Психодіагностика й психологічна оцінка

Психологічна оцінка – це збір та інтеграція даних, які можуть бути одержані різними шляхами, наприклад, за допомогою інтерв’ю, спостереження, психологічних тестів, психофізіологічних вимірів, тощо. У цьому сенсі поняття психологічної оцінки тотожне поняттю психологічної діагностики.

Етапи розвитку психологічного оцінювання:

І етап. Термін «тест» ввів Ф. Гальтон, і походить з давньофранцузької мови та є синонімом слова «чашка» (лат. testa – ваза із глини) хіміків для дослідів.

Тестові методипороджені біхевіоризмом (Стимул-Реакція). Біхевіоризм увів в психологію в якості провідної категорію «поведінки», розуміючи її як сукупність доступних об’єктивному спостереженню реакцій на стимули. Відтак, поведінка – єдиний об’єкт вивчення психології, а всі внутрішні психічні процеси повинні інтерпретуватися за поведінковими реакціями, що об’єктивно спостерігається. Відповідно мета діагностики полягає в фіксації поведінки.

Тест як формалізований опитувальник введений французьким психологом А. Біне (1857-1911), який запровадив метод дослідження вищих психічних функцій («розум», «інтелект»). В 1904 р. Міністерство освіти доручило Біне створити методику, за допомогою якої можна було б відрізнити дітей, здібних до навчання, але лінивих, від таких, що страждають на вроджені дефекти і не здатні вчитися в нормальній школі. Біне разом із Симоном провели серію експериментів по вивченню уваги, пам’яті, мислення у дітей різного віку (від 3 до 13 років). Перша серія тестів Біне – Симона з’явилася в 1905 р. друга – у 1916р.

Показником інтелекту в шкалах Біне був розумовий вік, який міг не співпадати з хронологічним (За Штерном IQ = розумовий вік / фізичний вік * 100) Наприклад: дитина вирішила всі задачі для 7-ми років, та 2 задачі для 8-ми років. Ціна одного завдання – 2 міс. Розумовий вік дитини дорівнює 7 рокам і 4 міс. Шкала Стенфорд-Біне визнана у всьому світі. Вона мала декілька редакцій (1937, 1960, 1972, 1986 – по т.ч.).

ІІ етап Створені на початку XX ст. тести були індивідуальними і складними у проведенні, що обмежувало їх розповсюдження. Тому в США в період першої світової війни з’явилася необхідність швидкого відбору і розподілу 1,5 млн. рекрутів по службах і училищах. Отисом були розроблені нові армійські тести у формах – «Альфа» і «Бета» для грамотних і неграмотних (в т.ч. іноземців). Після закінчення війни ці тести та їх модифікації продовжували широко застосовувати.

Групові тести не лише дозволяли дослідження великих груп людей, але й допускали спрощення інструктажу, процедури проведення й оцінки результатів тестування. До тестування у 20-ті рр. ХХ ст. залучали людей без психологічної кваліфікації, лише навчених процедурі його проведення для потреб профвідбору.

Типи інструментарію психодіагностики

1. Тест – це сукупність стандартизованих завдань, що стимулюють певну форму активності, результати яких піддаються кількісній та якісній оцінці.

2. Методика – це не стандартизовані діагностичні проективні техніки.

3. Опитувальники – на відміну від тестів, спрямовані на суб’єктивну оцінку обстежуваним самого себе або інших людей.

ІІІ етап. З Другої світової війни все розмаїття комплексного вивчення індивідуальних відмінностей називають «психологічною оцінкою».

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ	\|	Психодіагностичні методи та підходи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.