• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри педіатрії №1

Завідувач кафедри

Професор О.В.Тяжка

“______” _____________ 200 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Київ 2009

1. Актуальність теми:Практичне значення точних лабораторних досліджень крові, сечі, калу, слизу та іншого матеріалу загально­відомо. Достовірність їх залежить не лише від техніки про­ведення аналізу, а й від того, наскільки правильно взято ма­теріал для дослідження.

2. Конкретні цілі:

§ Набути професійні навички роботи медичної сестри маніпуляційного, процедурного кабінетів педіатричного стаціонару.

§ Удосконалити вміння з догляду за хворими дітьми.

§ Демонструвати володіння основними принципами медичної етики та деонтології.

1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

1. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Основні види клізм методика та правила їх постановки дітям різного віку.

2. Підготовка хворих та необхідного обладнання для взяття калу на яйця гельмінтів, приховану кров, копро граму.

3. Правила взяття аналізу сечі для дослідження за методиками Зимницького, Нечипоренка, Аддіса – Каковського, їх діагностичне значення.

4.Техніка взяття мазків із зіва і носа. Правила накладання зігрівального компресу.

5.Техніка застосування гірчичників, користування грілкою, пухирем з льодом.

6. Правила користування кишеньковим та стаціонарним інгалятором.

7.Методика і техніка подавання зволоженого кисню.

8.Промивання шлунка, способи його проведення, взяття промивних вод на дослідження.

9 Підготовка зондів, катетерів та кінцевиків до маніпуляцій.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Відпрацювання техніки постановки клізм.

2. Взяття мазків з зіву та носу для дослідження.

3. Взяття аналізів сечі для дослідження.

4.Відпрацювання техніки накладання зігрівальних компресів, гірчичників.

5. Відпрацювання техніки застосування грілки та пухиря з льодом.

6. Подавання зволоженого кисню дитині.

7.Застосування кишенькових інгаляторів та спейсерів.

8.Відпрацювання техніки промивання шлунка на муляжі.

Зміст теми:

ПРОВЕДЕННЯ КЛІЗМ ТА ГАЗОВІДВЕДЕННЯ

Клізми застосовують з метою очищення кишечника (очисні клізми) або введення поживних чи лікарських речовин (поживні, лікарські клізми). Клізма підсилює перистальтику товстого (рефлекторно) і тонкого кишечника, має проносну дію, у деяких випадках усуває непрохідність кишечника.

Показання та протипоказання до проведення клізм: Очисна клізма призначається при запорах з метою очищення кишечнику від калу і газів, при отруєннях, під час підготовки до операції, рентгенівських досліджень і перед застосуванням глистогінної терапії. Не можна ставити очисні клізми дітям, у яких виявлено запальні, виразкові і гнійні процеси в ділянці вихідника і товстому кишечнику. Вони протипоказані також при шлунково-кишкових кровотечах, апендициті, перитоніті, після операцій на органах черевної порожнини, при колапсі та деяких інших тяжких станах.

Залежно від віку дитини для очисних клізм використовують гумові грушоподібні балони різної місткості – від 30 до 100 мл і більші. У педіатричній практиці не знайшли застосування балони з твердим наконечником. Дітям 5-6 років і більш старшим для очисних клізм вже потрібні значні кількості води і її вводять за допомогою кухля Есмарха.

Усі предмети, якими користуються для очисної клізми, кип’ятять. У кишечник дітей раннього віку вводять переварену воду температури 28-30° С, старших – 25-30°С. При спастичних запорах, щоб угамувати спазми гладкої мускулатури кишечнику, беруть воду підвищеної температури (37-38°С). При атонічних запорах застосовують прохолодну воду (22-24°С і навіть 20°С), яка підсилює тонус і перистальтику товстого кишечника.

На одну очисну клізму, залежно від віку, потрібні різні кількості води:

новонародженим – 30 мл;

1-3 міс. – 60 мл;

3-6 міс. – 90 мл;

6-9 міс. – 120-150 мл;

9-12 міс. – 180 мл;

1-2 роки – 200 мл;

2-5 років – 300 мл;

6-9 років – 400 мл;

10-14 років – 500 мл.

Наповнюють балон водою, наконечник добре змазують вазеліном або вазеліновим маслом, потім повернувши балон наконечником у гору, обережним натисканням на його дно випускають повітря до появи води з наконечника.

Дитину кладуть на лівий бік із зігнутими в колінах і притисненими до тулуба ногами.

Накінечник гумового балону вводять у вихідник на 3-5 см залежно від віку, після чого плавно витискують рідину у порожнину прямої кишки. Протягом 8-10 хвилин утримують сідниці стуленими, щоб рідина не вилилась назовні. За цей час підготовлюють пелюшку, котра добре вбирає рідину, і закладають її між ноги, потім відпускають сідниці, щоб дитина випорожнилась. Малят віком понад 9-10 місяців можна посадити на горщики, щоб пряма кишка повністю звільнилась від води і калових мас.

Гіпертонічна клізма більше збуджує перистальтику кишечника, ніж звичайна, тому її призначають для боротьби з парезом кишечника. У пряму кишку; залежно від віку, вводять 25-100 мл 10% розчину кухонної солі.

Надто тривалі запори примушують іноді застосовувати олійні клізми. Їх ставлять невеличким балончиком, наконечник якого вводять на глибину 10-12 см (щоб дитина утримала масло як можна довше) і втискають у пряму кишку від 30 до 100 мл якої-небудь олії (прованськоъ, лляної, конопляної, соняшникової), підігрітої до 37-38° С. Після клізми дитину викладають на живіт, підклавши заздалегідь клейонку.

Якщо олійна і очисна клізма не ефективні, ставлять сифонну клізму. Сифонну клізму застосовують як лікувальний захід при спастичних коліках для промивання кишечника дезінфікуючими і в’яжучими розчинами. Інколи, вдаються до сифонної клізми, сподіваючись на усунення завороту кишок, а також з діагностичною метою при кишковій непрохідності. Перед сифонною треба поставити очисну клізму.

Для сифонної клізми треба мати: лійку об’ємом 500 мл, гумову трубку довжиною 1-1,5 м з наконечником, глечик на 3-5 л з теплою перевареною водою (35-36°C), клейонку, таз чи відро для промивання вод.

При проведенні сифонної клізми хворого кладуть на бік із зігнутими ногами, під сідниці стелять клейонку так, щоб другий кінець її доходив до відра або зливного тазка, куди будуть виливатись калові маси та промивні води. Змащений вазеліном гнучкий накінечник обережними обертовими рухами вводять на глибину 20-40 см у товсту кишку. Заповнену водою лійку піднімають на висоту 60-80 см над хворим, потім опускають її вниз і виливають промивні води у відро або таз. Маніпуляцію повторюють 8-10 разів поки з кишечнику не буде виливатися чиста вода. На клізму потрібно 3-5 л води, іноді й більше. Після проведення процедури гумовий наконечник залишають у товстій кишці на 15-30 хв. замість газовідвідної трубки. Крім газів з кишечника через наконечник виливаються також рештки води.

Слід стежити за станом дитини. При сильному болю в животі, погіршені стану дитини, з’явленні крові в промивних водах процедуру негайно припиняють.

Лікувальні клізми – застосовують при необхідності ввести в пряму кишку лікарську речовину. Проводять відзразу ж після довільного очищення кишечника, або через10-15 хв. після очисної клізми. Об’єм лікарських клізм залежить від віку дитини:

до 5 років – 20-25мл;

5-10років – до 50 мл;

старше 10 років – 50-75 мл

Наконечник клізми вводять на глибину 10-12 см.

У вигляді лікарських клізм вводять: 0,5% розчин таніну; відвар ромашки (15 г квітів ромашки кип’ятять 2 хв. в 250 мл води і охолоджують до 40-41°С), масло шипшини, обліпихи. Для зменшення перистальтики кишечника часто роблять крохмальні клізми (5 г крохмалю розбовтують в 100 мл теплої води і доливають 100 мл кип’ятку, а потім остуджують до 40-42° С).

Газовідведення у дітей проводиться при накопиченні газів у товстому і тонкому кишечнику. Метеоризм викликає різкий біль у животі, посилює секреторну і моторну функції шлунково-кишкового тракту, обмежує екскурсію діафрагми і цим самим утруднює дихання.

Для відведення газів користуються газовідвідною трубкою різної довжини: для школярів 30-50 см, дошкільнят і дітей раннього віку – 15-30 см. Кінець трубки має бути закругленим. Його змазують вазеліном і обережними обертовими рухами вводять в пряму кишку якомога глибше, до сигмовидної кишки на глибину

грудним дітям - 7-8 см;

від 1 до 3 років – 8-10 см;

від 3 до 7 років – 10-15 см;

школярам – 20-30 см і більше.

Перед процедурою бажано поставити очисну клізму.

ЗАСТОСУВАННЯ ГІРЧИЧНИКІВ ТА КОМПРЕСІВ

Механізм дії гірчичників: Подразнювальна дія гірчичників ґрунтується на активації і виділені при змочуванні фермента мирозина. Гірчичники подразнюють шкіру, викликають прилив крові до неї. В результаті рефлекторної реакції поліпшується кровообіг глибше розміщених тканин та внутрішніх органів. Звичайно використовують гірчичники фабричного виробництва, які перед вживанням змочують у теплій воді (45-50°С).

Механізм дії компресів: Компрес – це лікувальна багатошарова пов’язка. Компреси бувають сухі і вологі. Вологі компреси можуть бути холодними, зігрівальними та гарячими.

Холодний компрес спричиняє місцеве охолодження тканин, звуження кровоносних судин, зменшує кровопостачання і біль.

Зігрівальний компрес найчастіше застосовують як теплову процедуру. Він зберігає вологе тепло протягом багатьох годин і справляє тривалий лікувальний вплив на шкіру і підлеглі тканини. Під компресом утворюється замкнута волога камера, в якій температура водяної пари довгий час підтримується на рівні температури шкіри. Утворене тепло спричиняє вплив крові, що, в свою чергу, сприяє розсмоктуванню запального процесу, зменшенню венозного застою. Це сприяє зменшенню спазму і болю.

Гарячий компрес спричиняє розширення кровоносних судин, інтенсивне посилення кровообігу, знімає спазм судин, має виражену розсмоктувальну та знеболюючу дію.

До застосування гірчичників та компресів необхідно приготувати:

1) марлю чи тонку пелюшку,

2) гірчичники промислового виробництва,

3) суху гірчицю,

4) пшеничне або картопляне борошно,

5) серветку чи кусочок тканини,

6) м’який рушник,

7) воду,

8) вощений папір або клейонку,

9) вату,

10) борний вазелін,

11) спирт, одеколон, горілку.

Показання та протипоказання до компресів та гірчичників. Холодні компреси рекомендуються на місце забиття, травм у перші години, укусів комах, на перенісся при носовій кровотечі тощо.

Зігрівальний компрес застосовують при найрізноманітніших гострих та хронічних запальних процесах у шкірі, підшкірній основі, суглобах, плеврі, молочній залозі, середньому вусі; при забитті (через 1 добу після травми), при утворені інфільтратів після ін’єкцій тощо. Його застосовують при головному болю внаслідок спазму судин (на голову), при колапсі (до кінцівок), при бронхіальній астмі (на грудну клітку), при спастичному болю в животі (на живіт), при болю в суглобах, м’язах (на уражене місце).

Протипоказання: гнійничкові захворювання шкіри (фурункул, карбункул та ін.), алергічні висипання та пошкодження шкіри, висока температура тіла.

Гірчичники застосовують при гострих та хронічних захворюваннях органів дихання.

Гірчичники можна прикладати на грудну клітку (за винятком ділянки серця), на ділянку трахеї, потилицю, до литкових м’язів. Старшим дітям гірчичники прикладають безпосередньо стороною, на якій є гірчиця, а дітям раннього віку – через шар марлі чи тонку пелюшку. Поверх гірчичників кладуть рушник або пелюшку, і тримають гірчичники в середньому від 3-8 до 10 хвилин. Після зняття гірчичників, шкіру легко протирають м’яким рушником, зволоженим теплою перевареною водою, змивають залишки гірчиці, витирають насухо і змащують почервонілу шкіру вазеліном. Якщо немає гірчичників фабричного виробництва, можна їх приготувати слідуючим способом: чайну ложку сухої гірчиці змішують з такою ж кількістю пшеничного або картопляного борошна: в цю суміш повільно вливають теплу воду (біля 40 С) і перемішують до одержання сметаноподібної маси. Одержану масу намазують на серветку чи кусочок тканини і прикладають до тіла дитини.

Для дітей молодшого віку можна використовувати гірчичне обгортання. У теплому гірчичному розчині (35-40 С) змочити пелюшку, віджати і загорнути в неї дитину, заздалегідь поклавши їй між ноги м’який рушник (щоб запобігти подразнення статевих органів), потім закутати маля в суху пелюшку і ковдру. Так триває 7-10 хвилин, після чого хворого розкутують, обливають теплою водою, витирають і одягають зігріту білизну і одяг, кладуть у ліжко, тепло вкривають ковдрою.

Гірчичний розчин готують з 2 столових ложок сухої гірчиці на 1 л води. Розчин проціджують на марлю.

Техніка виконання до застосування компресів: Для цього марлю або шматок чистого полотна складають у кілька разів, змочують холодною водою, відтискують і накладають на хвору ділянку. Оскільки накладений компрес швидко нагрівається, його треба міняти через кілька хвилин. Частіше користуються двома компре­сами: один накладають хворому, а другий охолоджують у воді. Для підтримання низької температури у воду кладуть лід. Після накладання компресу на шкіру зверху можна покласти міхур з льодом або снігом. Тривалість процедури 50-60 хв.

Примочка – різновид холодного компресу. Марлю або полотно, складене у кілька разів, змочують лікувальним розчином (настій ромашки, вода з оцтом – 1 столова ложка на склянку холодної води та ін.)

Зігрівальний компрес складається з трьох шарів і закріпляючої пов’язки. Нижній шар, що накладається на хвору ділянку, - це вологі, складені 6-8 разів марля або полотно, змоченої водою кімнатної температури (водний компрес). Розміри марлі або ганчірки повинні бути трохи більші від розмірів ділянки шкіри, на яку накладається компрес. Змочивши марлю або ганчірку, її відтискають. Другий шар зігрівального компресу, що забезпечує герметизацію, - це вощений папір або клейонка, які з усіх боків повинні бути на 2 см більші від нижнього шару. Третій шар (утеплюючий) – біла або сіра вата, яку рівномірно накладають на клейонку так, щоб вона на 2 см виступала за її межі. Зверху компрес закріплюють бинтовою пов’язкою, яка має надійно втримати компрес і по краях притискати його до шкіри. Через 2 години перевіряють правильність накладання компресу, акуратно просунувши вказівний палець під усі шари компресу: якщо шар марлі, що прилягає до тіла, теплий і вологий, значить, компрес накладений правильно. Накладають зігрівальний компрес на 8-10 год. Після зняття компресу шкіру легенько обтирають теплою водою, висушують м’яким рушником і накладають суху теплу пов’язку. Якщо шкіра почервоніла і з’явилося свербіння, її змащують борним вазеліном. Повторно накладати компрес можна не раніше як через 1 год. Для запобігання мацерації, шкіру попередньо протирають 45% розчином етилового спирту або одеколоном і насухо витирають.

Іноді компрес роблять не з води, а з одеколону, горілки або 50% спирту (напівспиртовий компрес). Його дія сильніша, оскільки відбувається подразнення тканин. Напівспиртові компреси швидше висихають, тому їх знімають через 4-6 годин.

Є цілий ряд лікувальних компресів, при яких для змочування марлі користуються, за призначенням лікаря, лікувальними засобами: медичною жовчю, рідиною Бурова, камфорним маслом або будь-якою рослинною олією. Перед накладанням лікувального компресу шкіру змащують дитячим кремом.

Волого-висихаючий компрес накладають так само, як і зігрівальний, але без вощанки чи клейонки. Він складається з двох шарів – вологої марлі або вати. Змінювати такий компрес треба через 6 годин або навіть частіше.

Переглядів: 1595