Основні завдання геоекології та інженерної геології

Термін “геоекологія” ввів німецький географ К.Тролль (1970) як синонім “ландшафтної екології”. Це спільний галузевий підрозділ соціоекології та географії, що вивчає просторову мінливість географічного середовища з метою соціоекологічно оптимальної територіальної організації взаємодії суспільства та природи [8].

Об’єктом вивчення геоекології є геоекосистеми– це керовані чи контрольовані людьми територіальні системи, що є більш-менш однорідними ділянками географічної оболонки Землі з однотипними фізико-географічними умовами, певною сукупністю організмів, характерним для них речовинно-енергетичним обміном та певним (існуючим чи потенційним) видом господарського використання.

На відміну від геосистем,які є об’єктом вивчення фізичної географії і відзначаються полі центричністю, геоекосистеми – моноцентричні (в них навколишнє середовище розглядається з точки зору людського суспільства, тому їх можна оптимізувати).

Кожна соціоекосистема – це мозаїка різнотипних геоекосистем, які поєднують різні геосистеми з різними типами господарського використання. Оптимізацію соціоекосистем можна здійснити лише шляхом оптимізації складових геоекосистем і такого поєднання їх в межах кожної соціоекосистеми, яке б забезпечило збалансований речовинно-енергетичний обмін між територіальною групою людського суспільства і навколишнім природним середовищем.

Оптимізація геоекосистем – це встановлення в них оптимального режиму природокористування, який би виключав перевищення господарською діяльністю гранично допустимих антропогенних навантажень (ГДАН) на геоекосистему. При цьому необхідно враховувати закономірності їх метаболізму (внутрішнього речовинно-енергетичного обміну) з визначенням головних факторів, що забезпечують їхню динамічну рівновагу – гомеостаз(стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням її структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією її компонентів) [5]. Це особливо важливо тому, що в більшості геоекосистем в результаті людської діяльності порушений природний кругообіг речовин та енергії (без антропогенної регуляції така геосистема, як рисове поле, швидко перестала б існувати).

Головна мета вивчення метаболізму – визначення стійкості геосистем до різних видів антропогенних навантажень, які порушують динамічну рівновагу геоекосистем, після чого починаються незворотні процеси їхнього розпаду.

Першочергові завдання геоекології:

1) топологічна класифікація геоекосистем для регіонів;

2) класифікація антропогенних навантажень на геоекосистеми;

3) кількісна оцінка антропогенних навантажень на різні геоекосистеми;

4) вивчення і картографування різних геоекосистем та видів антропогенного навантаження;

5) прогноз змін геоекосистем під дією різних антропогенних навантажень;

6) розробка рекомендацій щодо збереження динамічної рівноваги та оптимізації геоекосистем.

Найважливішим компонентом глобальної соціоекосистеми є триповерхова частина земної кори оскільки: 1) це мінерально-сировинна база для виробничої діяльності; 2) місце здійснення усієї господарської діяльності людства.

Верхня частина літосфери (гірських порід), яка перебуває під впливом інженерно-господарської діяльності людей, називається геологічним середовищем. Воно використовується людським суспільством в трьох напрямках:

1) джерело мінеральних речовин для народного господарства;

2) місце нагромадження відходів виробництва;

3) основа для будівництва різноманітних будівель та інженерних споруд.

При нераціональному використанні геологічного середовища разом з ним руйнуються пов’язані з ним інші компоненти: ґрунтовий та рослинний покрив, поверхневі та підземні води тощо.

Основними факторами руйнування геологічного середовища є

- видобуток корисних копалин (пошкодження геологічного і всього природного середовища відбувається уже на стадії геолого-розвідувальних робіт);

- розташування металургійних, хімічних та інших заводів;

- спалювання горючих речовин;

- будівництво та експлуатація будівель та інженерних споруд;

- виникнення штучних порожнин після гірничих виробок та будівництва тунелів.

Раціональне використання геологічного середовища передбачає максимальне його використання та зниження шкоди для довкілля. Названі проблеми вирішує інженерна геологія– спільна галузь геологічної науки і соціоекології.

Предмет інженерної геології – вивчення взаємодії техногенних об’єктів з навколишнім геологічним середовищем із урахуванням їхнього впливу на інші природні компоненти з метою оптимізації цієї взаємодії.

Об’єкт інженерної геології – це інженерно-геологічні системи, що охоплюють техногенні об’єкти та геологічні тіла, на які вони впливають [8].

Найбільш актуальними завданнями інженерної геології є вивчення впливу антропогенної діяльності на геологічне середовище; визначення гранично допустимих навантажень на різні елементи літосфери; розробка наукових основ охорони та раціонального використання геологічного середовища з урахуванням необхідності збереження динамічної рівноваги певних соціоекосистем.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Географічне середовище і географічна оболонка землі	\|	Ґрунтознавчі аспекти взаємодії суспільства з природою

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.