Деякі сучасні учені, будучи не в змозі осягнути силудоказів діалектики, проклинають її настільки, що вважають усі їїположення швидше софізмами і обманом, ніж аргументами розуму. Ці сліпіповодирі сліпих, що не знають, як говорить апостол, ні того, про що вониговорять, ні того, що вони затверджують, засуджують те, чого вони не знають, ічорнять те, чого не осягають. Вони вважають смертельними випробувати те, чоговони ніколи не куштували. Усе незрозуміле їм вони називають дурістю і усе дляних незбагненне вважають маренням. Так приборкаємо ж зухвалість цих позбавлених розуму людей свідченнямиСвященного Писання, на яке, по їх визнанню, вони найбільше спираютьсятому що ми не в силах спростувати їх аргументами розуму. Нехай вони нарештівизнають мистецтво діалектики, так сильно засуджуване ними (як що суперечитьСвященному Писанню), оскільки церковні учители вихваляють її і вважаютьнеобхідною для цього писання. Адже блаженний Августин наважився звеличитице знання великими похвалами і визнав, що в порівнянні з іншимимистецтвами тільки воно одне дає можливість пізнання і тільки його однеслід було б назвати знанням.. Він же в другій книзі "Про християнське вчення" заявляє, що з усіхмистецтв для Священного Писання особливо необхідними є діалектика іарифметика. Одна -- для вирішення питань, інша -- для роз'ясненняалегоричних таємниць, які ми часто знаходимо в природі чисел; і тим більшевін звеличує діалектику, ніж необхіднішою вважає її для роз'ясненняусіх сумнівів в дослідженнях.. Наука міркування найбільше має значення для проникнення ввсякого роду питання, наявні у Священному Писанні, і для дозволу їх..Діалектика і софістика дуже сильно відрізняються один від одного, оскількиперша полягає в істинності аргументів, друга -- в подібності їх; софістикаучить помилковим доказам, діалектика ж викриває їх брехливість і шляхомрозрізнення істинних доказів учить спростовувати помилкові. Проте і те іінше знання, а саме як діалектика, так і софістика, ведуть до уміннярозрізняти докази, і тільки той зможе розібратися в них, хто буде встані відрізнити помилкові і оманливі докази від істинних іпотрібних.. Що ж той розуміє під словами мудрості і хитросплетіннями слів, якщоне відмінність між істинними і помилковими доказами? А вони, як мисказали, такі переплетені один з одним, що той, хто не знає одних, незможе розрізнити інших, оскільки для пізнання будь-яких предметів необхіднопізнання ним протилежних. Адже ніхто не пізнає точно доброчесності, якщо не має поняття про спокійособливо коли деякі вади до такої міри близькі до доброчесностейщо легко обманюють багатьох своєю подібністю; також і помилкові доказисвоєю схожістю з істинними дуже багатьох залучають в оману. Томувідмінність думок має місце не лише в області діалектики. Навіть і вхристиянській вірі мають місце численні помилки, оскількикрасномовні єретики мережами своїх тверджень заманюють в різні сектибагатьох простаків, які, не будучи досвідчені в доказах, приймаютьподібність за істину і брехню за розумне. Боротися з цією чумою в спорах насспонукають також самі церковні учители, щоб те, чого ми не розуміємо вПисанні, ми осягали б не лише молючись Господові, але і досліджуючи це придопомозі міркувань.. Нарешті, хто ж не знає, що як перші, [діалектики], так і другі[софісти], рівно отримали своє найменування від самого мистецтваміркування? Адже самого Сина Божого, якого ми називаємо Словом, грекиназивають Логос (logos), тобто початком божественної думки, або божественноюмудрістю, або розумом. Тому і Августин в книзі "83 питання" в сорокчетвертій главі говорить: "Спочатку було Слово, яке греки називають Логос".Він же в книзі проти п'яти єресі говорить: "Спочатку було Слово. Грекиправильніше говорять "Логос". Адже "логос" означає і слово, і розум". ІИероним в посланні до Паулину про Священне Писання говорить: "Спочатку булоСлово, Логос, що означає по-грецьки багато що. Бо воно є і словом, ірозумом, і численням, і першопричиною усіх речей, завдяки якійіснує усе, що існує. Усе це ми правильно мислимо в Христу". Адже подібно до того як Господь Ісус Христос називається словом Батька((по-грецьки "логос"), так само Він називається і софией (sophia), тобтомудрістю Батька, і тому до Нього, поза сумнівом, найбільше відноситься танаука, яка навіть по найменуванню пов'язана з Ним і за походженням відслова "логос" названа логікою. І подібно до того як від Христа виниклоназва "християни", так і логіка дістала назву від "логосу".Послідовники її тими истиннее називаються філософами, ніж істиннішимилюбителями цієї вищої мудрості вони є. Ця найбільша мудрістьнайвищого Батька, коли вона вдягається в нашу природу для того, щобпрояснити нас світлом істинної мудрості і обернути нас від мирської любові долюбові відносно Його самого, звичайно, робить нас в рівній міріхристиянами і істинними філософами.. Сам Господь Ісус Христос перемагав іудеїв в частих спорах і подавив їхнаклеп як писанням, так і розумним доказом і.. зміцнив віру вСебе не лише могутністю чудес, але особливо силою слів. Чому ж Вінкористувався не лише чудесами, роблячи те, що найбільше подіяло бна іудеїв, що просили у Нього знамення, як не тому, що Він вирішив наставитинас власним прикладом, яким чином ми повинні залучати до віри придопомозі розумних доказів тих, які шукають мудрості? Розрізняючи цеапостол говорить: "Бо іудеї вимагають чудес, а елліни шукають мудрості", тобтоостанні зміцнюються у вірі переважно доказами, подібно до тогояк перші -- чудесами. Коли ж не вистачає знамень чудес, то нам залишається єдиний спосіббитися проти будь-яких супротивників: перемогти словами те, що ми не можемоперемогти діяннями, особливо коли у людей, що розбираються, ббльшую силумають розумні докази, ніж чудеса, відносно яких можна легковпасти в сумнів, чи не створені вони диявольською маною.
