• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Вчинення виконавчих написів

Як правило, примусове виконання зобов’язань здійснюється на підставі судових рішень.

Але коли відповідальність боржника за своїм характером є безспірною і його зобов’язання підтверджуються документами, що не підлягають сумніву з точки зору їх вірогідності., стягнення грошових сум чи майна проводиться у спрощеному порядку - за виконавчим написом нотаріуса.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, що підтверджують зобов’язання боржника.

В основі нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості. Виконавчий напис - не вирішення спору між кредитором і боржником, а тому нотаріус не викликає боржника, і не з’ясовує заперечень проти вимог кредитора.

Спір про право, що грунтується на вчиненому виконавчому написі розглядається судом або ж арбітражним судом1.

Виконавчий напис вчиняється на підставі письмової заяви, що може бути подана до будь-якого нотаріуса (за винятком вимоги про неоплату чека) незалежно від місця виконання вимоги і знаходження стягувача і боржника.

Виконавчий напис на чеках вчиняється за місцем знаходження платника.

Така заява має містити відомості про найменування та адресу стягувача та боржника, дату і місце народження боржника, місце його роботи (для громадян), номери рахунків в кредитних установах, строк, за який має проводитись стягнення, про суми, які підлягають стягненню, або предмети, що підлягають витребуванню, включаючи пеню, проценти, штрафні санкції та іншу необхідну інформацію.

Від імені підприємства, установи, організації заява подається за підписом осіб, уповноважених на це їх статутом (положенням).

Подання документів та отримання виконавчого напису проводиться безпосередньо стягувачем або уповноваженою ним особою. Нотаріус не повинен відмовляти у прийнятті документів , якщо дані про представника (прізвище, ім’я та по батькові та обсяг наданих йому повноважень) зазначені у заяві, яку він подає від імені юридичної особи. Підпис посадової особи на заяві в цьому випадку повинен бути скріплений печаткою підприємства, установи, організації тощо.

Виконавчий напис видається виключно за документально оформленими вимогами, перелік яких встановлено Кабміном України. Сьогодні чинним є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172. Цей перелік є вичерпним.

Виконавчий напис вчиняється за таких умов:

- якщо заявлена вимога підпадає під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку. Це - один з основних принципів, яким за будь-яких обставин керуються нотаріуси;

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і оформлені належним чином.

Обов’язково мають бути подані документи, що підтверджують існування зобов’язань боржника, його зміст, а також розмір заборгованості.

Нотаріус перевіряє, чи зазначені в Переліку документи, які подаються в обгрунтування стягнення.

До передбачених Переліком вимог додаються ще й документи, що підтверджують, що стягувач попередив боржника про заборгованість або необхідність її погашення.

Особлива увага приділяється на документи стягувача в обгрунтування своїх вимог. Неможливо прийняти документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, якщо в них не зазначені повністю прізвище, ім’я та по батькові боржника, його повна адреса.

Окремо від оригіналу документа, що встановлює заборгованість виконавчий напис не вчиняється . Якщо місця на оригіналі не вистачає для викладення тексту виконавчого напису, він може бути вчинений на окремому аркуші паперу і підшитий до оригіналу з дотриманням певного порядку 1.

Якщо за борговими документами передбачені періодичні платежі і стягненню підлягає лише частина загальної заборгованості, виконавчий напис по кожному стягненню може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника1. Тоді на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначається, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром для реєстрації нотаріальних дій.

При кожному наступному зверненні за вчиненням виконавчого напису за одним і тим же зобов’язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість не вимагається. Як зазначено пунктом 169 Інструкції, у цих випадках слід обмежитись поданням двох примірників виписки з особового рахунку та оригіналу зобов’язання. При цьому один примірник виписки з виконавчим написом і оригінал зобов’язання повертаються стягувачу.

При вчиненні кількох виконавчих написів за доукментами, що встановлюють заборгованість єдиної форми, нотаріуси не повинні вимагати копію кожного окремого зобов’язання. Як передбачено п. 170 згаданої Інструкції, нотаріус повинен залишити собі одну копію документа, що встановлює заборгованість (щодо одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи. Список має містити прізвища, ім’я та по батькові боржників, їх повну адресу, строк платежу, суми стягнення за виконавчим написом, а у необхідних випадках - інші відомості. Відповідно до списку стягувачеві видаються виконавчі написи на кожного із зазначених в ньому боржників.

Виконавчий напис не повинен вчинятися на підставі дубліката документа, що встановлює заборгованість, оскільки тут відсутній елемент безспірності.

Виконавчий напис вчиняється, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року1.

Якщо для вимоги, по якій вчиняється виконавчий напис, встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Для стягнення пені встановлено скорочений строк давності (шість місяців). Це означає, що коли стягувач звернувся до нотаріуса за одержанням виконавчого напису пізніше шести місяців з моменту прострочки платежу, але в межах загальновстановленого строку позовної давності, пеня нараховується і стягується тільки за шість місяців, що передували дню вчинення виконавчого напису. Перебіг строку позовної давності для вчинення виконавчого напису починається з дня виникнення права вимоги. Якщо зобов’язання виникло із вчиненої сторонами угоди, перебіг строку починається з моменту, визначеного угодою. Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин не може бути поновлений. Нотаріус зобов’язаний роз’яснити стягувачу, що пропуск строку позовної давності не позбавляє права звернення до суду з позовом про його поновлення. Виконавчий напис повинен містити:

- посаду, прізвище, ім’я та по батькові нотаріуса, який його вчиняє;

- найменування та адресу стягувача;

- повне найменування і адресу боржника, дату і місце його народження, місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб). Якщо адреса боржника невідома, виконавчий напис не вчиняється;

- зазначення строку, за яким провадиться стягнення;

- зазначення сум, що підлягають стягненню, або предметів, що підлягають витребуванню, в тому числі належних пені та процентів;

- зазначення розміру плати сум державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- дату із зазначенням прописом року, місяця, числа вчинення виконавчого напису;

- номер, за яким напис зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій;

- підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Відповідно до підпункту “о” п. 3. Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” від 21 січня 1993 р. за № 7-93 справляється державне мито в розмірі 1 відсотка від суми, що стягується, або 1 відсотка вартості майна, що підлягають витребуванню, але не менше трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Належна до сплати сума державного мита у випадку звільнення від сплати стягувача на підставі п. 56 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за № 50, стягується з боржника разом з боргом за виконавчим написом нотаріуса.

Чинний перелік містить підстави, що випливають з цивільних правовідносин.

В п. 1 Переліку, наприклад, передбачено стягнення грошових сум, здійснення передачі чи повернення майна за нотаріально посвідченими угодами. Мова йде про нотаріально посвідчені договори позики, застави, купівлі-продажу з розстрочкою платежу, розподілу спадкового майна з виплатою одним спадкоємцям другими грошової компенсації, договори оренди землі та інші. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу повинні бути подані оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

На сьогодні діє Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”. Їх всього десять:

- стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами;

- стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості

- стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов’язаних з авторським правом;

- стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків в закладах освіти;

- стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації;

- стягнення за диспашею;

- стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби та військовозобов’язаних після закінчення зборів;

- повернення об’єкту лізингу;

- стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним та комунальним майном;

- стягнення за чеками.

Нотаріус, виконуючи нотаріальну дію на підставі цього пункту, зобов’язаний, передусім пересвідчитись, що термін сплати боржником грошових сум, передачі чи повернення майна минув. Не можна при цьому вимагати від кредитора якихось додаткових документів, крім зазначених в Переліку.

На практиці під документом, що встановлює прострочення виконання вважається копія заяви (претензії) кредитора про прострочення платежу за нотаріально посвідченою угодою, передачу боржнику через нотаріуса1, або копію заяви (претензії), самостійно надіслану кредитором поштою із зворотнім повідомленням.

Виконавчий напис може бути зроблено у разі відмови боржника одержати надіслану на його адресу заяву (претензію). У цьому випадку нотаріусу необхідно брати до уваги відмітку відділення зв’язку , зроблену на зворотньому повідомленні.

Оформлення виконавчих написів на стягнення сум, що належать по неоспоримій диспаші (пункт 6 Переліку), проводиться з дотриманням положень Кодексу торгівельного мореплавства України.

У морському праві диспаша (фр. - dispache) - це документ, який містить розрахунок збитків при загальній аварії, які розподіляються між судном , фрахтом і вантажем пропорційно їх вартості.

Наявність загальної аварії встановлюється, і розрахунок по її розподілу (диспаша) складається за заявою заінтересованих осіб диспашерами1.

Заінтересовані особи можуть оскаржити диспашу в судовому порядку протягом шести місяців з дня одержання диспаші з обов’язковим сповіщенням про це диспашера шляхом надіслання йому копії позовної заяви 2.

Якщо диспаша не оскаржена в шестимісячний строк або оскаржена, але залишена судом в силі, стягнення по ній може бути зроблено шляхом вчинення виконавчого напису 3.

Для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються диспаша і довідка диспашера про те, що диспаша не скасована і не змінена судом тощо.

Для вчинення виконавчого напису необхідно перевірити наявність певних умов, при яких може бути вчинена нотаріальна дія.

Перша умова - перевірка нотаріусом, чи входить заборгованість, відносно якої треба вчинити виконавчий напис в Перелік. Наявність цієї умови перевіряється шляхом ознайомлення та звірення із змістом Переліку.

Друга умова - перевірка всіх необхідних для вчинення виконавчого напису документів, які підтверджують наявність зобов’язання та його безспірність. Наявність цієї умови також перевіряється шляхом ознайомлення та звірення із змістом Переліку, де в кожному розділі після найменування вказуються документи, які необхідно пред’явити для вчинення виконавчого напису по кожній заборгованості.

Третя умова - стосується перевірки того, чи немає спору щодо наявності чи змісту зобов’язання або іншої відповідальності між стягувачем і боржником. Ця умова перевіряється на підставі представлених документів, вказаних в Переліку і підтверджують існування зобов’язання та безспірність заборгованості. За наявності спору між сторонами нотаріус відмовляє у вчиненні виконавчого напису та роз’яснює порядок стягнення заборгованості у судовому порядку.

Дані про наявність спору можуть бути вказані і в представлених документах. Наприклад, заперечення боржника проти розрахунку заборгованості. В цьому випадку заборгованість не представляється безспірною.

Четверта умова - звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису в установлені законом строки.

За відсутності хоча б однієї з умов нотаріус не має право вчинити цю нотаріальну дію і відмовляє у її вчиненні.

Вчинення виконавчого напису має певний процесуальний порядок. Виконавчий напис - це один із виконавчих документів, і стягнення по ньому проводиться державним виконавцем. Порядок стягнення по виконавчого напису регулюється Законом України “Про виконавче провадження” від 1 липня 1999 р.

Виконавчий напис може бути пред’явлений до виконання протягом трьох років, якщо стягувачем чи боржником є громадянин, по іншим вимогам - протягом одного року.

Оскільки строки є процесуальними, їх можна поновити, якщо вони були прострочені з поважних причин. Разом із заявою про поновлення пропущеного строку пред’являється і виконавчий напис . Заява про поновлення пропущеного строку розглядається судом за місцем виконання.

Після порушення виконавчого провадження державний виконавець надає боржнику п’ять днів для добровільного виконання стягнення по виконавчому напису, а після невиконання цієї вимоги стягує заборгованість у примусовому порядку.

Переглядів: 1080