Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Видача свідоцтва про право на спадщину

Право приватної власності громадян і право її успадкування охороняється законом1.

Під спадкуванням розуміється перехід майнових та деяких особистих немайнових прав та обов’язків спадкодавця. Спадщина - це сукупність цих прав та обов’язків.

Спадкове право в Україні характеризується тим, що воно захищає власність громадян, стимулює матеріальну заінтересованість громадян у результатах їх праці, зміцнює сімейні відносини, оскільки до спадкоємців відноситься порівняно невелике коло осіб, пов’язаних зі спадкоємцем кровним походженням, подружніми відносинами, усиновленням. Нормами спадкового права передбачено захист прав неповнолітні та непрацездатних осіб.

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У першому випадку це відбувається незалежно від волі спадкодавця (коли воля його не була виявлена на випадок смерті, або його бажання є юридично недійсним)

У другому - воля спадкоємця виражена у заповіті.

Основний орган, де видається свідоцтво про право на спадщину - нотаріальна контора, яка оформлює спадкові права за умови, що між спадкоємцями немає спору щодо спадщини, якщо спір виник - право на спадкове майно вирішує суд.

Об’єктами права власності громадян, які можна спадкувати є : жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарювання, продуктивна робоча худоба, предмети особистого користування, земельні ділянки, насадження на земельних ділянках, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові суми, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

На випадок смерті до 1 липня 1990 р. члена ЖБК дачно - будівельного, гаражно - будівельного кооперативів, члена садівницького товариства спадщина відкривається не на квартиру, дачу, гараж, садовий будинок, інші будови і насадження.

Пленум Верховного Суду України дає роз’яснення щодо спадкування майна колгоспного двору. Існувало правило, за яким спадщина на майно колгоспного двору відкривалась лише після смерті останнього члена двору, зараз це правило поширюється лише на випадки припинення колгоспного двору до 1 липня 1990 р. У разі припинення двору з інших підстав (перетворення колгоспу на радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також у разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

До об’єктів немайнового характеру, що переходять у порядку спадкування, належать деякі права в галузі інтелектуальної власності. Це, по-перше - авторське право (право авторства і право на ім’я автора не переходить у спадщину). Далі це - право на одержання диплому померлого автора відкриття і винагороду за відкриття, авторського свідоцтва чи патенту на винахід, свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію, свідоцтва чи патенту на промисловий зразок, право на одержання винагороди, а також виключне право на винахід, промисловий зразок, що грунтується на патенті.

За правом спадкування до спадкоємця переходять не лише права, але і обов’язки.

Деякі права та обов’язки, що тісно пов’язані з особою спадкодавця (право на аліменти, пенсію, обов’язок сплачувати аліменти тощо) за правом спадкування не переходять).

Правове оформлення спадкових прав - це сукупність правових дій, з вчиненням яких установлюється частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і він набуває право розпоряджатись цим майном, і закінчується оформленням спадкових прав видачею свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину не створює нових прав у спадкоємця на майно, але підтверджує уже існуюче право на нього, яке виникає з моменту відкриття спадщини. Це право, а не обов’язок спадкоємця, але якщо це право не оформлене в нотаріальній конторі, воно не може бути в повній мірі здійснене, якщо майно знаходиться у інших осіб чи підлягає обов’язковій державній реєстрації, оскільки зміна власника неможлива без перереєстрації права власністю. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим для одержання вкладу в ощадному банку, коли об’єктом спадкування є будинок, квартира, дача, земля, гараж, автотранспортні засоби та інше майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації. На майно, що державній реєстрації не підлягає, нотаріальне оформлення спадкових прав не є обов’язковим. Досить лише передачі цього майна, але за бажанням сторін свідоцтво може бути видане.Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину діє виключне правило предметної та територіальної компетенції. Свідоцтво про право на спадщину видає лише державна нотаріальна контора і тільки за місцем відкриття спадщини. Приватні нотаріуси та посадові особи виконкомів такого права не мають.

Місце відкриття спадщини - останнє місце проживання спадкодавця (місцем проживання визнається місце, да громадянин переважно проживає, місце проживання неповнолітніх до 15 років, або громадян, що знаходяться під опікою, визнається місце проживання батьків (усиновителів) або опікунів), якщо місце невідоме, то місцем відкриття спадщини вважатиметься місцезнаходження майна чи основної його частини. Якщо майно знаходиться в різних місцях знаходження місцем відкриття спадщини визнається те, де знаходиться найцінніша частина, якщо ж ці частини рівноцінні - те, яке має більше господарське значення.

Місцем відкриття спадщини для громадян України, які постійно проживали за кордоном - місцем відкриття спадщини буде країна, де вони постійно проживали. У такому разі свідоцтво про право на спадщину може видаватися консульською установою або дипломатичним представництвом України , якщо за законом держави, де постійно проживав померлий, це не належить до виключної її компетенції.

Місцем відкриття спадщини для громадян України, які за кордоном проживали тимчасово і там померли є постійне місце проживання на Україні до їх від’їзду за кордон.

У випадку смерті спадкоємця, який прийняв спадщину, але не встиг оформити свого права на спадщину, місцем відкриття спадщини визнається його місце проживання, хоча свідоцтво на право на спадщину видається на майно, що залишилось після смерті першого спадкодавця.

Місце відкриття спадщини підтверджується відповідними документами. Найчастіше це свідоцтво органів реєстрації актів громадянського стану про смерть спадкодавця, якщо його останнє постійне місце проживання і місце смерті збігаються . В інших випадках це можуть бути довідки ЖЕО, правління житлово - будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевих рад, із місць роботи померлого про постійне місце його проживання, або запис в домовій книзі про постійну прописку спадкодавця. Якщо місце прописки невідоме, місце відкриття спадщини підтверджує довідкою виконком місцевих рад про місцезнаходження майна або його частини. При відсутності всіх цих документів , документом, що підтверджує місце відкриття спадщини, є копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення юридичного факту - місця відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям через шість місяців з моменту відкриття спадщини.

Цей строк встановлено не лише для спадкування за законом, але і на спадкування за заповітом, і пояснюється тим, що до нотаріуса впродовж шести місяців можуть звернутись спадкоємці, які мають право на обов’язкову частку в спадковому майні, або будуть пред’явлені заповіти, що скасують попередній.

Можлива видача свідоцтва про право на спадщину раніше, якщо є дані, що крім осіб, які заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Доказом цього можуть бути довідки виконкомів місцевих рад, ЖЕО, правлінь житлово-будівельних кооперативів, з місця роботи та інші документи, які в своїй сукупності можуть бути підставою для дострокової видачі свідоцтва. Але свідоцтво в любому випадку видається не раніше встановленого строку.

Нотаріус для видачі свідоцтва перевіряє ряд юридичних фактів, які створюють право на видачу такого свідоцтва. Це такі факти: факт смерті і час відкриття спадщини, встановлення кола спадкоємців, перевірка наявності між спадкодавцем та спадкоємцями родинних, подружніх відносин, відносин, що грунтуються на утриманні, факт прийняття спадщини, встановлення спадкової маси.

Час відкриття спадщини - день смерті спадкодавця. Особи, які померли того самого дня (незалежно від часу) не спадкують один після одного, спадщина відкривається після кожного з них і майно кожного з них спадкують їх спадкоємці.

Факт смерті та відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом ЗАГСу про смерть спадкодавця, а також інші повідомлення про смерть ( в такому випадку часом відкриття спадщини є день, коли рішення вступить в законну силу, а в разі оголошення померлим громадянина, який пропав без вісти за обставини, що загрожували йому смертю чи дають припускати його загибель від нещасного випадку - день гаданої гибелі. При встановленні судом юридичного факту смерті громадянина є також рішення органів ЗАГСу, що видається на підставі рішення суду. Часом відкриття спадщини в такому разі буде день фактичної смерті спадкодавця, вказаний в рішенні суду.

Якщо у свідоцтві про смерть спадкодавця вказано тільки місяць чи рік смерті, то днем відкриття спадщини слід вважати відповідно останній день вказаного місяця або 31 грудня того року.

Факт смерті спадкодавця-громадянина, реабілітованого в установленому порядку, визначається на підставі відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих. Час відкриття спадщини - день винесення рішення Комісією з питань поновлення прав реабілітованих .

При спадкоємстві за законом необхідно визначити коло спадкоємців, які можуть бути закликані до спадкування. Встановлено дві черги спадкоємців по закону: перша - діти ( в тому числі усиновлені), друга - сестри, брати (повнорідні і неповнорідні, але і не звідні), дід. Баба померлого як з боку батька так і з боку матері. Особливе місце мають утриманці, які спадкують з тією чергою, яка закликається до спадкування.

Онуки та правнуки спадкують за законом, за правом представлення, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто би був спадкоємцем, тоді вони успадковують порівну в тій частці, яка б належала б при спадкоємці спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Діти та усиновлені після смерті своїх батьків не втрачають права на спадкоємство після смерті своїх батьків, не втрачають права на спадкоємство після їх смерті, а також після смерті усиновителів, а усиновителі під час життя батьків таке право втрачають. Не можуть спадкувати після своїх дітей батьки, стосовно яких їх було позбавлено батьківських прав і в цих правах не поновлено, а також батьки і повнолітні діти, які злісно ухилялись від виконання свого обов’язку по утриманню спадкодавця і це підтверджено судовим рішенням.

Від спадкоємства можуть бути також усунуті спадкоємці, які навмисно позбавили життя спадкодавця, або ті , що вчинили замах на його життя.

Спадкоємцям після смерті спадкодавця, який пізнав політичних репресій, але був поновлений у встановленому порядку своїх прав, відповідно п. 4 Положення про порядок виплати компенсації, повернення майна чи відшкодування його вартості реабілітованим громадянам, затвердженого постановою Кабміну України від 5 жовтня 1992 р. за № 564, можуть бути лише спадкоємці першої черги, а за їх відсутності спадщина переходить до держави незалежно від наявності спадкоємців другої черги чи спадкоємців по заповіту.

Після вітчима та мачухи та падчерки не стають пасинки та падчерки, хоч би скільки вони не проживали однією сім’єю. Не є спадкоємцями вітчим та мачуха, вони можуть спадкуватись лише як утриманці.

Черговість спадкування суворо дотримується, спадкоємці другої черги можуть спадкувати лише коли немає спадкоємців першої черги.

Підставою для видачі свідоцтва права на спадщину є заповіт, спадкування за яким різниться від спадкування за законом тим, що коло спадкоємців і порядок розподілу майна між ними залежить лише від волі заповідача.

Заповідати майно можна одній чи кільком особам, державі чи окремим державним, кооперативним чи громадським організаціям. Єдине обмеження - врегульоване законодавство, при якому мають право на обов’язкову частку в спадщині неповнолітні або недієздатні діти (в тому числі усиновлені) непрацездатне подружжя, непрацездатні батьки (усиновителі) та утриманці. Брати, сестри, баба, дід, онуки та правнуки можуть мати право на обов’язкову частку в спадщині лише як утриманці. Після встановлення кола спадкоємців нотаріус перевіряє наявність відносин, що грунтуються на утриманні. Родинні відносини можуть підтверджуватись свідоцтвом органами ЗАГСу про народження, виписки з книг ЗАГСу, записами в паспортах про дітей, або (у разі неможливості подання цих документів) - судовими рішеннями, які вступили в законну силу і набрало чинності.

Шлюбні відносини підтверджуються свідоцтвом про шлюб, виписками із книг реєстрації ЗАГСу, записами в паспортах про друге подружжя, судовими рішеннями, які вступили в законну силу і набрало чинності про встановлення факту реєстрації, шлюбу та фактичних шлюбних відносин, якщо ці відносини виникли до 8 липня 1944 р., коли крім названих документів можуть бути прийняті довідки, видані підприємствами, установами та організаціями за місцем роботи чи проживання якщо вони підтверджують шлюбні відносини.

Треба переконатись, чи дійсно спадкоємець знаходився на утриманні спадкодавця не менше року до його смерті та чи був він недієздатним на момент відкриття спадщини.

Недієздатними вважаються жінки та чоловіки, які досягли пенсійного віку, інваліди І-ІІІ груп, незалежно від того, призначено, чи не призначено їм пенсію, неповнолітні до 16, а ті, що вчаться - до 18 років. Непрацездатність за віком перевіряється за паспортом чи свідоцтвом про народження, за станом здоров’я - за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

При неможливості представлення цих документів спадкоємці можуть бути включені з письмової згоди всіх інших учасників спадкоємства.

При видачі свідоцтва на спадщину за заповітом встановлення відносин, в яких перебували спадкодавець та спадкоємець не провадиться, але перевіряється наявність вказаних відносин, якщо є спадкоємці, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Крім того, якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві було зазначено родинні чи інші відносини зі спадкодавцем, то нотаріус вимагає подання документів, які ці відносини підтверджують.

Третій факт, що перевіряється нотаріусом - прийняття спадщини. Одержати свідоцтво про право на спадщину - це право , а не обов’язок спадкоємця, тому прийняття спадщини є фактом волевиявлення спадкоємця придбати після смерті спадкодавця його майно на підставі закону чи заповіту.

Прийняття спадщини - це одностороння угода, внаслідок якої спадкоємець стає власником належного спадкодавцеві майна з моменту відкриття спадщини. Виняток - це випадки, коли спадкодавцем є держава. Спадщина до держави переходить безпосередньо, незалежно від волевиявлення органу, який діє від її імені.

Чинним законодавством установлено єдиний порядок прийняття спадщини спадкоємцями як за законом, так і за заповітом.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини або фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном (тоді він також може подати заяву про прийняття спадщини).

Нотаріус не вправі відмовити у прийнятті заяви на тій підставі, що до неї не прикладено всіх документів, які б підтверджували право на спадщину. Така вимога часто призводить до пропуску шестимісячного строку.

Другий спосіб прийняття спадщини - фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном. Фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном свідчить про прийняття всього майна, де б воно не знаходилось і в чому б не полягало.

Про фактичний вступ в управління і володіння спадковим майном може свідчити сплата податку на будинок, сплата боргів спадкодавця, проведення ремонту будинку, квартири, обробіток присадибної ділянки, збір урожаю з цієї ділянки, подальше користування майном спадкодавця, якщо спадкоємець прожив разом з ним.

Доказом також можуть бути: довідки ЖЕО, правління ЖБК, виконкому місцевих рад про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або отримав майно спадкодавця; довідки державної податкової служби, страхового чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі чи квитанції про сплату податку, страхового платежу; запис у паспорті чи в домовій книзі про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку чи квартирі впродовж шести місяців після смерті спадкодавця. У разі неможливості подати нотаріусові названі вище документи, які б свідчили про фактичний вступ в управління і володіння спадковим майном, спадкоємець може звернутись в суд з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, це рішення, що набрало законної сили і буде підтверджуючим документом, фактичний вступ в управління і володіння спадковим майном.

При пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини спадкоємець може бути включений до свідоцтва про право на спадщину зі згоди всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину вчасно, що викладена письмово і подана до нотаріальної контори до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців, які дали згоду на включення у свідоцтво спадкоємця, має бути нотаріально завірена. Якщо такої згоди немає, спадкоємець, який не вклався у шестимісячний строк, може звернутись до органів суду, якщо ж суд визнає причини пропуску строку поважними і задоволить позов, а спадкове майно вже було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, то спадкоємець, який пропустив строк, одержить лише з належного майна, що збереглось в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Строк прийняття спадщини може продовжити також нотаріус у випадку коли: особи, для яких право спадкоємства виникає лише за неприйняття спадщини, а коли цей строк менший від трьох місяців, закон надає право продовжити його до трьох місяців, якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом чи заповітом помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк, то право на прийняття належної йому частини спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія), і вони можуть прийняти спадщину протягом строку, що залишився на її прийняття, і якщо цей строк менший від трьох місяців, то нотаріуси може його продовжити до трьох місяців.

Якщо спадкоємець не вчинив жодної дії, яка б свідчила про прийняття спадщини, вважається, що він відмовився від спадщини.

Спадкоємець вправі відмовитись від спадщини на користь інших спадкоємців, на користь держави або державних, кооперативних чи інших громадських організацій, але тільки тих, які закликані до спадкоємства. Якщо не вказано, на користь кого, то його частка переходить до всіх спадкоємців у рівних долях (прирощення часток). Але не може бути збільшення частки у спадщині з тих підстав, що хто-небудь із спадкоємців відмовився від своєї частки. В такому випадку особа, що прийняла спадщину, може передати право на одержане майно чи на його частку іншому спадкоємцю лише на підставі загальноцивільних угод - договорів купівлі-продажу, дарування або міни.

Спадкоємець, який має право на обов’язкову частку у спадщині, теж має право відмовитись від неї. Тоді його частка переходить до спадкоємців за заповітом.

Відмова від спадщини від імені неповнолітньої чи недієздатної особи, яка має бути зроблена їх законними представниками, можлива лише за згоди на це органів опіки та піклування.

Відмова від спадщини має універсальний характер, як і прийняття спадщини: вона означає відмову від всього спадкового майна. Така відмова - безумовна і безповоротна : потім заяву не можна забрати і претендувати на спадщину. Але оскільки відмова від спадщини є угодою, вона може бути визнана в судовому порядку недійсною, якщо була вчинена внаслідок обману, насильства, погрози та ін.

Юридичним фактом, що підлягає встановленню, є визначення складу спадкового майна. Об’єктом спадкоємства є майно, наявне на день його відкриття спадщини. Але якщо на день видачі свідоцтва про право на спадщину вид майна змінився, видається майно, наявне на день його видачі.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця його знаходження вимагаються певні документи.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок, квартиру вимагається документ, який підтверджує право власності спадкодавця на це майно, довідка-характеристика БТІ, довідка нотаріальної контори про відсутність заборони чи арештів на цю нерухомість.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину на автотранспортні засоби, моторні човни, яхти, катери, необхідно подати тех. паспорт, судове свідоцтво, судовий квиток або інший документ, який підтверджує право власності спадкодавця на це майно. Якщо раніше автомобіль з ручним управлінням, виданий інвалідові, після його смерті залишався у власності сім’ї, то зараз у разі смерті інваліда , автомобіль, одержаний ним безоплатно, автомобілі, отримані органами соціального захисту населення як гуманітарна допомога, видаються інвалідам за їх бажанням безоплатно згідно з чергою за умови зняття з обліку для забезпечення автомобілем, та ін., повертається в повній комплектності відповідному органу соцзахисту населення. Автомобілі, отримані інвалідами на пільгових умовах, також повертаються відповідному органу соцзахисту населення, але спадкоємцям компенсується сплачена інвалідом вартість автомобіля з урахуванням відсотків його зносу.1

Грошовий вклад, стосовно якого не було зроблено розпорядження банківській установі, видається спадкоємцям на загальних підставах. Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад видається за заповітом, якщо в заповіті не зроблено спеціальної вказівки про вклад і в банківській установі відсутнє заповідальне розпорядження стосовно нього. Якщо таке заповідальне розпорядження або застереження зроблено, на нього поширюються норми спадкового права і він переходить у власність особи, вказаної в заповіті чи розпорядженні. Тоді вклад видається одразу після смерті вкладника без нотаріального оформлення. Вклад включається до спадкового майна і тоді, коли заповідальне розпорядження було зроблено на користь особи, яка померла раніше вкладника, а також у випадку, коли особа, на користь якої зроблено розпорядження, померла після вкладника, не затребувавши вкладу. Тоді вклад спадкують спадкоємці -особа, на користь якої було зроблено розпорядження.

Для підтвердження наявності вкладу у банківській установі на ім’я спадкоємця пред’являється ощадна книжка, за неможливості її пред’явити - державний нотаріус на прохання спадкоємця робить запит до банківської установи про наявність на ім’я померлого вкладу.

При спадкуванні грошових сум, належних за договором добровільного державного страхування, то якщо зазначено, на користь кого вона видається - ця сума не включається до спадкового майна, якщо ж ні - то є його частиною.

При спадкуванні предметів домашньої обстановки, слід брати до уваги такі обставини:

1. Нотаріальне оформлення одержання такого майна не є обов’язковим, достатньо простої його передачі.

2. Спадкує той, хто впродовж одного року проживав із спадкодавцем, незалежно від черги.

3. Спадкоємець спадкує це майно зверх спадкової долі.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті реабілітованого ( видається на підставі відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих), документів, які б підтверджували належність успадкованого майна померлому, не вимагається.

Майно, нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, і кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Треба роз’яснити пережилому подружжю, що він може одержати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні, яка завжди становить половину. Інша половина майна буде спадковою масою. У разі відмови пережилого подружжя одержати таке свідоцтво про право власності, майно розподіляється між спадкоємцями на загальних підставах.

Якщо згодом шлюб визнається недійсним, права на спадщину для осіб, які в ньому перебували не породжуються. Однак, якщо один із подружжя, що пережив іншого, не знав і не міг знати про наявність перешкод до укладення шлюбу, суд може визнати за ним право на нажите під час шлюбу майно. Тоді частка померлого включається до спадкового майна, а частка пережилого - виключається з нього, і йому на неї видається свідоцтво про право власності. Про видачу свідоцтва про право власності пережилому подружжю сповіщається всім іншим спадкоємцям, які можуть оспорити таку видачу свідоцтва в судовому порядку.

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регулюється ст. ст. 66-69 Закону України "Про нотаріат" , пунктами 108-125 Інструкції про порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України., а також , при видачі , нормами спадкового права (ст.ст.524-564 Цивільного кодексу України).

Свідоцтво про право на спадщину може видавати лише державна нотаріальна контора, громадянам, які постійно проживають за кордоном - може видавати консульська установа чи дипломатичне представництво. Видача свідоцтва про право на спадщину, які своєчасно прийняли спадщину, строками не обмежуються.

Заява щодо видачі такого свідоцтва повинна бути оформлена письмово. Прохання про видачу свідоцтва може бути викладено в заяві про прийняття спадщини, або в окремій заяві. Справжність підпису на заяві засвідчує нотаріус, якщо така заява надходить поштою, і підпис не засвідчено, вона приймається нотаріусом, але пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути до нотаріальної контори.

Приймаючи заяву, нотаріус роз'яснює спадкоємцям їх права і обов'язки, порядок оформлення документів. Заводиться спадкова справа, в якій місяться всі необхідні документи, що підтверджують наявність юридичних фактів на видачу такого свідоцтва, а також інші документи, в кінці справи підшивається примірник свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - окремий документ, що видається на ім'я всіх спадкоємців або, за їх бажанням, кожному окремо (в цьому випадку в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину . Крім того можуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину можна отримати через представника до дорученню, або, на прохання спадкоємця, його можуть надіслати поштою.

Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом має свої особливості. Нотаріусу необхідно перевірити, чи правильно складено і посвідчено заповіт, чи відповідає він вимогам закону, інакше він повинен відмовити в прийнятті заповіту і видачі свідоцтва про право на спадщину. Треба перевірити, чи заповіт не скасовано, про що має бути відмітка нотаріуса. Необхідно перевірити наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Це : неповнолітні чи непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки та утриманці, які незалежно від змісту заповіту, успадковують не менше як 2/3 частини, яка б належала кожному з них у разі спадкоємства за законом.

Тобто треба встановити коло спадкоємців за законом тієї черги, яка б за відсутності заповіту, закликались би до спадщини, при чому слід брати до уваги всіх спадкоємців, в тому числі і усунутих від спадщиною , спадкоємець, що був усунутий від спадщини, позбавляється такого права.

При визначенні обов'язкової частки спадкоємця, береться вартість всього спадкового майна.

Коли крім спадкоємця по заповіту є також спадкоємці за законом (коли заповідалась частина майна), в тому числі і спадкоємець, який має право на обов'язкову частку, то насамперед визначається частка спадкового спадкоємця з вартості всього майна, але виділяється в тій частині майна, яке залишилось поза заповітом, а якщо того майна недостатньо для вирахування обов'язкової частки і частки, належної спадкоємцеві за заповітом, ділиться порівну між спадкоємцями за законом, у тому числі і спадкоємцем за заповітом, якщо він одночасно є і спадкоємцем за законом.

Із переходом спадкового майна державі заява щодо видачі свідоцтва про право на спадщину надсилається до нотаріальної контори відповідним фінансовим органом, на території якого знаходиться спадкове майно. Свідоцтво про право держави на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Відмова від спадщини фінансового органу не передбачена.

Спадкоємницею держава стає в такому випадку: якщо спадкодавець все майно або його частину заповідав державі; якщо у спадкодавця немає спадкоємців за законом або заповітом; якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування згідно ст.ст. 528 та 534 ЦК; якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини; якщо хтось із спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави і його частка переходить до держави; якщо за відсутності спадкоємців за законом заповідано лише частину майна спадкодавця, то решта майна переходить до держави.

Відповідно до п. 117 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06. 94 за № 18 / 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.94 за № 152 /361 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Право власності на земельну ділянку підтверджується лише державним актом на право колективної чи приватної власності на землю. Подання спадкоємцем доказів вступу в управління чи володіння спадковим майном не звільняє останнього від надання цих документів.

Встановлене право громадян за лишити за заповітом усе майно або його частини одній чи кільком особам (тим, що входять чи тим, які не входять до числа спадкоємців за законом), державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, передбачає, що до кола спадкоємців як за законом, так і за заповітом можуть входити і іноземні громадяни.

Оскільки, видаючи свідоцтво про право на спадщину, нотаріус нового права не встановлює, але посвідчує вже існуюче у спадкоємців право на майно, що залишилось після смерті спадкодавця, видача нотаріусами свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки іноземним громадянам допускається. Але видача свідоцтва про право на спадщину на є підставою для переходу права власності на земельну ділянку.

Згідно з ст. ст. 22 та 23 Земельного кодексу України право власності на землю виникає після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Це право посвідчується державним актом про право власності на землю, який видається та реєструється сільськими, селищними, міськими та районними радами.

Проте необхідно роз’яснювати спадкоємцям, що їх подальше розпорядження цими ділянками буде неможливим, оскільки згідно українського законодавства земельні ділянки у власність іноземним громадянам та особам без громадянства не передаються.

За видачу свідоцтва про право на спадщину стягується державне мито в розмірі 0,5 % суми спадщини, незалежно від того, хто є спадкоємцем.

Свідоцтво про право на спадщину обов’язково заноситься до Єдиного державного реєстру заповітів та спадкових справ.

Питання для самоконтролю

1. Визначення поняття «угода». Які угоди потребують обов’язкового нотаріального оформлення.

2. Переваги нотаріального оформлення.

3. Як оформлюється згода батьків/ опікунів/піклувальників на посвідчення угод від імені неповнолітніх?

4. Назвіть відомі Вам види доручень. Строки дії доручень.

5. Процедура посвідчення доручень.

6. Правові форми відчуження майна.

7. Для яких договорів застави нотаріальна форма є обов’язковою?

8. В яких випадках можливе стягнення на предмет застави?

9. В яких випадках і на яких підставах вчиняється виконавчий напис? Умови вчинення виконавчого напису.

10. Порядок підписання заповіту.

11. Порядок отримання свідоцтва про право на спадщину.

12. З якого моменту настає право на спадщину?

13. Місце відкриття спадщини. Строки прийняття спадщини.

Лекція 5. Питання деонтології в діяльності нотаріальних органів.

План

Визначення деонтології.
Предмет, структура юридичної деонтології.

Одним із найважливіших є питання деонтологій в діяльності нотаріату.

Деонтологія (від грецького beov – те, що належить, потрібно…) – тобто “наука про належне”. Термін був введений англійським філософом Бентано у праці “Деонтологія, або наука про мораль ” в 1834 р.

Деонтологія – наука про професійні обов’язки. Обов’язки, імператив –притаманне конкретній особі.

Співвідношення між різними науками, професіями: між юридичною деонтологією та професійною етикою є спільні риси – практично однакові складові елементи, риси, функціі.

Відмінність: практична етика виробляє принципи для всіх, має декларативний характер. Деонтологія – наука про професійну мораль, серцевина професійної етики (розділ професійної етики)

Зміст юридичної деонтології полягає в тому, що вона виступає як внутрішній імператив обов’язку.

Імператив – лат.( Imperativus ) – веління, повна вимога - складова частина поняття “мораль” - виступає перед людиною як суспільна думка чи голос власного сумління.

Там, де такі імперативи відсутні, де від людини нічого не вимагається, немає підстав говорити про мораль.

Тобто імператив – створює передумови і мотиви вибору юристом норм поведінки у його практичній діяльності, наука про формування власних норм для кожної ситуації зокрема.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Посвідчення заповітів	\|	Предмет, структура юридичної деонтології.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.