Операції з урахування векселів і видачі позичок під забезпечення векселів у бухгалтерському обліку здійснюються окремо.

Урахування векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним або бланковим індосаментом, терміново його сплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку.

Економічною сутністю операції врахування векселів є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський.

Ураховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором-векселедержателем з усіма правами та обов'язками.

Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів.

Облік коштів, наданих за врахованими (а також авальованими) банком товарними векселями (простими і переказними) до настання строку платежу за векселем, здійснюється за балансовим рахунком 2020 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями». За цим рахунком не обліковуються кошти, які надані у разі використання векселів як застави.

Неоплачений у термін платежу вексель банк повинен за описом передати нотаріусу для опротестування. Протест про несплату векселя здійснюється у порядку, визначеному Женевською конвенцією 1930 р. На здані векселі нотаріус видає банку квитанцію встановленої форми.

Опротестовані векселі суб'єктів господарської діяльності враховуються за балансовим рахунком 2027 «Опротестовані векселі суб'єктів господарської діяльності». Опротестований вексель повертається від нотаріуса у банк з написом про опротестування.

Сума заборгованості за опротестованим векселем перераховується на рахунок сумнівної заборгованості (балансовий рахунок 2092 «Сумнівна заборгованість за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності»).

Номінальна вартість врахованих векселів обліковується за позабалансовим рахунком 9819 «Інші цінності і документи». Векселі, які придбані банком та відіслані на інкасо в банки-кореспонденти, обліковуються за рахунком 2020 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями», їх номінальна вартість враховується за рахунком 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо».

При переобліку врахованих векселів в інших банках різниця, що виникає між їх фактичною вартістю та сумою рефінансування, відноситься відповідно на рахунок 6103 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків» чи рахунок 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами».

Банки можуть надавати позички під забезпечення прийнятих векселів. Прийняті як застава векселі враховуються за позабалансовим рахунком 9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку».

У разі непогашення позички згідно з розпорядженням позичальника на погашення позички зараховуються суми, які надходять від векселедавців на оплату векселів.

Комерційні банки можуть отримувати від Національного банку України кредит під забезпечення державних цінних паперів (ломбардний кредит) – 1313 «Ломбардні кредити, які отримані від Національного банку України». У цьому разі депозитарієм Національного банку України здійснюється блокування цінних паперів, які є забезпеченням ломбардного кредиту.

Після погашення ломбардного кредиту здійснюється розблокування рахунків депо комерційного банку і надання права вільного обігу цінних паперів.

Банки можуть надавати та отримувати кошти за операціями РЕПОшляхом купівлі (продажу) цінних паперів на певний період за умови зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною.

Облік коштів, наданих в обмін на цінні папери, які є предметом операції РЕПО, здійснюється за балансовими рахунками 1522 «Кошти, які надані іншим банкам за операціями РЕПО»; 2010 «Кошти, які надані суб'єктам господарської діяльності за операціями РЕПО». Повернення цінних паперів здійснюється у день їх зворотної купівлі.

Кошти, що отримані банком за операціями РЕПО шляхом продажу цінних паперів на певний період за умови їх зворотного викупу, враховуються за балансовими рахунками 1311 «Кошти, які отримані від Національного банку України за операціями РЕПО»; 1622 «Кошти, які отримані від інших банків за операціями РЕПО».

Різниця між ціною продажу (купівлі) та ціною зворотного продажу (купівлі) є процентним доходом, який отримує сторона, що виступає покупцем у першій частині операції РЕПО.

Банки приймають для інкасуваннявекселі з оплатою в тих місцях, де є установи банків. Номінальна вартість прийнятих на інкасо векселів ураховується за позабалансовим рахунком 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо».

Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов'язаний своєчасно надіслати їх за місцем платежу і поставити до відома платника повідомленням про надходження документів на інкасо.

У разі неодержання платежу за векселем банк зобов'язаний подати його для опротестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель), а також повідомити його про виконання доручення.

Неоплачені документи зберігаються в банку (для повернення на вимогу клієнтові) протягом установленого терміну. Після закінчення терміну банк не відповідає за подальше їх зберігання.

За здійснення інкасування векселів банк отримує винагороду (комісію).

Комерційні банки можуть здійснювати на комісійній основі купівлю-продаж цінних паперів від свого імені та за дорученням і за рахунок коштів клієнтів.

Облік сум дебіторської (кредиторської) заборгованості за розрахунками за цінними паперами для клієнтів здійснюється за балансовими рахунками 2801 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів» та 2901 «Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів».

Цінні папери, які належать клієнтам, але перебувають у банку згідно з договором про довірче управління, обліковуються за позабалансовим рахунком 9700 «Цінні папери клієнтів у довірчому управлінні».

Прийняті цінні папери клієнтів на зберігання банк обліковує за позабалансовим рахунком 9702 «Цінні папери на зберіганні».

Питання для самоконтролю

1. Наведіть класифікацію операцій комерційних банків із цінними паперами. У чому полягає відмінність у відображенні в обліковій системі банку вкладень у цінні папери та цінних паперів власного боргу?

2. Які критерії беруться до уваги в разі віднесення придбаних цінних паперів до портфеля банку на продаж чи на інвестиції?

3. Назвіть бухгалтерські проведення, що виконуються в разі придбання банком акцій з метою їх подальшого продажу, якщо дата операції та дата валютування не збігаються.

4. Охарактеризуйте сутність правила нижчої вартості. Наведіть приклад його застосування для обліку операцій банку з цінними паперами.

5. У чому полягає відмінність між первісною, балансовою та ринковою вартістю боргових цінних паперів у портфелі банку?

6. Охарактеризуйте методику ведення обліку боргових цінних паперів у портфелі банку, придбаних із дисконтом та премією.

7. Назвіть бухгалтерські проведення, що виконуються для відображення в обліку операцій з борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції, придбаними між датами сплати процентів.

8. Яким є порядок переведення цінних паперів із портфеля банку на продаж до портфеля банку на інвестиції? Як такі операції відображаються в обліковій системі банку?

9. Назвіть критерії, за якими класифікуються довгострокові вкладення банку. В чому полягає особливість формування та обліку резерву під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції?

10. Дайте характеристику пайового методу відображення в обліку доходу інвестора від вкладень в асоційовані компанії.

11. Охарактеризуйте методику обліку амортизації дисконту і премії за борговими цінними паперами банку власної емісії. Як впливають суми амортизації дисконту за цим видом цінних паперів на чистий процентний дохід банку?

12. Яким нормативним документом визначено порядок обліку доходів і витрат за операціями банків із цінними паперами?

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості обліку окремих операцій банку з цінними паперами	\|	ТЕМА 9. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.