Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Дистантні інтернет-послуги національної бібліотеки як чинник зміцнення національного інформаційного суверенітету

План

1. Е-доступ до фондів національних бібліотек – інформаційного ядра системи забезпечення інформаційного суверенітету держави.

2. Інтернет-послуги як інструменти консолідації нації і технології маніпулювання в політиці національних бібліотек у сфері зміцнення інформаційного суверенітету.

3. Дистантні інтернет-технології у науково-дослідному напрямі діяльності національних бібліотек – стратегічній складовій системи національного інформаційного суверенітету.

1. Е-доступ до фондів національних бібліотек – інформаційного ядра системи забезпечення інформаційного суверенітету держави

Сьогодні актуалізуються питання протидії негативним інформаційним впливам з боку вітчизняних інформаційних інституцій, а також проблема наповнення національного інформаційного простору адекватною – об’єктивною, достовірною, актуальною – інформацією, спрямованою на формування і зміцнення національного світогляду і національної свідомості, комплексне уявлення про Україну, її місце в світі, події, з нею пов’язані.

По суті, йдеться про необхідність зміцнення державою інформаційного суверенітету.

В українській нормативно-правовій практиці поняття «інформаційний суверенітет держави» вперше з’являється в Законі України «Про Національну програму інформатизації» (від 1998 р.), де дано визначення поняття «інформаційний суверенітет держави». Під ним розуміється «здатність держави контролювати і регулювати потоки інформації з-поза меж держави з метою додержання законів України, прав і свобод громадян, гарантування національної безпеки держави». Водночас це поняття в тому вигляді, як воно виявилось закріпленим, не виглядає як таке, що може бути реально забезпечене. До того ж, як показала практика, інформаційні загрози національній безпеці цілком вільно можуть створюватись і всередині держави, зокрема, ЗМІ, які виступають лобістами національних інтересів іншої держави.

В Законі України «Про інформацію» (у редакціях 2002 – 2011 рр.). Ст. 53 вказує, що «основою інформаційного суверенітету України є національні інформаційні ресурси. До інформаційних ресурсів України входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення. Україна самостійно формує інформаційні ресурси на своїй території і вільно розпоряджається ними, за винятком випадків, передбачених законами і міжнародними договорами». Ст. 54 («Гарантії інформаційного суверенітету») зазначає, що «інформаційний суверенітет України забезпечується: виключним правом власності України на інформаційні ресурси, що формуються за рахунок коштів державного бюджету; створенням національних систем інформації; встановленням режиму доступу інших держав до інформаційних ресурсів України; використанням інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами». Змінами, внесеними до цього закону 09.05.2011 р. ці статті були виключені.

Особливо гостро питання інформаційного суверенітету в цифрову добу стоять для бібліотек як інституцій, які в процесі реалізації своїх соціальних функцій – меморіальної, інформаційної, культурно-освітньої, функції соціалізації тощо – сприяють збереженню і наданню доступу до інформації, формуванню цілісного уявлення особистості про національні культуру, традиції, історію та сьогодення власної держави, стратегічні пріоритети суспільного розвитку і місце в ньому конкретної особистості, механізми інтеграції останньої в громадські процеси.

Створення національних бібліотек тісно пов’язане з процесом становлення національних держав. Національні бібліотеки стають символами державної незалежності і самобутності. Як новий інститут державності вони були орієнтовані на здійснення функцій, які умовно можна охарактеризувати як функції «національної пам’яті». Фонд національних бібліотек має бути максимально вичерпним, таким, що слугував би, з одного боку, відображенням духовно-інтелектуального потенціалу нації, з іншого – створював необхідне підґрунтя для її подальшого розвитку, забезпечував спадкоємність національної ідентичності. У зв’язку з новими завданнями національні бібліотеки наділяються спеціальними інструментами для їх реалізації, серед яких – впровадження правила обов’язкового екземпляра. Фактично заснування національних бібліотек було обумовлене потребою забезпечення розвитку нового суб’єкта політики і політичної комунікації – нації. В цьому контексті національні бібліотеки стають соціальним інститутом, прямим завданням якого є забезпечення передачі наступним поколінням певної системи цінностей, зокрема цінності збереження і зміцнення національної незалежності і суверенітету.

По суті функціонування національних бібліотек напряму пов’язано з існуванням національної держави: формується державне утворення – засновується національна бібліотека, зникає держава – національна бібліотека як така припиняє свою діяльність, установа трансформується в інший вид.

Враховуючи значення створення національних бібліотек для процесу національного державотворення, показовим є підхід до формування їх фондів. Зокрема серед пріоритетів комплектування Бібліотеки Конгресу США – «всі книги та інші матеріали, що відображають життя і досягнення народу Сполучених Штатів», Національної парламентської бібліотеки Японії – «публікації та інші матеріали/інформація всередині і за межами країни… що підтримують творчість нації», Британської бібліотеки – «письмова та усна спадщина нації». Перелік можна продовжувати. В Україні Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського повинна була стати «книгозбірнею, в якій мають бути зібрані всі пам’ятки духовного життя українського народу і України (рукописні і друкарські). В ній повинні бути зібрані книги, часописи, газети, гравюри, листівки, ноти, літографії і інші твори друкарень, літографій і метальографій, видані на Україні та за кордоном» [Про утворення Фонду «Національної Бібліотеки Української Держави». Назва бібліотеки підкреслювала її призначення – інформаційне забезпечення розвитку української нації.

Формування фонду «Україніки» і сьогодні серед пріоритетів НБУВ. Зокрема, ідеться про створення «Електронної Україніки». До цього фонду мають включатися документи українською мовою, опубліковані в Україні, в інших державах про неї, а також документи, створені українцями, які зробили значний внесок до світової культури. Вагомий внесок до формування «Україніки» було зроблено В. Ю. Омельчуком при розробці концепції національної бібліографії України.

Виконання національними бібліотеками своєї місії передбачає відбір і збереження важливої для розвитку нації інформації і розширення доступу до бібліотечного фонду. В умовах поширення електронних технологій у цих аспектах перед національними бібліотеками відкриваються нові можливості, але водночас постають і нові завдання. Можливості пов’язані з функціонуванням бібліотечних веб-сайтів і оцифруванням фондів, що дає змогу надати доступ не лише до бібліографічної та повнотекстової, але й до мультимедійної інформації, а також зробити інформацію, доступ до якої традиційно був локалізований, широкодоступною і здійснювати охоплення аудиторії в національному масштабі.

Яскравим прикладом в цьому контексті є проект, що здійснюється Бібліотекою Конгресу США «Пам’ять Америки» («American Memory»), у рамках якого забезпечується вільний доступ через Інтернет до творів писемності, звукозаписів, картин, відеозаписів, карт і нотних видань – документальних пам’яток американської нації, що висвітлюють історію Америки і творчість її народів. Представлені тут документи з колекцій Бібліотеки Конгресу та інших організацій описують історичні події, видатних особистостей, пам’ятні місця та ідеї, покладені в основу американського суспільства. Проект став першою спробою систематизованого оцифрування найбільш цінних історичних матеріалів з фондів бібліотеки та провідних архівів і забезпечення вільного доступу до них конгресменів, науковців, викладачів, студентів – всіх користувачів Інтернету.

Під час його виконання було доведено ефективність корпоративної співпраці бібліотек з музеями, архівами, історичними товариствами, в результаті якої були створені 23 цифрові колекції, які доповнили масив документів, ставши основою для електронної бібліотеки, яка налічує на разі більше 100 тематичних колекцій, більше 9 млн документів, організованих за формою, предметом або авторством (хто вперше створив, склав або подарував матеріали Бібліотеці). Оригінальні форми представлені манускриптами, друкованими виданнями, фотографіями, плакатами, картами, записами, відеозаписами, книгами, памфлетами і нотними виданнями.

Від початку проект був результатом співпраці національного масштабу. Підтримка з боку Конгресу у розмірі 15 млн дол. протягом п’яти років і партнерство з громадськістю, комерційними та філантропічними організаціями у вигляді спонсорської допомоги принесло більше 45 млн дол. за період з 1994 по 2000 р. Образно кажучи, нація працювала на збереження власної пам’яті.

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, провівши значний обсяг підготовчої роботи, виставляє на разі на базі власних фондів «Матеріали до Державного реєстру національного культурного надбання: Книжкові пам’ятки». Електронний ресурс, що пропонується, містить описи найцінніших і найдавніших книжкових пам’яток: рукописних книг; інкунабул; палеотипів; стародруків кириличним, гражданським, латинським шрифтом; українських видань до 1860 р. включно. Наповнення ресурсу триватиме й далі, по мірі внесення та редагування описів. Одночасно формуються, проходять експертизу, уніфікацію опису бази даних книжкових пам’яток ХІХ–ХХІ ст., які будуть виставлені на порталі дещо пізніше, після проведення названих видів робіт. Тут передбачається структурування за певними критеріями: прижиттєві видання видатних письменників, науковців, громадських діячів; шедеври поліграфії та книжкового мистецтва, подарункові, бібліофільські видання чи підносні примірники; рідкісні книги; примірники з автографами видатних особистостей; надруковані на незвичайних матеріалах та ін.

Отже, національні бібліотеки виступають координаторами створення і навігаторами єдиної системи інформаційного ресурсу національного надбання.

Водночас, поза фондами національних бібліотек залишається значний масив інтернет-інформації, який, до того ж, постійно зростає. Мережеві інформаційні ресурси є частиною національного надбання країни – пам’яттю нації, отже бібліотеками здійснюються кроки щодо архівування інформаційних масивів інтернет-середовища. Зокрема Бібліотека Конгресу США повідомила про швидке завершення проекту з архівації всіх опублікованих до сьогоднішнього моменту повідомлень Twitter. Вся база займає близько 133 терабайт, кожне повідомлення супроводжується 50 додатковими полями з різними метаданими (включаючи географічне положення користувача, його ідентифікатор та іншу інформацію). Після створення бази вона доповнюватиметься новими твітами. Утім, поки що використовувати архів у тому вигляді, в якому він існує сьогодні, неможливо. Потрібні додаткові зусилля фахівців для його впорядкування, організації, забезпечення можливості пошуку за повідомленнями.

Рядом зарубіжних національних бібліотек здійснюється автоматичне архівування цілих сегментів інтернет-простору за тематичним (наприклад, Бібліотека Конгресу США), доменним (національним) (Британська бібліотека, Бібліотека та архіви Канади, Королівська бібліотека Швеції, Королівська бібліотека Данії та ін.) або комбінованим (Національна бібліотека Австралії) принципами [16]. Так, широко відомим став започаткований у 2000 р. Бібліотекою Конгресу США проект із відбору і збереження веб-сайтів «Веб-архіви Бібліотеки Конгресу. Мінерва» (The Library of Congress Web Archives (LCWA) Minerva). За тематичною ознакою сформовані архіви за такими темами, як вибори в США, війна в Іраку, події 11 вересня 2001 та ін., доступ до яких забезпечує веб-сайт бібліотеки. Також, Бібліотека Конгресу США діє як секретаріат Національного цифрового опікунського альянсу (National Digital Stewardship Alliance – NDSA), місією якого є управління цифровим контентом для нинішнього і перспективного використання, забезпечення здатності зберігати цифрові ресурси США на благо нинішнього і майбутніх поколінь.

У липні 2003 р. рядом національних бібліотек – Бібліотекою Конгресу США, національними бібліотеками Австралії, Канади, Данії, Фінляндії, Франції, Ісландії, Італії, Норвегії, Швеції, Британською бібліотекою та Архівом Інтернету (Internet Archive) США в контексті визнання важливості збереження інтернет-контенту для майбутніх поколінь було організовано Міжнародний консорціум збереження Інтернету (International Internet Preservation Consortium), метою якого визначено збір суспільно значущого інтернет-контенту в усьому світі і сприяння розвитку і використанню спільних інструментів, методів і стандартів, які уможливлюють створення міжнародних веб-архівів.

Вітчизняні національні бібліотеки, своєю чергою, долучились до процесу архівування інтернет-контенту (наприклад, у НБУВ триває робота з формування Інтранет-середовища, що містить колекції наукових і суспільно значущих документів, які є часткою українського сегменту Інтернет – http://www.esteticamente.ru/library/intra-extra.html), утім, не маючи таких потужних можливостей і державної та громадської фінансової підтримки, вони шукають і інші шляхи вирішення питання комплектування інформацією інтернет-середовища, налагоджуючи співпрацю з різноманітними громадськими об’єднаннями, установами та організаціями, готовими надати зібрані і систематизовані ними власні цифрові й електронні колекції. Зокрема Національна історична бібліотека України є партнером видавництва «Варто», яке спеціалізується на випуску книг та мультимедійної продукції про Київ і Україну і на разі виступає організатором відкритого інтернет-проекту «Київ. Фотолітопис» (photohistory.kiev.ua), запрошуючи до співробітництва усіх небайдужих киян, києвознавців, працівників музейних установ та власників домашніх архівів [3]. Зібрана колекція включає скани кількох тисяч книг, журналів і газет київської тематики, що видавались з середини ХІХ ст. до нашого часу, більше вісімдесяти карт Києва, серед яких є унікальні, які ніколи раніше в Україні не публікувалися, фотобанк з 15 000 фотографій, 4000 листівок, 1500 малюнків, а також кілька десятків годин відео та кінохроніки. Організатори проекту наголошують на готовності надати матеріали зібраних колекцій для спільних або сторонніх проектів.

Отже, виходячи із специфіки фондів національних бібліотек, їх варто розглядати як інформаційне ядро системи забезпечення інформаційного суверенітету держави, інформаційну основу, навколо якої відбувається формування національного інформаційного простору, забезпечується циркуляція в ньому інформації, що сприяє консолідації нації та її розвитку.

Концептуальний підхід до формування національного інформаційного простору відповідно до державної політики зміцнення національного інформаційного суверенітету та використання при цьому новітніх інтернет-технологій застосовано при заснуванні та визначенні основних завдань «Президентської бібліотеки імені Б. Н. Єльцина» Російської Федерації.

У 2014 році на порталі Президентської бібліотеки було представлено 122 колекції електронних документів (для порівняння – 56 колекцій у 2011 р.). Серед найбільш значущих колекцій можна відзначити такі: «Державна влада», «Народ», «Правова держава в Росії. Історія і сучасність», «Зародження і діяльність державних установ в Росії», «Політика і влада», «Конституція – Основний Закон Російської Федерації».

Колекція «Державна влада» в розділі «Колекції» представлена окремо і привертає увагу користувачів. Її формування було завершено на 1 вересня 2011 року. До складу колекції, яка нараховує 4 800 електронних документів, увійшли офіційні й архівні документи, офіційні, наукові, науково-популярні і навчальні видання, аналітичні матеріали, фото- і кінохроніка, аудіо- і відеозаписи, документальні фільми. Представлені матеріали характеризують особливості державної влади Росії в різні історичні періоди, правові основи її діяльності і сучасні тенденції розвитку. Основу колекції складають цифрові копії опублікованих і неопублікованих офіційних документів, а також матеріалів, пов'язаних з розвитком окремих гілок і органів влади, з життям і діяльністю конкретних державних діячів. Особливо виокремлено документи, що відображають реалізацію ідеї електронної держави.

Розділ «Законодавство» містить матеріали з історії законодавства Росії з моменту виникнення держави, а також чинні правові акти. Тексти правових документів наводяться в різних редакціях. Разом з цими текстами розміщуються коментарі, матеріали, присвячені історії створення окремих документів і т. п. Особливу увагу приділено сучасним конституційним актам, у тому числі конституційним актам суб'єктів Російської Федерації. Нормативно-правові акти окремих органів влади зібрані в розділі «Історія державної влади в Росії».

Одним з проявів державності є офіційні символи держави і державної влади (перш за все, державні герб, гімн і прапор). У зв'язку з цим в колекції сформований розділ «Символи державної влади», призначений для представлення російської загальнодержавної і регіональної символіки, а також правових документів, що визначають її форму, зміст і використовування в різні періоди історії Росії. В розділ також включені спеціальні дослідження з геральдики.

Документи і видання, що відображають історію становлення і розвитку державної влади в Росії з IX століття до сьогодення, представлені в розділі «Історія державної влади в Росії». Матеріали розміщені у вигляді хронологічних блоків, виділених з урахуванням особливостей системи влади в конкретний історичний період. В окремому блоці зібрані документи, пов'язані з різноманітністю форм державного управління в 1917–1922 роках. Усередині блоків особливо виділені матеріали про вищі, центральні і місцеві органи влади, а також про участь в державному управлінні церковної влади (для великокнязівського, царського і імператорського періодів), про роль Комуністичної партії в радянській державній системі, про взаємодію державної влади і органів місцевого самоврядування в імператорську і сучасну епохи. При угрупуванні матеріалів, присвячених сучасній епосі, враховані уявлення про розділення повноважень між окремими гілками влади.

У зв'язку з широким упровадженням в практику державного управління електронних технологій співробітниками бібліотеки виділений розділ «Електронна держава», в якому зібрані офіційні документи, експертні оцінки і дослідження, що відображають особливості цього напряму державного будівництва в сучасній Росії.

Історію держави творять конкретні особи, тому значне місце в колекції, присвяченої державної влади Росії, займають матеріали, пов'язані з життям і діяльністю глав держави і інших державних і політичних діячів, представлені в розділі «Персоналії державних діячів». Документи згруповані в порядку хронології правління окремих лідерів держави, а для решти діячів – в алфавітному порядку, окремо для великокнязівського, царського, імператорського, радянського і сучасного періодів.

Крім вказаних розділів в колекції представлений путівник «Інтернет-ресурси державною владою Росії», який містить анотовані посилання на найзначущі інтернет-ресурси з тематики, пов'язаної з історією, сучасним станом і законодавчою діяльністю державної влади Росії. Усередині тематичних розділів ресурси розташовані в порядку убування універсальності або значущості, в розділі «Персоналії державних діячів» – в алфавітному порядку, в розділі «Офіційні сайти адміністративно-територіальних утворень» – в алфавіті географічних назв.

Таким чином, Президентська бібліотека ім. Б. М. Єльцина виступила як інформаційний центр, зусиллями якого було створено актуальний для зміцнення ідей російської державності комплексний інформаційний ресурс, широкий доступ до якого має сприяти підвищенню рівня політико-правової культури російських громадян, знання ними вітчизняних історичних традицій державного будівництва, зміцненню патріотичних почуттів. Важливо, що, як зазначається на сайті Бібліотеки, завдяки розгортанню мережі філіалів, портал Бібліотеки функціонуватиме у перспективі як єднальна ланка для бібліотечної системи країни, отже інформаційні ресурси з фондів Президентської бібліотеки ім. Б. М. Єльцина матимуть загальнодоступний характер. Більше того, на сьогодні через організацію зарубіжних центрів доступу на базі представництв Росспівробітництва створений зусиллями Президентської бібліотеки інформаційний ресурс, який по суті є сегментом російського інформаційного простору, інтегрується в інформаційний простір інших держав. Як зазначається на сайті Бібліотеки, такі зарубіжні центри відкриті в 16 країнах – Азербайджані (м. Баку), Білорусі (м. Мінськ), Киргизстані (м. Бішкек), Китаї (м. Пекін), Словенії (м. Любляна), Таджикистані (м. Душанбе), Фінляндії (м. Гельсінкі), Італії (м. Рим), Іспанії (м. Мадрид), Великобританії (м. Лондон), Республіці Молдова (м. Кишинів), Палестині (м. Віфлеєм), Казахстані (м. Астана), Україні (м. Київ), Лаосі (м. В’єнтьян), Угорщині (м. Будапешт).

Водночас, слід зауважити, що вибудовуючи власну діяльність в руслі виховної концепції, Бібліотека підпорядковує інформаційну функцію ідеологічній, що проявляється в специфіці комплектування та систематизації фондів, а також їх представлення широкому загалу (про що йшлося у попередніх лекціях). Фактично, можна говорити про використання Бібліотекою технологій маніпулювання.

У цьому контексті цілком логічною для підходу Бібліотеки щодо формування фондів стала систематизація Президентською бібліотекою ім. Б. М. Єльцина на весні 2014 р. (в період анексії Криму Росією) актуальних матеріалів з історії Криму (1670 одиниць зберігання), здійснена, як ідеться на бібліотечному сайті, в рамках виконання завдання з формування електронного фонду з історії російської державності. Показовим також є «активне нарощування співробітництва з республікою (Крим. – Гранчак Т.) з урахуванням прийнятих народом Криму і вищим політичним керівництвом Росії рішень». Як ідеться, в повідомленні, «сьогодні актуальним документом на порталі Президентської бібліотеки є договір між Російською Федерацією і Республікою Крим про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів, підписаний 18 березня 2014 р.».

Оперативно в просвітницьку роботу Президентської бібліотеки були включені бібліотеки Севастополя і Сімферополя, які почали отримувати матеріали із запланованих відеолекторіїв, конференцій, інших заходів. Науковим відділом Бібліотеки для кримських колег був підготовлений список нормативно-правових документів, що стосуються бібліотечної справи, на які їм було слід звернути увагу для ефективної роботи. Також за допомогою Президентською бібліотеки планується заповнення дефіциту літератури з права, історії Росії, російської мови, якою в останні роки кримські бібліотеки практично не комплектувалися.

У найближчій перспективі передбачено надання кримським бібліотекам методичної допомоги та забезпечення технічних можливостей їх підключення до ресурсів Президентської бібліотеки, розглянуто можливість відкриття електронних читальних залів Президентської бібліотеки на базі Севастопольської центральної міської бібліотеки Л. М. Толстого та бібліотеки Чорноморського вищого військово-морського ордену Червоної Зірки училища ім. П. С. Нахімова з доступом до ресурсів Президентської бібліотеки.

У планах Бібліотеки – підписання угод про співпрацю з Чорноморським флотом, керівництвом Військово-історичного музею Чорноморського флоту, Морською бібліотекою ім. адмірала М. П. Лазарева, які передбачають створення на базі бібліотек віддалених електронних читальних залів з доступом до ресурсів Президентської бібліотеки. Їх відкриття в регіоні забезпечить доступ до загальнодержавного сховища документів з історії, теорії і практики російської державності, питань російської мови як державної мови Російської Федерації.

Окрім цього, Президентська бібліотека направила в школи Криму і Севастополя диски з документами з історії російської державності, серед яких – матеріали, присвячені 20-річчю Конституції Російської Федерації, історії російського конституціоналізму і державного будівництва.

Отже, зусиллями Президентської бібліотеки ім. Б. М. Єльцина за умов використання дистантних інтернет-технологій інформація з кримської проблематики та стосовно подій у Криму в березні 2014 р. інтенсивно інтегрується в інформаційний простір російських бібліотек як сегмент інформації з питань російської державності, що сприяє додатковій суспільній легітимації в громадській думці дій Росії на Кримському півострові.

З іншого боку Бібліотека спрямовує зусилля на прискорення об’єднання віртуального інформаційного простору кримських бібліотек із загальноросійським і, таким чином, сприяє створенню додаткових механізмів інтеграції Криму в бібліотечно-інформаційну і суспільну системи Російської Федерації.

Що стосується вітчизняних національних бібліотек, то, на жаль, слід констатувати, що серед декларованих установами завдань у сфері формування національного інформаційного простору відсутні згадки про сприяння зміцненню національної самоідентичності, патріотизму, формуванню і збереженню історичної та національної пам’яті. В Україні у завданнях жодної національної бібліотеки не згадуються питання самоідентифікації, національної свідомості або хоча б, в узагальненому вигляді, сприяння розвитку українського народу, як про це, наприклад, ідеться у визначенні місії Бібліотеки Конгресу США: «Місією бібліотеки є підтримка Конгресу у виконанні ним своїх конституційних обов'язків та сприяння подальшому прогресу знань і творчості на благо американського народу» (Вид. – Гранчак Т.).

З семи національних бібліотек України [1] відомості про цілі діяльності установ розташовано на сайтах лише трьох – Національної історичної бібліотеки України (НІБУ), Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника НАН України та Одеської національної наукової бібліотеки імені М. Горького. При цьому в перших двох визначення пріоритетів у діяльності установ обумовлюється не стільки суспільними потребами, скільки специфікою фондів бібліотек та особливостями їх функціонування як інформаційних інституцій.

Так, метою Концепції розвитку НІБУ на період до 2015 року визначається «утвердження модернізації НІБ України і на цій основі подальші якісні зміни у формуванні інформаційно-культурного простору (якого – глобального, національного? – і для чого – не зазначається. – Авт.) та обслуговуванні користувачів». Головним завданням діяльності НІБ України цим документом визначається «формування фондів історичного профілю, створення всеукраїнського депозитарію історичної літератури; забезпечення доступу до інформації незалежно від місця її знаходження і зберігання за рахунок онлайнового доступу до зовнішніх ресурсів; науково – дослідна робота і науково-методична допомога бібліотекам держави з питань бібліотечного краєзнавства».

Подібна ситуація і з Львівською національною науковою бібліотекою України імені В. Стефаника, на сайті якої зазначається, що «основні завдання Бібліотеки зумовлені напрямами її діяльності як національної науково-дослідної установи, державного зберігача унікальних рукописних і друкованих пам’яток української та світової книжкової культури, творів українського та зарубіжного мистецтва, інших документів на різноманітних носіях інформації, важливого інформаційно-аналітичного і освітнього центру. Водночас самі завдання залишаються невідомими широкій громадськості і професійному співтовариству.

Найбільш комплексно представлені мета і завдання діяльності Одеської національної наукової бібліотеки (ОННБ) імені М. Горького. Як виходить із витягу із статуту установи, «метою діяльності Бібліотеки є: сприяння реалізації прав громадян на знання, освіту, користування культурними досягненнями та загальнодоступність інформаційних ресурсів; наукове, інформаційне, методичне і організаційне забезпечення системи бібліотечного обслуговування користувачів; науково-інформаційне забезпечення сталого розвитку суспільства, сприяння розвитку національної й світової науки та культури; формування, збереження та організація використання документних ресурсів; участь у формуванні єдиного науково-інформаційного простору України; сприяння науковій, науково-технічній, культурній, професійній, виробничій діяльності, підвищенню загальноосвітнього та фахового рівня користувачів; вивчення проблем й отримання нових наукових результатів та знань у галузі бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, документознавства, історії бібліотечної справи та історії книговидавництва; входження бібліотеки у світовий культурний та інформаційний простір».

Як видно з наведеного уривка документа, серед завдань бібліотеки є сприяння процесу сталого розвитку суспільства, національної й світової науки та культури, входження бібліотеки у світовий інформаційний простір, участь у формуванні єдиного науково-інформаційного простору України, утім ці завдання, за винятком останнього, актуальні безвідносно до того, якого саме народу, якої саме країни та бібліотечної установи вони стосуються. Водночас бібліотека має статус національної, а тому, логічно, її діяльність мала б бути спрямованою, у першу чергу, на розвиток саме української нації, українського національного інформаційного простору – і не лише науково-інформаційного – та України.

Відсутність узгоджених з потребами зміцнення національного інформаційного суверенітету чітко окреслених концептуальних засад розвитку і організації діяльності окремих бібліотечних установ національного рівня стає на заваді налагодженню системної роботи цих інституцій з відповідного формування інформаційного простору, введення в широкий суспільний обіг інформації, яка сприяла б вихованню патріотичних почуттів, поваги до Української держави, її історії та державних символів, зміцненню національної самосвідомості тощо, а також ускладнює корпоративну взаємодію між окремими бібліотеками у цій царині.

Значною мірою така ситуація обумовлюється відсутністю бачення на державному рівні місця бібліотечних інституцій в системі організації інформаційної безпеки України та зміцненні її національного інформаційного суверенітету.

На сьогодні досі не прийнято закону, який би визначав концепцію державної інформаційної політики України. Відповідно, в країні не існує єдиного плану, єдиної державної позиції чи стратегії розвитку інформаційної галузі, а отже і ролі окремих інформаційних інституцій у забезпеченні інформаційної безпеки.

Протягом 2002–2010 рр. було три спроби ухвали концепцію державної інформаційної політики – 2002, 2009 та 2010 року. 11 січня 2011 року черговий проект концепції прийняли у першому читанні за основу закону і направили на доопрацювання Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.

У підписаній Президентом в липні 2009 р. Доктрині інформаційної безпеки України серед заходів, яких має вживати держава для забезпечення інформаційної безпеки, зазначається «формування та реалізація державної політики національного, духовного та культурного відродження, яка відповідає інтересам Українського народу і визначає чіткі критерії і пріоритети формування інформаційної політики в соціальній сфері». Утім, так само, як і у випадку державної інформаційної політики, концепції «державної політики національного, духовного та культурного відродження» на разі не розроблено.

Не виписані питання участі бібліотек, і в першу чергу національних, у забезпеченні інформаційної безпеки і зміцненні національного інформаційного суверенітету і в нинішній редакції Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу», в якому головним завданням бібліотек визначається «забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки». Бібліотечна справа згаданим Законом визначається як «галузь інформаційної, культурної та освітньої діяльності суспільства, спрямована на створення і розвиток мережі бібліотек, формування, опрацювання, упорядкування та зберігання бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотеки, підготовку та підвищення кваліфікації фахівців у галузі бібліотечної справи, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотечної діяльності». Отже, як бачимо, вся бібліотечна справа спрямована на розвиток самих бібліотек та їх фондів та обслуговування користувачів. Утім, можна припустити, що і розвиток бібліотечної мережі, і розширення фонду бібліотек, і навіть обслуговування ними користувачів повинні мати якусь мету вищого щабля. Наприклад, формування і забезпечення ефективного функціонування національного інформаційного простору як однієї із засад існування і розвитку національної спільноти і держави.

У підсумку виникає ситуація, коли напрями діяльності національних бібліотек та їх участь у вирішенні завдань, спрямованих на зміцнення національного інформаційного суверенітету, визначаються, переважно, баченням керівників самої бібліотеки, а заходи, що реалізуються в цьому аспекті, втрачають комплексність і набувають епізодичного характеру.

Разом з тим, принципи, за якими має здійснюватися забезпечення інформаційної безпеки України відповідно до Доктрини, на сьогодні повністю узгоджуються з принципами, дотримання яких бібліотеками відповідає їх сутнісній природі:

– свобода збирання, зберігання, використання та поширення інформації; – достовірність, повнота та неупередженість інформації;

– обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону;

– гармонізація особистих, суспільних і державних інтересів;

– запобігання правопорушенням в інформаційній сфері;

– економічна доцільність;

– гармонізація українського законодавства в інформаційній сфері з міжнародним;

– пріоритетність національної інформаційної продукції.

Причому для бібліотек слідування цим принципам є абсолютно природним. Так, в Кодексі етики бібліотекаря, затвердженому конференцією Української бібліотечної асоціації 26 листопада 2013 р., наголошується, зокрема на необхідності дотримання бібліотеками в своїй діяльності таких підходів та принципів:

1) у сфері доступу до інформації – принципів інтелектуальної й інформаційної свободи; протистояння спробам цензурувати читання, формування фондів бібліотек, надання доступу до інформації; повага людської гідності і реалізація права особи на отримання інформації; створення умов для рівноправного, вільного та комфортного доступу користувачів до інформаційних ресурсів відповідно до міжнародних стандартів доступності;

2) стосовно відповідальності щодо особистості й суспільства – дотримання загальнолюдських принципів моралі, гуманізму, плюралізму думок, поваги до особистості як вищої цінності суспільства, незалежно від її соціального стану, віросповідання, національності, статі, віку, політичних поглядів тощо; збереження та поповнення духовних цінностей народу України, сприяння розвитку національних культур; сприяння покращанню добробуту, соціальному, культурному та економічному процвітанню особи та суспільства;співпраця з усіма організаціями, установами, об’єднаннями й окремими особами, які зацікавлені в розбудові бібліотечної справи в Україні і в забезпеченні вільного і рівноправного доступу до інформації, до бібліотечних матеріалів і ресурсів;

3) у сфері приватності, таємниці та прозорості – дбання про захист персональних даних користувачів і партнерів бібліотек; захист інформації про коло читання та інтереси користувачів, забезпечення конфіденційності бібліотечно-інформаційного обслуговування;

4) у сфері відкритого доступу та інтелектуальної власності – використання всіх можливостей для надання користувачам бібліотек якнайширшого доступу до інформації та ідей у будь-якому форматі; прагнення надавати справедливий, оперативний, економний та ефективний доступ до інформації; визнання інтелектуальної власності авторів та інших творців, прагнення до забезпечення дотримання їхніх прав; заохочення уряду запроваджувати такі закони інтелектуальної власності, що забезпечують баланс між інтересами власників прав, окремими особами й такими інституціями, як бібліотеки;

5) щодо нейтральності, особистої чесності і професійних навичок – моральна відповідальність за оперативність, повноту і об’єктивність інформації, що надається в процесі бібліотечно-інформаційного обслуговування; дотримання нейтральності й неупередженої позиції щодо збирання та організації доступу до інформації й надання послуг, розмежування професійних обов’язків і власних інтересів, прагнення до того, щоб особисті переконання не заважали вільному доступові користувача до інформації; неприпустимість одержання особистої вигоди за рахунок читачів, колег, бібліотеки, протидія корупції, яка впливає на бібліотечну справу, зокрема у постачанні та забезпеченні бібліотечними матеріалами і ресурсами, призначенні на бібліотечні посади та адмініструванні бібліотечних контрактів і фінансів [14].

Бібліотеки збирають і зберігають суспільно значущу інформацію, яка відображає інтелектуальні та духовні надбання певної спільності, та забезпечують до них широкий доступ, що створює умови для перетину інформаційних просторів різних національних спільнот та функціонуванню глобального інформаційного простору як надбання та інформаційної бази розвитку людської спільності. Водночас для кожної окремої нації сукупні фонди національних бібліотек – це сховища національної духовної спадщини народу та інформаційне джерело його подальшого поступу. Серед функцій бібліотек – збирання, збереження, дослідження і популяризація культурно-історичних і природничо-наукових цінностей, зафіксованих у документному вигляді.

Фонди бібліотек відкриті широкому читачеві, а бібліотечні працівники володіють необхідним методико-технологічним інструментарієм для пошуку, оцінки, відбору, збереження, систематизації, інформаційно-аналітичного опрацювання та подальшого поширення інформації, якої потребує суспільний розвиток.

Тому логічно, що саме фонди національних бібліотек як сховища документованої національної пам’яті мають стати тим інформаційним підґрунтям, навколо якого вибудовуватиметься інформаційна безпека держави.

Вже сьогодні, навіть за відсутності відповідної нормативно-правової бази, чіткої координації та відчутної підтримки на загальнодержавному рівні, бібліотеки підпорядковують свою діяльність потребам національно-культурного розвитку. Національними бібліотеками реалізуються масштабні проекти зі створення «Наукової електронної бібліотеки» (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України – НБУВ) та електронної бібліотеки «Культура України» (Національна парламентська бібліотека України – НПБУ, за підтримки Міністерства культури України), спрямовані на формування інформаційно-інтелектуальних баз збереження національної самобутності українського народу і його ефективної конкуренції у глобалізованому світі.

На сьогодні електронна бібліотека «Культура України» складається з чотирьох колекцій: «Культурологія», «Мистецтво» (розділи «Архітектура», «Скульптура», «Живопис», «Графіка», «Декоративно-прикладне мистецтво», «Народні художні промисли», «Музика», «Танець. Хореографія», «Театр», «Цирк. Естрада. Видовищні мистецтва», «Кіномистецтво», «Художня фотографія»), «Етнографія» (розділи «Загальна етнографія», «Краєзнавство», «Народи України», «Київська старовина», «Духовна культура», «Матеріальна культура»), «Заклади культури» (розділи «Бібліотеки», «Музеї», «Архіви», «Культурно-мистецькі освітні установи», «Фонди, товариства, об’єднання, асоціації», «Українські культурні центри за кордоном»). Колекція складається з оцифрованої літератури – електронних аналогів друкованих видань та творів образотворчого мистецтва фондів бібліотек, музеїв, архівів, доступ до яких через їх незадовільний фізичний стан для користувачів обмежено. Створення цифрових копій таких видань є одним з можливих варіантів їх збереження та надання вільного доступу до них через мережу Інтернет усім бажаючим. Переведення в електронну форму об’єктів відбувається з дотриманням норм чинного законодавства у сфері авторського права та суміжних прав (у разі надання відповідного дозволу автором або особою, яка володіє авторськими правами), або на договірній основі з дотриманням норм чинного законодавства та з врахуванням взаємних інтересів.

У Науковій електронній бібліотеці НБУВ містяться електронні документи, що мають у своїй основі друковані видання або є повними аналогами таких. Основне її призначення: створення повнотекстового архіву електронних документів та наукове опрацювання зібрання інформаційних ресурсів українського сегменту Інтернету та актуальних для держави зарубіжних інформаційних матеріалів для сприяння реалізації права громадян на вільний доступ до інформації та вільний духовний розвиток, а також розвитку культурної, наукової та освітньої діяльності. Архів електронних ресурсів НБУВ формується за пріоритетними напрямами науки, освіти, культури, економіки, виробництва, управління, що визначаються низкою Законів України, постанов Кабінету Міністрів України, Президії НАН України.

Популяризації відображених у фондах бібліотек ідей, спрямованих на консолідацію нації, підвищення її інтелектуального рівня, зміцнення самоідентичності та самоповаги, стійкості до ворожих інформаційних впливів, сприяє науково-видавнича та виставкова діяльність бібліотечних установ.

Комплексний підхід, що розкриває можливості бібліотек у реалізації завдання з розвитку національного інформаційного простору як основи зміцнення державного інформаційного суверенітету, було продемонстровано в контексті організації бібліотеками заходів та підготовки бібліотечно-інформаційної продукції, присвячених 200-річчю з Дня народження Тараса Шевченка – символу українського народу та історичного маркеру української національної ідентичності.

Ілюстративним у цьому контексті є досвід Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, якою було реалізовано підготовку масштабного видання «Тарас Григорович Шевченко: бібліографія видань творів 1840–2014», розпочато функціонування меморіальної електронної колекції «Т. Г. Шевченко», організовано тематичну книжково-ілюстративну виставку, проведено відповідні міжнародну конференцію та біографічні читання.

З документами та виданнями, які було презентовано на виставці, можна також ознайомитись у підготовленій спеціально до річниці з дня народження Кобзаря розміщеній на головній сторінці сайту НБУВ меморіальній електронній колекції «Т. Г. Шевченко», яка містить документальні джерела, присвячені особистості видатного українського поета, і включає бібліографічну базу даних, електронні виставки, книги, зображення, галереї, відеоматеріали та ресурси Інтернету. Представлена колекція є інтегрованим електронним ресурсом, підготовленим в результаті корпоративної взаємодії ряду підрозділів НБУВ – Інституту рукописів, відділу стародруків та рідкісних видань, відділу зарубіжної Україніки, відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій, відділу національної бібліографії, відділу програмно-технологічного забезпечення комп’ютерних мереж.

Опрацювання матеріалів електронного інформаційного ресурсу здійснено на базі розробленої в НБУВ і апробованої в процесі створення аналогічної меморіальної електронної колекції «Електронна бібліотека та архів В. І. Вернадського» системно-інтегрованої технології формування історико-культурних полідокументних електронних колекцій із складними семантичними зв’язками між цифровими об’єктами. Основними критеріями побудови таких ресурсів авторами електронної колекції визначено такі властивості як: інтегрованість представлених ресурсів, високий рівень структурованості інформації (підпорядкованість її єдиній концепції представлення знань), визначення спеціальних форматів знань (забезпечення повноти опису та сумісності даних), забезпечення інтелектуального доступу, залучення експертів до опрацювання кожного з видів документів для забезпечення повноти їх опису. Для кожного із інформаційних комплексів визначаються його ресурсні складові (забезпечення повноти представлення документів обраного профілю) та комунікаційні складові (забезпечення інтелектуального доступу до інформаційного ресурсу).

Представлені в електронній колекції документи згруповані по розділах «Твори Т. Г. Шевченка», «Прижиттєві видання», «Кобзарі», «Біографічні видання», «Вивчення життя і творчості», «Бібліографія». Створений електронний ресурс окремо представляє Шевченкіану у фондах НБУВ – електронні копії документів, що зберігаються у фондах відділу стародруків та рідкісних видань, відділу зарубіжної Україніки, відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій.

Для зручності користування електронною колекцією розроблено розвинені засоби навігації та пошуку, який можна здійснювати за основними елементами бібліографічного опису – за автором, назвою, роком видання та ключовими словами.

Одним з ракурсів представлення матеріалів електронного ресурсу є тема «Пам’ятні місця». Матеріали в цій тематичній категорії згруповані відповідно до пам’ятних місць Т. Г. Шевченка в Україні і світі: Україна, Азербайджан, Аргентина, Білорусь, Болгарія, Бразилія, Греція, Грузія, Данія, Італія та ін. Окремою рубрикою представлено пам’ятні місця Т. Г. Шевченка в Києві. У кожному з названих розділів містяться зображення і короткий опис пам’ятників, меморіальних дошок Великому Кобзареві, музеїв, будівель тощо, пов’язаних з діяльністю та іменем Т. Г. Шевченка, а також посилання на відповідні Інтернет-ресурси.

Введена авторським колективом НБУВ в інформаційно-культурний обіг електронна колекція є комплексним ресурсом, який акумулював полідокументні матеріали з метою створення єдиного історико-культурного простору – бібліотеки, бібліографії, музею, галереї, – призначеного для популяризації та поширення духовної спадщини та ідей Т. Г. Шевченка як символу українського народу та українства.

Слід звернути увагу на те, що аналогічний електронний інформаційний ресурс, «Електронна колекція “Т. Г. Шевченко”», був розроблений і іншою бібліотечною інституцією – Національною парламентською бібліотекою України. Створення подібних ресурсів, безумовно, є актуальним з огляду на ту роль, яку відіграв Т. Г. Шевченко у процесі становлення української нації, та значення постаті Великого Кобзаря для збереження української ідентичності в сьогоднішньому світі, який стрімко глобалізується.

Разом з тим зауважимо, що відсутність координації на загальнодержавному рівні діяльності національних бібліотек у цій сфері призвела до певного дублювання процесів і результатів. Водночас налагодження корпоративних зв’язків між НБУВ та НПБУ мало б стати запорукою створення необхідного організаційного підґрунтя для більш ефективного використання кадрового та техніко-технологічного ресурсу, формування єдиної національної електронної інформаційної основи для функціонування загальнонаціонального інформаційного історико-культурного простору, присвяченому Т. Г. Шевченку. Такої основи, яка стала б підґрунтям інтеграції цього історико-культурного простору в глобальний інформаційний простір і представлення світовій спільноті ідей і духовної спадщини Великого Кобзаря, зокрема шляхом приєднання підготовлених національними бібліотеками загальнонаціональних електронних колекцій до таких інформаційних ресурсів, як Світова цифрова бібліотека та Європейська бібліотека.

У цьому контексті зразком координаційної діяльності національних бібліотек у формуванні національного сегменту глобального інформаційного простору, наповненні його інформацією національно-культурної тематики є на сьогодні досвід Національної бібліотеки України для дітей (НБУД), яка виконує координуючу функцію стосовно інших дитячих бібліотек України. Зокрема в контексті підготовки до відзначення 200-річного ювілею Тараса Шевченка співробітниками НБУД було підготовлено зведений план заходів бібліотек України для дітей, який охопив дитячі бібліотеки Миколаєва, Ужгорода, Хмельницького, Кривого Рогу, Житомира, Ізмаїла, Чернігова, Черкас, Луцька, Кременчука, Києва, Одеси, Тернополя, Маріуполя, Сум, Херсона, Харкова, Рівного, Полтави, Львова, Донецька, Сімферополя. Спектр заходів включав конкурси читців, краєзнавчо-історичні екскурси, літературно-музичні та літературно-мистецькі свята, театральні постанови, літературні вікторини, краєзнавчо-мистецькі презентації, відео- та фотопроекти, фотоконкурси, книжкові виставки, бесіди, конкурси дитячої творчості, вебліографічні та віртуальні подорожі тощо.

У самій бібліотеці було підготовлено відеоподорож «Тарасовими шляхами» (розповідь про місця, які відвідав Т. Г. Шевченко, з переглядом відео), мультимедійну презентацію «Вінок Кобзареві: пам’ятники Т. Г. Шевченку»; віртуальну виставку «Стежками творчості генія»; слайд-репортаж «Палітра Шевченка».

Важливо, що з метою вивчення ролі бібліотеки і бібліотекаря в популяризації Шевченкіани та залученні дітей до вивчення творчості Т. Г. Шевченка бібліотекою заплановано здійснення моніторингу ефективності заходів з популяризації Шевченкіани у бібліотеках України для дітей.

Національною бібліотекою України для дітей було підготовлено методологічну основу для проведення моніторингу – розроблено програму дослідження, яка була надіслана кожній Обласній, Центральним мм. Києва, Севастополя, АР Крим бібліотекам для дітей; розроблено і виставлено на сайті бібліотеки за адресою http://www.chl.kiev.ua/shevchenko-200 запитання для on-line опитування учнів. Узагальнення отриманої бібліотеками під час опитування первинної інформації передбачено закінчити до 2015 року і представити у вигляді соціологічного бюлетеня.

Отже, в умовах інформаційного протистояння формування фонду національних бібліотек як ресурсної основи національного інформаційного суверенітету, організація навколо цієї основи національного інформаційного простору, його ефективна інтеграція в глобальний інформаційний простір шляхом представлення вітчизняних інформаційних ресурсів на світових інформаційних інтернет-платформах і просування, таким чином, національної ціннісно-світоглядної системи потребують інноваційного підходу до організації міжбібліотечної діяльності, розвитку корпоративної взаємодії бібліотечних інституцій, вимагають від бібліотек національного рівня реалізації координаційної функції.

Іншим важливим напрямом діяльності національних бібліотек у контексті зміцнення національного інформаційного суверенітету є підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів та здійснення наукових досліджень, у першу чергу на замовлення органів державної влади. Розуміння владою специфіки сучасного етапу суспільного розвитку, проведення потрібних змін, на які сформувався суспільний запит, їх підготовка, вироблення необхідних рішень та наступна ефективна реалізація цих рішень є запорукою стабільного суспільного поступу. Водночас кожен з етапів ухвалення управлінських рішень потребує відповідного інформаційного забезпечення. Ступінь адекватності визначення владними структурами стратегічних та нагальних суспільних потреб значною мірою залежить від того, наскільки повним сформується уявлення їх представників про процеси, що відбуваються у державі та світі, тобто від ступеня їх перебування в інформаційному контексті суспільно-політичних процесів. Визначення стратегічних шляхів задоволення сформованих у суспільстві потреб, у свою чергу, потребує збирання і аналітичного опрацювання наявної інформації стосовно суспільно-політичної практики, історичного досвіду, специфічних рис даного соціуму, його політичної свідомості тощо. Отже, необхідною умовою ефективної управлінської діяльності є формування відповідної інформаційного бази, підготовленої за безпосередньої участі бібліотек. Така інформаційна база в сучасних умовах формується з використанням дистантних інтернет-технологій.

В умовах інформаційного протистояння, яке супроводжується поширенням інформації маніпулятивного характеру, дезінформації та недостовірної інформації, питання формування інформаційної бази прийняття управлінських рішень стає проблемою, від ефективності вирішення якої може залежати не лише локальний результат протистояння – наприклад, іміджеві здобутки або втрати, – а і саме існування політичної системи і навіть держави. Усі небезпеки інтернет-простору мають бути враховані бібліотеками про формуванні такої бази. Має бути забезпечена перевірка інформації на достовірність, дотриманий принцип повноти – забезпечений пошук важливої інформації, яка не набула тиражування у ЗМІ.

Якісне інформаційне забезпечення процесу прийняття управлінських рішень є основоположним функціональним елементом національного інформаційного суверенітету.

У зв’язку з цим доречним буде зробити наголос на тому, що передові дослідницькі центри, які є флагманами процесу інформаційного забезпечення органів державної влади – Дослідницька служба Конгресу США (Congressional Research Service – CRS), Бюро дослідницької та правової інформації (Research and Legislative Reference Bureau – RLRB) Японії, Довідковий відділ з права й ухвалення рішень (Law and Decision Making Reference Department – LDMRD) Китаю, в Україні – Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ) – створені і функціонують як підрозділи національних бібліотек.

Відмінною рисою цих і подібних до них структур є організація наукових досліджень, спрямованих на вирішення широкого кола політичних, економічних соціально-гуманітарних проблем державної ваги.

Так, Бюро дослідницької та правової інформації Національної парламентської бібліотеки Японії з 2001 року проводяться міждисциплінарні дослідження, які являють собою вивчення основних національних політичних проблем, що вимагають тривалого міжпредметного підходу. Проектна група складається зі співробітників різних наукових підрозділів, пов’язаних з конкретною темою.

Міждисциплінарні дослідження включають обмін думками з експертами і польові дослідження як всередині, так і за її межами Японії, а також аналіз інформації з друкованих джерел і електронних ресурсів, зокрема Інтернет-інформації. Протягом останніх років практикується також проведення «Міжнародного політичного Семінару», для участі в якому для обміну думками та обговорення питань запрошуються іноземні фахівці. Крім того, деякі дослідження також проводяться за участю зовнішніх експертів, яких запрошують до співпраці у проектних командах.

Результати таких міждисциплінарних досліджень публікуються у вигляді «Міждисциплінарного дослідницького звіту» (Interdisciplinary Research Report). Починаючи з 2001 року, кожного року обирається певна тема, за якою і проводяться міждисциплінарні дослідження (див. Таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.	\|	Теми міждисциплінарних досліджень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.