Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ВИСНОВОК ЩОДО П РОБЛЕМИ

Посібник із написання судових рішень

Наведене рішення має низку вад щодо своєї аргументованості:

• Перш за все, у рішенні бракує чіткості сформульованих значущих характе-ристик проблеми (тез), а також послідовності їх дослідження.

• Без чітких тез для суду було складно визначити перелік норм та принципів, які йому слід було застосовувати.

• Норми права, на які суд посилається у рішенні, він не процитував та не ви-тлумачив належним чином.

• Суд не перевірив обставин справи, встановлених судом першої інстанції, як це слід було б зробити для дослідження усіх значущих характеристик проблеми (вимог апеляційної скарги).

• Зрештою, висновки суду видаються такими, що ґрунтуються на переконан-нях суду, а не на оцінці судом того, у який спосіб норми стосуються фактів або з’ясованих обставин у конкретній справі.

Зважаючи на вади цього рішення, а також на попередньо окреслені вимо-ги до побудови аргументу, спробуємо підготувати інший варіант рішення.

Насамперед визначимо проблему, яку суд має вирішити. Такою пробле-мою для суду, власне, будуть вимоги апеляційної скарги.

приклад

Відповідач, громадська організація, просить скасувати постанову суду першої інстанції з огляду на те, що суд першої інстанції неправильно дослідив докази, встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права.

Значущими характеристиками цієї проблеми, або тезами для нашого до-слідження, будуть, перш за все, позиції сторін у справі.

У нашому випадку суд повинен перевірити твердження Громадської орга-нізації про те, що:

приклад

1. Обмеження права громадян на проведення мирних зібрань є винятковим заходом і застосовується лише в інтересах національної безпеки та гро-мадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

94 Посібник із написання судових рішень

2. Суд мав право задовольнити позов, якщо були докази того, що прове-дення мирного зібрання може створити в майбутньому (а не створювало в минулому, якби таке було) реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей.

3. Неможливість позивача забезпечити охорону громадського порядку під час проведення масових заходів не може бути підставою їх заборони.

4. Суд першої інстанції прийняв постанову лише на підставі доказів, поданих позивачем, а відповідач не мав можливості подати своїх доказів, оскільки був несвоєчасно повідомлений про час розгляду справи, а також суд не надав можливості відповідачу для підготов-ки до справи в зв’язку зі зміною позовних вимог.

5. Зміна позовних вимог відбулась з порушенням норм процесуаль-ного законодавства.

6. Суд неправомірно повернувся з нарадчої кімнати та поновив роз-гляд справи, надавши позивачу час для уточнення позовних вимог.

7. Позивач пропустив строк звернення до суду із даним позовом і не вказав поважних причин пропуску такого строку, тому позовну за-яву суд повинен був залишити без розгляду.

8. Суд порушив принцип верховенства права, оскільки заборона відпо-відачу проводити вказане вище пікетування позбавляє людей права захищати свої права шляхом проведення відповідних заходів.

Зважаючи на те, що дослідження тез 4–8, сформульованих на підставі по-зиції Громадської організації, потребуватиме інформації, якої немає в обста-винах справи, ми будуватимемо наші аргументи лише щодо трьох тез:

приклад

Посібник із написання судових рішень

2. Суд мав право задовольнити позов, якщо були докази того, що проведення мирного зібрання може створити в майбутньому (а не створювало в минулому, якби таке було) реальну небезпеку за-ворушень чи злочинів, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей.

3. Неможливість позивача забезпечити охорону громадського по-рядку під час проведення масових заходів не може бути підставою їх заборони.

Наступним кроком ми повинні встановити обставини справи, які склада-тимуться з тих, що були встановлені судом першої інстанції, і з установлених судом під час апеляційного провадження.

приклад

1. Громадська організація подала заявку на проведення щовівторка, починаючи з 19 жовтня 2010 року, пікетування Прокуратури Н-ської області під гаслом «Геть корупцію з прокуратури!». Заявка зареє-стрована у Виконавчому комітеті Н-ської міської ради за № 000.

2. 11.10.2010 року Виконавчий комітет Н-ської міської ради звернув-ся до суду з позовом, яким, з врахуванням уточнення позовних ви-мог, просив заборонити Громадській організації проводити масо-вий захід – пікетування Прокуратури Н-ської області, починаючи з 19.10.2010 року.

3. Н-ський окружний адміністративний суд позов задовольнив та заборонив Громадській організації, починаючи з 19 жовтня 2010 року, проводити щовівторка пікетування Прокуратури Н-ської об-ласті. Суд дійшов висновку, що проведення Громадською організа-цією мирного зібрання порушує права і свободи інших громадян щодо вільного пересування, доступу в адмінбудівлю прокуратури працівників та відвідувачів, а також руху транспортних засобів у центральній частині міста.

96 Посібник із написання судових рішень

Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що:

1. 28.09.2010 року Громадська організація провела пікетування Прокура-тури Н-ської області. Р-ський РВ Н-ського міського управління ГУМВС України у Н-ській області стверджує, що після проведення цього піке-тування на його адресу надійшли скарги з приводу перешкоджання учасниками пікетування руху транспортних засобів. У судовому за-сідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, допитані як свідки, підтвердили пере-шкоджання учасниками пікетування руху транспортних засобів.

2. 30.09.2010 року Н-ське міське управління ГУМВС України у Н-ській області надіслало Виконавчому комітету Н-ської міської ради лист № 16/8846 з інформацією про перешкоджання учасниками пікету-вання руху транспортних засобів, отриману зі скарг.

3. Співробітники Н-ського міського управління ГУМВС України у Н-ській області, які забезпечували охорону громадського порядку під час про-ведення пікетування, стверджують, що учасники пікетування ходили по трав’яному газону біля будівлі прокуратури; розташовувались з плакатами на тротуарі біля центрального входу в будівлю (ближче, ніж за 7 метрів), перешкоджаючи проходу інших осіб по тротуару та вільному входу в приміщення прокуратури. Співробітники Н-ського міського управління ГУМВС України у Н-ській області стверджують, що таким чином учасники зібрання систематично порушували вимо-ги «Порядку організації і проведення у м. Н-ську зборів, мітингів, піке-тувань, вуличних походів і демонстрацій», затвердженого рішенням Виконавчого комітету Н-ської міської ради від 2004 року № 000.

4. 12.10.2010 року Громадська організація також провела пікетуван-ня Прокуратури Н-ської області. У рапортах співробітників міліції та у скаргах ОСОБИ_4 і ОСОБИ_5 стверджується факт перекриття учасниками пікетування проїжджої частини на Проспект.

Далі нам необхідно визначити норми та принципи, які ми застосовувати-мемо для кожної з тез та для вирішення цієї справи в цілому.

Передовсім, керівною для нас буде стаття 39 Конституції України, що гаран-тує свободу мирних зібрань та особливо критерії обмеження такої свободи. Цією нормою ми керуватимемося, досліджуючи першу тезу, сформульовану

Посібник із написання судових рішень

Громадською організацією, а також тезу, сформульовану Виконавчим коміте-том Н-ської міської ради:

«Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно спові-щаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громад-ського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».

Окрім цього, для тлумачення поняття закону ми звертатимемося до статей 75 та 85 Конституції України:

«Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парла-мент – Верховна Рада України».

«Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:

…

3) прийняття законів…»

Нам відомо, що в Україні немає закону, який регулював би здійснення та обмеження свободи мирних зібрань. Однак частина перша статті 9 Конститу-ції України скеровує нас до міжнародних документів, що регулюють свободу мирних зібрань. Окрім цього пункт 1 Перехідних положень Конституції Укра-їни дозволяє нам користуватися міжнародними інструментами, прийнятими до набуття чинності Конституцією України.

«Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких на-дана Верховною Радою України, є частиною національного законодав-ства України».

«Перехідні положення

1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Кон-ституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України».

Таким чином, звертаємося до документів, якими визначено міжнародні та регіональні стандарти здійснення та захисту свободи мирних зібрань:

• Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973,

статтею 21 якого:

98 Посібник із написання судових рішень

«Визнається право на мирні зібрання. Здійснення цього права не може бути обмежене, окрім випадків, встановлених законом, і які є необхід-ними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки чи громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я і мо-ралі або захисту прав та свобод інших осіб».

• Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ра-тифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до статті 11 якої:

«1. Кожен має право на свободу мирних зібрань...

2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заво-рушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню за-конних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави».

Ці міжнародні документи є для нас важливими, оскільки допоможуть ви-тлумачити поняття свободи мирних зібрань та підстави для її обмеження.

Для тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ми послуговуватимемося рішеннями Європейського Суду з прав людини на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про за-хист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року, зокрема на підставі Застереження 1, відповідно до якого:

«Україна повністю визнає на своїй території дію […] статті 46 Конвен-ції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлу-мачення і застосування Конвенції».

Зокрема ми зможемо звернутися до тлумачень Судом Статті 11 Конвенції у справі «Кузнєцов проти Росії» (Sergey Kuznetsov v. Russia, № 10877/04).

Що ж до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, то тут наше тлумачення базуватиметься на Сіракузьких принципах тлумачення обмежень та втручань при застосуванні Міжнародного пакту про грома-дянські і політичні права, затверджених Економічною і соціальною радою

Посібник із написання судових рішень

ООН (Документ ООН E/CN.4/1985/4, Додаток (1985). Зокрема нас цікавити-муть такі положення:

«…10. У тих випадках, коли Пакт вимагає, щоб обмеження було «необ-хідним», термін необхідно означає, що таке обмеження:

(a) ґрунтується на обмеженнях, визнаних допустимими ввідною стат-тею Пакта;

(b) відповідає нагальній потребі громадськості чи суспільства;

(d) є пропорційною цій меті.

11. Здійснюючи втручання, держава не повинна застосовувати засо-би обмеження більшим чином, ніж це необхідно для досягнення мети втручання.

12. Обов’язок обґрунтовувати необхідність обмеження права, гаранто-ваного Пактом, покладено на державу.

…

22. Вислів «громадський порядок», так, як він вжитий у Пакті, може бути визначений як сукупність правил, які забезпечують функціонування суспільства, або як набір принципів, на яких засноване суспільство. По-вага до прав людини є частиною громадського порядку.

…

35. Обсяг прав і свобод інших, що може слугувати підставою обмежен-ня прав, гарантованих Пактом, є ширшим за обсяг прав і свобод, гаран-тованих Пактом…

36. У випадку виникнення конфлікту між правом, захищеним Пактом, та іншим правом слід визнавати та брати до уваги той факт, що Пакт спря-мований на захист основоположних прав та свобод…»

Окрім практики Європейського Суду з прав людини та Сіракузьких принципів тлумачення обмежень і втручань при застосуванні Міжнародного пакту про грома-дянські і політичні права для тлумачення підстав та обсягу обмеження свободи мир-них зібрань можна застосовувати Керівні принципи щодо свободи мирних зібрань, підготовлені Радою експертів БДІПЛ ОБСЄ та рекомендовані державам-членам ОБСЄ для регулювання та захисту свободи мирних зібрань, зокрема такі з них:

«Принцип 3.Законність. Будь-які обмеження, що застосовуються, по-винні базуватися на положеннях закону. Сам закон повинен відповіда-ти міжнародному законодавству у ділянці прав людини, а також бути сформульованим достатньо чітко, щоб надати можливість кожному ви-

100 Посібник із написання судових рішень

значити, чи суперечить його поведінка вимогам закону і якими можуть бути найвірогідніші наслідки таких порушень.

Принцип 4.Пропорційність. Будь-які обмеження свободи мирних зібраньповинні бути пропорційними. Для досягнення владою законних цілей слід надавати перевагу заходам, які передбачають найменший рівень втручання. Принцип 5.Належна практика адміністративного регулювання. Гро-мадськість повинна знати, який державний орган є відповідальним за прийняття рішень щодо регулювання свободи мирних зібрань, і це має бути чітко закріплено у законі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
НОРМА ПРАВА	\|	Обмеження свободи мирних зібрань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.