміші перевищує 50% за масою.

За формою (і зовнішнім виглядом) матеріали поділяються на роздрібні вироби пласкі (плити, блоки, цегла, мати, волок) та фасонні (циліндри, напівциліндри, сегменти), шнурові (шнури, джгути), пухкі і сипкі матеріали (вата мінеральна, базальтове супертонке волокно, спучений перліт і вермикуліт).

За структурою матеріали бувають волокнистими, ніздрюватими (чарунковими) і зернистими (сипкими).

За густиною матеріали поділяються на марки. Поза межами вимог стандарту до класифікації виділяють матеріали особливо низької густини (15…75 кг/м³), низької густини (100…175 кг/м³), середньої густини
(200…350 кг/м³), щільні (400…600 кг/м³).

Залежно від деформації під дією навантаження теплоізоляційні матеріали поділяють за жорсткістю на м’які, напівжорсткі, жорсткі, підвищеної жорсткості, тверді.

За теплопровідністю при 25°С матеріали і вироби класифікують поза
межами вимог стандарту до класифікації на класи: А (низька теплопровідність) – λ<0,06 Вт/(м·К); Б (середня теплопровідність) – λ=0,06…0,115 Вт/(м·К); В (підвищена теплопровідність) –
λ=0,115…0,175 Вт/(м·К). Теплопровідність матеріалів, що експлуатуються до 200°С, нормується при 25°С, що експлуатуються до і зверх 500°С – при 125°С та 300°С, відповідно.

За займистістю (горючістю) теплоізоляційні матеріали поділяються на негорючі, важко горючі та горючі.

За граничною температурою застосування теплоізоляційні матеріали поділяються на пластмаси (органічні), що застосовуються переважно при
60-180 °С, неорганічні волокнисті (до 600-700 °С), ніздрюваті бетони
(400-700 °С), зернисті, такі як перліт та вермикуліт (до 900 °С), волокнисті вогнетривкі, такі як муллітокремнеземні вироби (до 900-1200 °С).

За вмістом зв'язуючої речовини матеріали й вироби підрозділяють на вміщуючі зв'язуючу речовину та невміщуючі зв'язуючу речовину.

Метою роботиє вивчення характеристик теплоізоляційних матеріалів, аналіз ефективності їх застосування і визначення необхідної товщини теплоізоляції огороджувальних конструкцій.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Короткі відомості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.