П діапазонів – п-вимірний.

Діапазони індексів задаються аналогічно інтервальним типам, через .. . В якості типу елементів може бути виключно один із стандартних типів або будь-який раніше оголошений скалярний чи структурний тип даних.

Наприклад

Type

rainbow =(red, orange, yellow, blue, dark blue, magenta);

vector = array [1..3] of real;

mas1 = array[‘A’..’Z’] of byte;

mas2 = array[1..8,’A’..’H’] of byte;

mas3 = array[false,true, red..yellow] of char;

mas4 =array[-100..-50] of vector;

Оголошення змінних типу масив може здійснюватися або використанням ідентифікаторів раніше описаних

x:= mas1; y:= mas4;

Або явним чином

a: array[1..26] of byte;

Доступ до елементів масиву для надання їм значень або навпаки для отримання їх, здійснюється через складену ідентифікацію, для цього задається ідентифікатор масиву, а в квадратних дужках задається значення відповідних ідентифікаторів.

В пам’яті під змінні масивних типів відводяться поля, розмір яких у байтах є сумою розмірів всіх елементів.

У випадку багатовимірних масивів елементи їх розміщуються послідовно в пам’яті в порядку задання розмірностей.

Якщо масиви використовуються в якості типізованих констант, то їх константні значення задаються переліком значень всіх елементів по кожній розмірності, елементи 1-ї розмірності обмежуються дужками. Якщо ж більше ніж одна, то кожен наступний рівень передбачає зовнішньою парою дужок.

б) Регулярнийтип – рядкисимволів:

Структура даних, елементи якої є символами у Pascal є рядки символів. По способу організації і розміщення у пам’яті подібні до масивів. Їх відносять до однієї групи складених типів – регулярних.

Рядок – це деякий набір однотипних елементів. Проте їх кількість може змінюватися, але не перевищує деякої фіксованої межі

В ранніх версіях Pascal рядки навіть оголошувалися як масиви( упорядковані масиви символів).

В Turbo Pascal рядки символів оголошуються службовим словом STRING. При оголошенні може задаватися граничне значення довжини рядка, що слідує після слова string у квадратних дужках.

Це значення може лежати в межах від 0 до 255.

Реальна довжина рядка може бути меншою, але не більшою. Якщо така ситуація виникає, то залишок, що перевищує граничну довжину, втрачається.

Величини записуються в апострофах.

Наприклад

Var

S1: string;

S2: string[6];

…

S1:=’ABCDEFGH’;

S2:=S1; {S2=’ABCDEF’}

Для того, щоб апостроф сам став символом, а не лише його обмеженням, він повинен бути записаний двічі.

В пам’яті під рядки символів відводяться ділянки, кількість байт яких на одиницю більше від вказаної граничної довжини. Додатковий байт, який має нульовий номер, містить символ, код якого дорівнює реальній межі рядка. Якщо реальна менша від граничної, відведенні, але не використанні байти містять пусті символи, код яких дорівнює нулю.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Над величинами інтервального типу можна виконувати всі ті ж операції, що й на базових величинах.	\|	Реальну довжину рядка легко змінити, при цьому інформація, яка знаходиться в хвості ділянки не втрачається і відновлюється, якщо повернутися до початкової довжини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.