КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

1.1. Контроль у системі управління. Мета і завдання контролю.

1.2. Економічна сутність предмету і методу контролю, його об’єкти

1.3. Організаційні форми економічного контролю

1.4. Класифікація видів контролю

1.5. Методичні прийоми контролю

! Література:основна 3 [с. 32 – 52, 62 - 77], 4 [с. 7- 13], 6 [с. 9 -32], додаткова 8 [с. 5- 21].

É 1.1. Контроль у системі управління. Мета і завдання контролю.

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин потребує вдосконалення функцій управління процесом виробництва, в тому числі і контролю економіки.

Контроль є важливою функцією управління економікою та її регулюванням і заключається в співставленні фактичного стану об’єкту контролю з певними критеріям оцінки з метою встановлення відхилення його від заданих параметрів. Контроль дає можливість своєчасно виявити і усунути недоліки і порушення, робити висновки про правильність і ефективність прийнятих рішень. Він є завершальним етапом управлінської діяльності і проявляється на стадії перевірки раніше прийнятих управлінських рішень. Тобто суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови.

Результати контролю служать інформаційною базою для управління.

Слово контроль походить від французького слова і означає перевірку чого-небудь (дотримання законів, інструкцій, рішень). Контроль – це постійне порівняння того що є, з тим що має бути.

Процес контролю можна поділити на 3 етапи:

· постановка чітких завдань для виконання;

· перевірка їх виконання;

· вирішення проблем, якщо виконання не відповідає поставленим завданням.

Отже, контроль – це система спостереження і перевірки відповідності об’єкта контролю прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об’єкт, виявлення відхилень у ході виконання цих рішень.

Контроль має свої об’єкти, суб’єкти і завдання.

Об”єкт контролю – це те, що (хто) контролюється.

Суб’єкт контролю – це контролююча ланка, тобто органи або окремі уповноважені органи, що контролюють і наділені відповідними повноваженнями.

Метаконтролю полягає у перевірці того чи все відбувається згідно з заздалегідь прийнятим планом, діючими інструкціями, встановленими принципами. Метою контролю є не реєстрація окремих негативних фактів, а зосередження всіх сил на тому, щоб кожне рішення було виконане в заданий термін і розпочата справа доведена до кінця.

Завдання контролю:

· визначення фактичного стану об’єкта контролю на певний момент часу;

· перевірка відповідності фактичного стану об’єкта встановленому законом, нормативними актами, кошторисом, стандартом, лімітом тощо та виявлення відхилень від них;

· визначення місця, причини, ініціатора (винуватця) відхилення;

· встановлення законності та право чинності здійснених господарських операцій, їх достовірності та повноти відображення в обліку;

· встановлення доцільності господарських операцій та визначення їх причинно-наслідкових факторів;

· прогнозування стану та поведінки об’єкта на визначений майбутній період часу.

Отже, економічний контроль має важливе значення для успішного розв’язання завдань розвитку економіки країни. Контроль сприяє зміцненню державної дисципліни та законності, підвищенню ефективності виробничої і фінансової діяльності підприємств з різними формами власності і повинен забезпечувати єдність рішення і виконання, успішне здійснення поставлених завдань, а також попередження можливих помилок і порушень. За допомогою контролю встановлюються причини і винні у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.

É 1.2. Економічна сутність предмету і методу контролю, його об’єкти.

Контроль за своїм змістом включає перевірку економічних, соціальних, політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших напрямків розвитку суспільства.

Економічний контроль, як наука є системою економічних знань спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ у розвитку продуктивних сил і виробничих відносин з метою планового їх регулювання у розширеному відтворенні суспільного і необхідного продукту.

Економічний контроль, як і будь-яка економічна наука вивчає проблеми розвитку економіки України.

Економічний контроль перебуває у тісному взаємозв’язку з плануванням, управлінням та обліком і невід’ємний від них. Цей зв’язок виявляється передусім у тому, що економічні науки досліджують той самий об’єкт, але з різною цільовою функцією. Контроль виявляє диспропорції і негативні явища у суспільстві, дає змогу усунути їх і запобігає повторенню.

Економічний контроль, як наука виконує такі функції:

1. пізнавальну (виявлення негативних фактів у розвитку економіки з метою їх регулювання).

2. культурно-виховну (передбачає виховання ощадливості у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів).

3. практично-дійову (забезпечує управління економікою конкретними методами).

Предмет контролю це:

· діяльність підприємств у відповідності з встановленими законами, нормами, правилами, рішеннями;

· процеси і факти господарської діяльності, що розглядаються з точки зору можливої їх невідповідності наміченим цілям, планам, нормам;

· управлінські рішення, фінансові і господарські операції та процеси, що оцінюються з позиції їх законності економічної ефективності, достовірності і доцільності.

Таким чином, предметом контролю є розширене відтворення суспільно-необхідного продукту і дотримання нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки.

Предмет контролю конкретизується його об’єктами. Об’єктами контролю є предмети і засоби праці, а також сама праця, яка використовується в процесі розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту. Об’єктами контролю можуть бути окремі сторони діяльності виробничих об’єднань, підприємств, господарських організацій: випуск продукції, фінансовий стан, витрачання матеріалів та інших ресурсів, умови праці і техніка безпеки, організація управління, грошові кошти і розрахунки, праця та її оплата, виробничі запаси. Об’єктами контролю є також норми, плани, управлінські рішення, звітність підприємств і організацій, тощо.

Завдання контролю полягає в тому, щоб виявити фактори, які впливають на поведінку об’єкта контролю, встановити його параметри, тобто повноту вивчення об’єкта контролю відповідно до поставленої мети.

Методом будь-якої науки є сукупність способів і прийомів за допомогою яких вивчається предмет.

Контроль має свій власний метод, який полягає у комплексному вивченні економічної ефективності, законності, достовірності і доцільності господарських і фінансових операцій на основі використання облікової, звітної, нормативно-правової і іншої інформації. У здійсненні своїх функцій метод контролю характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів контролю.

Загальнонаукові методи являють собою сукупність принципів та категорій філософії (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація).

Власні методичні прийоми контролю – це специфічні прийоми вироблені практикою на основі досягнень економічної науки, що забезпечує документальну і фактичну перевірку виробничої і фінансової діяльності підприємств. Ці прийоми можна об’єднати в такі групи: органолептичні, документальні, розрахунково-аналітичні, узагальнення і реалізації результатів контролю.

Використання методичних прийомів вивчається в залежності від мети і завдань контролю, особливостей об’єктів і джерел інформації контролю.

É 1.3. Організаційні форми контролю та функції контролюючих органів.

Організаційні форми контролю визначаються його суб’єктами. За суб’єктами контроль поділяється на: державний; незалежний; контроль власника.

1. Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління, а саме: Фонд державного майна України, Міністерства фінансів, економіки, статистики, Національний банк України.

Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює політику у сфері приватизації державного майна. Він розробляє проекти державних програм приватизації, організовує контроль їх виконання.

Міністерство фінансів здійснює контроль за виконанням підприємствами та організаціями залежно від форм власності зобов’язань перед бюджетом по внесках платежів, за економічним і правильним витрачанням бюджетних коштів, а також додержання фінансової дисципліни підприємств і організацій, що перебувають на державному бюджеті. Свої функції Міністерство фінансів здійснює через Державну контрольно-ревізійну службу і Головну Державну податкову інспекцію.

Функції по здійсненню постійного контролю за використанням коштів державного бюджету, Верховна Рада регламентувала Рахунковій палаті Міністерства фінансів, яке в свою чергу, делегувало функції з контролю за використанням коштів державних і місцевих бюджетів, а також позабюджетних фондів ДКРС України, а питання з оперативно-управлінськими видатками державного бюджету – державному казначейству.

Функції по здійсненню фінансового контролю за діями платників податків і забезпечення дохідної частини державного бюджету службою держави покладено на Державну податкову службу України.

ДКРС Україниє органом відомчого контролю в системі міністерства фінансів, яка здійснює перевірку з питань складання і виконання бюджету, крім того вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів.

Державне казначейство створюється з метою забезпечення повного і своєчасного виконання державного бюджету.

Державна податкова організація створена також була у складі міністерства фінансів, а з 1996року перетворена була у самостійний фінансовий орган.

Основні її завдання: реалізація податкової політики держави, а саме розробка проектів податкового законодавства, облік платників податків та надходження податків до бюджету, контроль за правильністю і своєчасністю сплати податків, накладення штрафних санкцій на порушників податкового законодавства.

Рахункова палата ВР України створена в травні 97р. З метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням державного бюджету, вироблення та аналізу бюджетної політики держави, контролю в сфері державного кредиту і грошово-кредитної політики. Рахункова палата – єдиний конституційний орган в Україні, що здійснює контроль за законами і ефективним та цільовим використанням державних коштів.

Міністерство економіки контролює виконання планів економічного та соціального розвитку держави, окремих галузей народного господарства, вживає заходи щодо запобігання відхилень від визначених за планом показників.

Національний банк України – забезпечує контроль за використанням кредитів за цільовим призначенням, додержанням підприємствами касової дисципліни та правильних розрахунків, за наявністю грошей в обігу, здійснює емісію (випуск) грошей та регулює грошові відносини в державі. Крім того перевіряє діяльність комерційних банків.

Міністерство статистики – контролює за даними звітності збалансованість товарног7о ринку та реалізацію економічних та соціальних програм розвитку держави в цілому т її регіонів зокрема, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями а також підпорядкованих їм підприємствами, нормативно-правової бази і забезпечення достовірності звітності.

Крім цього в межах своїх компетенцій державний контроль здійснює також спеціалізовані органи контролю, а саме: Антимонопольний комітет, Державний комітет у справах захисту прав споживачів, державна інспекції України по контролю за цінами, державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Окремо виділяють таку організаційну форму контролю як муніципальний, який здійснюється радами народних депутатів та їх комісіями. До компетенції виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів віднесено контроль за станом обліку і звітності на підприємствах і установах які є комунальною власністю за додержанням зобов’язань підприємств щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування.

2. Ревізорський (незалежний) контроль здійснюється незалежними ревізорськими фірмами, або приватними особами (ревізорами), які занесені до відповідного реєстру Ревізорської палати України. Основним завданням ревізорської служби є перевірка законності фінансово-господарських операцій, стану бухгалтерського обліку, достовірності, перш за все, балансу і звіту про фінансові результати.

3. Контроль власника. Основна відповідальність за організацію фінансово-господарського контролю на кожному підприємстві покладена на його власника, який несе певну відповідальність за ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Контроль власника поділяється на: відомчий (внутрішньо системний) та внутрішньогосподарський.

Відомчий контроль за діяльністю підприємства здійснюється вищими органами управління (міністерствами, відомствами, концернами, асоціаціями і т.п.) шляхом проведення комплексних ревізій або контрольних перевірок. Об’єктом внутрішньогосподарського контролю є економічна та господарська діяльність структурних підрозділів підприємства.

Проведення внутрішньогосподарського контролю відповідно до чинного законодавства покладена на керівника підприємства.

В умовах ринкової економіки зменшуються одиниці зовнішніх (по відношенню до підприємства) суб’єктів контролю у зв’язку з чим підвищується роль внутрішньогосподарського контролю, що здійснюється власником підприємства.

É 1.4. Класифікація видів контролю

В економічній літературі теоретичне обґрунтування видів ко­нтролю висвітлюється по-різному. У ряді джерел види ко­нтролю змішуються з його організаційними формами. За основу класифікації контролю за видами автори бе­руть різні критерії.

В економічній літературі для класифікації видів контролю найчастіше обираються такі критерії: за часом здій­снення (попередній, поточний, наступний), за формами його проведення (ревізія, тематична перевір­ка, камеральна перевірка, рахункова перевірка, рахунково-аналітична перевірка, ревізорсь­ка перевірка); за джерелами інформації (документальний і фактичний); за змістом (загальноекономічний, фінансово-господарський).

В залежності від періоду часу здійснення контролю його поділяють на:

Попередній, який передує явищам і процесам, що виникають в суспільстві і спрямований на попередження порушення законності, недоцільного, неефективного використання засобів та ресурсів і прийняття управлінських рішень. Його здійснюють всі органи державного контролю, а також власники. Як правило попередній контроль проводиться на стадії прийняття рішення і попередження виникнення різноманітних відхилень (розробка кошторисів).

Поточний контроль здійснюється в процесі виникнення явищ та операцій і націлений на виявлення та своєчасне недопущення порушень та відхилень, що виникли у процесі діяльності. Відповідно до Закону України „Про підприємства” поточний контроль здійснюють служби внутрішнього контролю або фахівці підприємства і його результати не становлять комерційної таємниці.

Ретроспективний (заключний) контроль проводять по завершенні операцій. Його проводять всі органи контролю, які уповноважені здійснювати контрольні процедури в Україні. Основним завданням заключного контролю є перевірка правильності, законності проведених операцій, виявлення порушень та зловживань, розробка заходів по їх усуненню та недопущення їх виникнення у майбутньому. Заключний контроль проявляється у формі ревізій та перевірок. Ревізія одночасно поєднує методи фактичного та документального контролю, в результаті чого виявляються резерви по підвищенню ефективності діяльності суб’єктів господарювання..

В залежності від джерел інформації контроль ділиться на:

Документальний контроль - передбачає перевірку первинних документів, реєстрів обліку, звітності та іншої інформації з метою правильності, доцільності, законності, економічної ефективності здійснення операцій та використання виділених ресурсів.

Фактичний контроль - націлений на перевірку наявності і використання засобів та ресурсів з метою встановлення не тільки фактичного стану, але й потреби для процесу виробництва.

В залежності від форми проведення проведення контролю розрізняють:

Обстеження – це ознайомлення суб’єкту контролю безпосередньо на місці. Воно організується різними органами контролю та проводиться на підставі скарг, листів, матеріалів періодичної преси, письмових заяв працівників, співбесіди. Результати обстеження оформляються довідками.

Тематична перевірка - передбачає перевірку окремих напрямів діяльності, в основному підпорядкованих підприємств. Під час їх проведення виявляються невикористані резерви, недо­ліки і прорахунки в роботі та вживаються заходи – за результатами перевірки, щодо їх виправлення.

Як правило вони проводяться документальним шляхом, а результати оформляються довідками, інформаційними листами, актами перевірки.

Ревізія – це глибока всебічна документальна та фактична перевірка виробничо-фінансової діяльності підприємства за певний проміжок часу, з метою отримання об’єктивної інформації про стан об’єкту контролю. Ревізія введена, як основна форма послідуючого контролю.

Камеральні перевірки - повинні проводитися мі­ні­с­те­рствами, відомствами, комітетами на стадії прийняття від підпорядкованих підприємств фі­на­нсової звітності (без виїзду на підприємства). Мета камеральної перевірки – здійснення ко­нтролю за дотриманням чинного законодавства, а також під-готовка інформації для про­ведення тематичної перевірки або ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств.

По відношенню до об’єкта контролю він поділяється на:

Зовнішній (позавідомчий); внутрішній (представлений у вигляді внутрішньовідомчого та внутрішньогосподарського).

Позавідомчий контроль передбачає право здійснення контролю функціональними органами контрольно-ревізійного управління, незалежно від підпорядкованості підприємств. Він носить предметний характер і характеризується об’єктивністю, якістю, глибиною перевірок, результатів.

Внутрішньовідомчий контроль – контроль, який здійснюється вищестоящим органом управління у відповідності до принципу адміністративної підпорядкованості. Основне його призначення – виявлення резервів підвищення ефективності діяльності. Він проводиться стосовно структурних підрозділів, що входять до складу підприємства. Від ефективності дії внутрішнього контролю залежить діяльність підприємства та реальність даних обліку та звітності.

За місцем проведення контролю його поділять на перевірку, яка безпосередньо проводиться на місці та дистанційний контроль (передача засобами зв’язку).

É 1.5. Методичні прийоми контролю.