ПОСЛІДОВНІСТЬ І НАСТУПНІСТЬ У РОБОТІ ЛІКАРЯ МІЖ АМБУЛАТОРІЄЮ І СТАЦІОНАРОМ

Амбулаторна допомога є першим етапом послідовоного технологічного процесу надання медичної допомоги: амбулаторія-стаціонар-заклад відновного лікування. Як правило, пацієнт спочатку звертається до сімейного лікаря. У випадку необхідності його спрямовують до консультативно-діагностичного центру, диспансеру (онкологічного, протитуберкульозного, психоневрологичного та ін.), лікарні, центру медичної та соціальної реабілітації. Між цими ланками надання медичної допомоги повинна бути наступність, яка дозволяє виключити дублювання діагностичних досліджень, ведення медичної документації, тим самим забезпечити комплексність в профілактиці, діагностиці, лікуванні та реабілітації хворих.

Наступність роботи амбулаторії та стаціонару оцінюється числом пацієнтів, які підготовлені до планової шпиталізації, та обміном документацією до та після лікування їх в стаціонарі.

Основною метою забезпечення наступності між амбулаторією та стаціонаром є підвищення якості надання медичної допомоги та ефективне використання економічних ресурсів.

Показання до шпиталізації в амбулаторії встановлюються сімейними лікарями та в окремих випадках – спільно з лікарями-консультантами. Про наступність в роботі амбулаторій та стаціонарів в певній мірі можно судити по тривалості очикування хворими планової шпиталізації. Направлення на шпиталізацію за основним захворюванням має бути встановлене в найкоротші терміни звернення. В день отримання направлення до стаціонару повинно шпиталізуватися максимальне число хворих Тривалі строки очикування шпиталізації є суттєвим негативним фактором, який знижує ефективність стаціонарного лікування. Неповноцінність та несвоєчасність обстеження хворих перед шпиталізацією може бути однією з причин занадто тривалого перебування хворого в стаціонарі. Для того, щоб інформація про лабораторні дослідження, що проведені в амбулаторії, могла бути викристана лікарем стаціонару в супровідних документах повинні бути:

1) проставлені дати виконаних аналізів;

2) достатньо повна лабораторна інформація за останній період.

Якщо це не виконано, то спостерігається дублювання досліджень, невиправдані економічні втрати та нераціональне використання лабораторно-діагностичної бази амбулаторії та стаціонару.

Основними показаннями до шпиталізації є:

1. Неможливість встановлення достовірного діагнозу за допомогою засобів, що є в розпорядженні сімейного лікаря;

2. Важкий стан хворого або загроза його погіршення та необхідність інтенсивого лікування з постійним наглядом медичного персоналу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація роботи сімейного лікаря	\|	АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.