• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Критерії ефективності диспансеризації населення

Основним критерієм ефективності диспансеризації є рівень здоров’я населення, який повинен вимірюватися методом експертної оцінки по зменшенню інтенсивності факторів ризику, зниженню рівня захворюваності, зміні груп диспансерного спостереження.

Для визначення ефективності диспансеризації хворих використовують такі критерії:

Ø переведення хворого в першу групу (здорових), якщо захворювання повністю вилікуване і протягом останніх 2 років не було рецидивів хвороби, відсутні скарги, клініко-лабораторні та інструментальні прояви;

Ø стійке поліпшення стану здоров’я хворого – протягом останнього року не було загострень, клініко-лабораторні та інструментальні дані теж свідчать про поліпшення стану здоров’я;

Ø тимчасове поліпшення стану здоров’я хворого – поліпшення настає тільки під час лікування, а між курсами лікування хвороба загострюється, однак рецидиви проявляються в легшій формі;

Ø стан здоров’я хворого залишається без змін, лікування дає короткотривале поліпшення стану здоров’я;

Ø погіршення стану здоров’я хворого – патологічний процес поступово прогресує, незважаючи на лікування, що проводиться;

Ø тимчасо ва непрацездатність хворого, що зумовлена прогресуванням патологічного процесу і зворотними функціональними розладами, які через 3 – 4 місяці зникають, а працездатність відновлюється;

Ø стійка непрацездатність і первинний вихід на інвалідність у зв’язку з погіршенням стану і незворотними функціональними розладами в організмі;

Ø зняття з диспансерного обліку у зв’язку з переїздом на інше місце проживання або у випадку смерті хворого.

Ефективність диспансерного спостереження оцінюється показниками, які характеризують досягнення мети диспансеризації, її кінцевих результатів.

Для аналізу диспансерної роботи використовують три групи показників

1) показники охоплення диспансерним наглядом ;

2) показники якості диспансерного спостереження ;

3) показники ефективності диспансерного спостереження .

Дані, необхідні для розрахунку цих показників, можна отримати з обліково-звітних документів (ф. 12 , 030/у, 025/у, 025-2/о).

Показники охоплення диспансерним наглядом наступні.

У цій групі виділяють показники частоти і структури охоплення диспансерним наглядом («Д»-спостереженням).

1 . Показники частоти.

Ø Охоплення населення диспансеризацією (на 1000 жителів) :

знаходиться на «Д»-спостереженням протягом року x 1000/загальна кількість населення, що обслуговується.

Ø Структура хворих, які перебувають під «Д»-спостереженням, за нозологічними формами (%):

число хворих, які перебувають під «Д»-спостереженням по даному захворюванню x 100/загальне число диспансерних хворих

2. Показники якості диспансеризації.

Ø Своєчасність взяття хворих на «Д»-облік (%) (за всіма діагнозами )

число хворих, вперше виявлених і взятих під «Д» спостереження x 100 / загальне число вперше виявлених хворих.

Показник характеризує роботу по ранньому взяттю на «Д»-облік, тому він обчислюється із сукупності захворювань з уперше в житті встановленим діагнозом за окремими нозологічними формами. При правильній організації роботи цей показник повинен наближатися до 100 %: гіпертонічна хвороба - 35% , виразкова хвороба - 24% , ІХС - 19% , цукровий діабет - 14,5 % , ревматизм - 6,5 %.

Ø Повнота охоплення «Д» -спостереженням хворих (%):

число хворих, які перебувають на «Д»-обліку на початок року + знову взяті під «Д»-спостереження − жодного разу не з’явилися x 100 / число зареєстрованих хворих, які потребують «Д»-обліку.

Цей показник характеризує активність лікарів в організації та проведенні диспансеризації і повинен становити 90 - 100%. Він може бути обчислений як щодо всього диспансерного контингенту хворих , так і окремо по тих нозологічними формами, відомості про яких є в звіті.

Ø Кратність відвідувань :

число відвідувань лікаря, зроблених хворими диспансерної групи / число осіб у диспансерної групи .

Ø Дотримання термінів диспансерних оглядів (плановість спостереження),%:

число діспансеризованих, що дотримували терміни явки на «Д»-спостереження x 100 / загальне число діспансеризованних.

Відсоток «відірвалися» (жодного разу не з’явилися до лікаря за рік) у нормі допустимо від 1,5 до 3%.

Повнота проведення лікувально-оздоровчих заходів (%):

пройшли за рік даний вид лікування (оздоровлення) x 100 / потребували даному виді лікування ( оздоровлення )

Оцінку ефективності диспансеризації слід проводити окремо по групах :

1) здорові ;

2 ) особи, які перенесли гострі захворювання;

3 ) хворі хронічними захворюваннями.

Критеріями ефективності диспансеризації здорових (I група «Д»-спостереження) є відсутність захворювань, збереження здоров’я і працездатності, тобто відсутність переведення до групи хворих.

Критеріями ефективності диспансеризації осіб, які перенесли гострі захворювання, (II група «Д» -спостереження), є повне одужання і переведення у групу здорових .

Показники, що характеризують ефективність диспансеризації хронічних хворих, наступні.

Ø Питома вага хворих, знятих з «Д»-обліку у зв’язку з одужанням :

число осіб, знятих з «Д» -обліку у зв’язку з одужанням x 100 / число хворих , які перебувають на «Д» - обліку.

Питома вага хворих, знятих з «Д»-обліку у зв’язку з одужанням, в нормі допустимо при гіпертонічній хворобі - 1% , виразкової хвороби - 3% , ревматизмі - 2%.

Ø Питома вага хворих, знятих з «Д»-обліку у зв’язку зі смертю (за всіма діагнозами) :

число хворих, знятих з «Д»-обліку у зв’язку зі смертю x 100 / число хворих , які перебувають на «Д»-обліку.

Ø Питома вага рецидивів у диспансерної групи :

число загострень (рецидивів) у диспансерної групи x 100 / число осіб з даним захворюванням, що проходять курс лікування.

Цей показник розраховується і аналізується по кожній нозологічної формі окремо.

Ø Питома вага хворих, які перебувають на «Д»-спостереженні, що не мали протягом року тимчасової втрати працездатності (ТВП) :

число хворих диспансерної групи, які не мали протягом року ВУТ x 100 / число працюючих осіб диспансерної групи.

Ø Питома вага знову взятих на «Д»-облік серед тих, що знаходяться під спостереженням:

число знову взятих хворих на «Д»-облік з даним захворюванням x 100/число хворих, які перебувають на «Д»-обліку на початок року + знову взяті хворі в даному році .

Цей показник дає уявлення про систематичності роботи з диспансеризації. Він не повинен бути високим, оскільки в іншому випадку буде свідчити про зниження якості виявлення тієї чи іншої патології у попередні роки. Якщо показник вищий за 50 %, можна зробити висновок про недостатньо проведену роботуі щодо диспансеризації. Рекомендується аналізувати цей показник за окремими нозологічними формами, так як при захворюваннях, які мають тривалий перебіг, він становить менше 30 %, а при тих, що швидко виліковуються, може бути значно вище.

Ø Захворюваність з ТВП у випадках і днях за конкретними захворюваннями, з приводу яких хворі взяті на «Д»-облік (на 100 діспансеризуємих):

число випадків (днів) захворюваності з ВУТ при даному захворюванні у диспансеризованих в даному році x 100 / число диспансеризрованих з даним захворюванням .

Ефективність диспансеризації підтверджується зниженням величини цього показника при порівнянні його з показником за попередній рік (або декілька років).

Ø Показник первинної інвалідності серед тих, що перебувають на «Д»-обліку за рік (на 10000 диспансеризуємих ) :

визнані вперше інвалідами в даному році по даному захворюванню з тих, що перебувають на «Д»-обліку x 1000 / число тих, що перебувають на «Д»-обліку протягом року по даному захворюванню.

Ø Летальність серед хворих, які перебувають на «Д»-обліку (на 100 диспансеризуємих:

число померлих з тих,що перебувають на «Д»-обліку x 1000 / загальна кількість осіб, які перебувають на «Д» - обліку.

Середнє число хворих, які перебувають на диспансерному обліку на терапевтичній ділянці: оптимальним вважається, коли у дільничного лікаря перебуває на обліку 100−150 хворих з різними захворюваннями

Переглядів: 5189