Класифікація ринків

Ми вже знаємо, що ринок – складне економічне явище, тому його можна класифікувати за різними ознаками. Якщо в основу класифікації ми покладемо товар, який виробляється в певній галузі ( одяг, меблі, морозиво, автомобілі, комп’ютери і таке інше) , то ми будемо розглядати відносини, які складаються між виробниками і споживачами даного товару на галузевому ринку. Галузеву структуру народного господарства обумовлює ступінь розвитку суспільного поділу праці, чим глибше суспільний поділ праці, тим більше галузевих ринків.

У галузевих ринках залежно від їх територіальних масштабів можна виділити локальні, національні та світові ринки.

Налокальних (місцевих) ринках реалізують товари, які неможливо (тому що вони втрачають свої якості), або економічно недоцільно транспортувати на далеку відстань – наприклад, печений хліб, парне молоко; ринок послуг, як правило, носить локальний характер (небагато знайдеться бажаючих їхати в сусіднє місто за послугами перукаря чи кравця).

Національний ринокстановить відносини виробників та споживачів товару в межах тієї чи іншої країни, товари можуть транспортуватися в цих межах, не втрачаючи своїх якостей, а витрати на транспортування відшкодовуються в ціні. До національних ринків належать ринки багатьох товарів як споживчого, так і виробничого призначення: металу і побутової техніки, меблів, одягу, будівельних матеріалів, послуг транспорту, зв’язку, приклади можна множити.

Світовий ринок– це ринок товарів та послуг, які економічно доцільно переміщати з однієї країни в інші, тому що кожна країна не може виробляти всі товари, які необхідні для задоволення потреб населення і розвитку економіки, і тому, що деякі товари вигідніше імпортувати, ніж виробляти самим. На світовому ринку обертаються такі товари, як зерно, вовна і бавовна, кава, чай, чорні та кольорові метали, дорогоцінні каміння, мінеральна сировина, паливно-енергетичні ресурси, послуги морського та авіатранспорту.

Ринки можна також класифікувати в залежності від економічного призначення об’єктів ринкових відносин.З цієї точки зору можна виділити:

1. Ринок споживчих товарів та послуг, цей ринок надає товари і послуги особистого споживання.

2. Ринок засобів виробництва – надає товари та послуги виробничого призначення (сировина, пальне, машини, механізми, обладнання, тощо).

3. Ринок грошових коштів, на цьому ринку об’єктом купівлі-продажу виступає право користування тимчасово вільними грошовими коштами, грошовий ринок представлено кредитними, ощадними, страховими установами.

4. Ринок цінних паперів – сфера купівлі-продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів, представлений цей ринок фондовими біржами та позабіржовими установами.

5. Ринок валют – сфера купівлі-продажу вільно конвертованих валют.

6. Ринок робочої сили (ринок праці), на нього виходить населення працездатного віку в пошуках робочих місць.

6. Ринок нерухомості – купівля – продаж землі, будівель, житла.

7. Ринок інформації і науково-технічних розробок.

Названі ринки відрізняються об’єктами купівлі-продажу, ступенем розвитку конкуренції, специфікою інфраструктури, способами ціноутворення. Всі вони взаємодіють між собою і в сукупності створюють єдину систему.

Ринки можна також класифікувати за рівнем організації. Високоорганізовані ринки– це ринки, на яких існують чітко визначені правила і норми: місце купівлі-продажу, час дії, хто має право на ньому функціонувати, які товари можуть на ньому обертатися, які угоди і як можуть на них заключатися. Прикладом високоорганізованих ринків можуть служити біржі. Прикладом організованого ринку може служити універмаг, банк, наш “Привоз”. На них також діють певні правила, встановлено місце, час роботи, але відвідати ці установи і заключити певну угоду може будь-яка особа. Нарешті, існують і неорганізовані ринки, де нема фіксованих законом правил, постійного місця і часу дії – згадайте тих, хто продає щось прямо з землі, з кошика, але це також – ринок.

Ознайомившись з класифікацією ринків за формами організації, за галузевими та територіальними ознаками, ви зрозумієте як можуть бути організовані різні ринки, який простір вони можуть охопити.

Успішне функціонування товаровиробника на будь-якому ринку вимагає від нього вивчення ринкової кон’юнктури і пристосування до неї, тобто врахування сукупності умов і обставин, що визначають структуру і масштаби ринків товарів та послуг, впливають на хід здійснення і результати відтворювального процесу.

Кон’юнктура ринку(state of market) – стан ринку який характеризується співвідношенням попиту і пропозиції на товари; складається і змінюється під впливом численних факторів: масштабів виробництва, розмірів товарних запасів, динаміки цін і грошових доходів населення, організації торгівлі та реклами, прийнятих державою політичних і економічних рішень, різного роду ситуацій та ін. Отже, кон’юнктура ринку – результат взаємодії різних факторів (економічних, соціальних, політичних, природних), обумовлюючих у кожний даний момент ситуацію на конкретному ринку та обслуговуючих напрямки, хід та результат комерційної діяльності на цьому ринку.

Кон’юнктура ринку визначає конкурентоспроможність товарів та послуг, доцільність купівлі-продажу, вибору торгових партнерів. Розрізняють сприятливу, в’ялу та стійку кон’юнктуру ринку.

Сприятлива кон’юнктура ринку – ситуація на ринку, характеризується перевищенням попиту над пропозицією, підвищенням цін на найбільш розповсюджені товари.

В’яла –характеризується низьким рівним попиту та ділової активності,невеликою кількістю угод, тенденцією до зниження цін на певні види товарів і послуг.

Стійка – ситуація на ринку, яка характеризується стабільним рівнем угод купівлі-продажу, сталими, близькими до рівноваги цінами.

Ринкова кон’юнктура є результатом і виявом динаміки всіх процесів і явищ, що формують попит і пропозицію як на окремих ринках, так і в масштабі всього народного господарства

Контрольні завдання

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форми конкуренції	\|	Вправа 1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.