Договір позики: поняття, істотні умови, права та обов’язки сторін.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості.

Правове регулювання договору позики здійснюється § 1 гл. 71 ЦК.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, безвідплатний або відплатний.

Сторонами договору є позикодавець та позичальник. Це можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права, однак позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками.

Істотною умовою договору позики є його предмет. Предметом договору позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, причому позичальник, отримавши за договором позики грошові кошти, зобов'язаний повернути позикодавцеві таку саму суму, а якщо йшлося про зазначені вище речі — рівну кількість речей того самого роду та такої самої якості. Тобто в договорі позики не можна передбачити повернення замість грошей інших речей і навпаки, оскільки в такому разі матимуть місце фактичні правовідносини купівлі-продажу.

Форма договору: усна або письмова. Спрощене оформлення договору позики можливе шляхом представлення розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Проте складання розписки позичальником не є письмовою формою укладення договору позики, і в разі якщо такої письмової форми вимагає закон, то наявність розписки не є перешкодою для настання для сторін наслідків.

Момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем. Якщо мова йде про безготівкові розрахунки, то право власності позичальника виникає з моменту зарахування таких коштів на його рахунок у банку. В разі, якщо предметом договору позики є речі, що визначені родовими ознаками, то право власності на них виникає в позичальника в момент фактичної передачі йому таких речей.

Законодавство не заперечує можливості існування так званої цільової позики, тобто сторони однією з істотних умов такого правочину можуть передбачити використання грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками, лише в певних чітко визначених цілях.

Договір позики може бути як відплатним, так і безоплатним. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Якщо немає іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Безпроцентним вважається договір позики, якщо одночасно виконуються всі такі умови:1) в договорі позики не передбачено умов щодо розміру та порядку виплати процентів;2) сторонами договору є лише фізичні особи;3) сума договору позики не перевищує 50-тикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;4) договір позики не пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Зміст договору становлять його права та обов'язки. Основним обов'язком позичальника є повернення позикодавцеві позики (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що передав йому позикодавець) у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначено моментом пред'явлення вимоги, позику позичальник має повернути протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Вимогу про повернення позики може бути пред'явлено в усній або в письмовій формі, залежно від форми договору.

Позику, надану за договором безпроцентної позики, може бути повернено позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Оскільки в разі дострокового повернення позики, що надано за договором процентної позики, позичальник втрачає відсотки, що мали б бути сплачені йому відповідно до домовленості, досягнутої з позичальником під час укладення договору, то за загальним правилом таке дострокове повернення є недопустимим.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У разі порушення договору позичальником настають певні наслідки, які залежать від того, що було предметом позики:1) якщо предметом позики були грошові кошти, то позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Позичальник, який прострочив виконання зобов'язання з повернення позики, на вимогу позикодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом;2) якщо предметом позики є речі, що визначені родовими ознаками, то незалежно від того, процентною чи безпроцентною була така позика, позичальник, що прострочив виконання свого зобов'язання, зобов'язаний також виплатити позикодавцеві неустойку.

Специфікою укладення договору позики є можливість його оспорювання позичальником за так званою "безгрошевістю". Причинами такого оспорювання можуть бути неодержання коштів від позикодавця або одержання їх у меншій кількості, ніж це встановлено договором. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді він від позикодавця не одержав або одержав у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Договір позики може супроводжуватися акцесорним щодо основного договором сторін про забезпечення виконання зобов'язання за основним договором позики, наприклад, забезпечення виконання позичальником зобов'язання за договором позики може бути здійснено шляхом укладення сторонами договору застави певного майна або майнових прав.

Якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, що передбачено договором позики щодо забезпечення повернення позики, наприклад, не надає позикодавцеві передбачене в договорі позики забезпечення (предмет застави, поручительство третьої особи, банківську гарантію), то позикодавець може вимагати дострокового повернення позики. Аналогічне право виникає у позикодавця у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання (наприклад, загибелі предмета застави, який було залишено у позичальника в силу договору), а також погіршення його умов (наприклад, різкого падіння ринкових цін на предмет застави) за обставин, за виникнення яких позикодавець не несе відповідальності.

Особливістю договору позики також є те, що позиковим зобов'язанням за домовленістю сторін може бути замінено борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави (новація боргу). Проте така новація боргу не передбачає заміну зобов'язання з купівлі-продажу, найму майна, оренди, підряду тощо позикою; йдеться лише про новацію боргу, що виник із таких договорів, позикою. Зміст новації для продавця, орендодавця чи підрядника полягає в такому: перетворивши відносини з контрагентом в частині боргу на процентну позику, вони отримують можливість вимагати від нього сплати відсотків як у силу позикового зобов'язання, так і при простроченні повернення боргу на підставі ст. 625 ЦК. Заміна боргу договором позики не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. У разі заміни боргу договором позики зміст і форма позикового зобов'язання мають відповідати вимогам, що пред'являються до договору позики.

23. Договір перевезення пасажира та багажу: поняття, істотні умови, права та обов’язки сторін

Єдиною підставою виникнення зобов’язань із перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти є договір перевезення. Договори перевезення належать до договорів про надання послуг, особливість яких полягає втому, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка їх надає.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити доручений їй іншою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 908 ЦК України).

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.Він є двостороннім, оплатним, взаємним, реальни або консенсуальним (на морському транспорл) та відплатним.

Сторонами договору перевезення вантажу є перевізник і відправник. Перевізники — це транспортні організації, створені у вигляді передбачених ЦК юридичних осіб, для яких діяльність із перевезення вантажів, пасажирів є реалізацією їхньої спеціальної правоздатності.

Відправником вантажу може бути будь-яка юридична та фізична особа з належною право- і дієздатністю.

Предметом договору перевезення є транспортні послуги. Особливість цих послуг полягає в тому, що вони виявляються не в речовій формі, а у формі діяльності.

Істотними умовами перевезення вантажів є: найменування вантажу, його маса, вага, кількість місць, тара, упакування, особливі властивості, вартість; умови перевезення: швидкість, відстань, пункт призначення, термін доставки, провізна плата. Термін доставки вантажу визначається за згодою сторін або, відповідно до транспортних статутів (кодексів), правилами перевезення вантажів на тому чи іншому виді транспорту.

Зміст договору перевезення вантажу становить сукупність прав та обов’язків сторін. При цьому правам однієї сторони кореспондують обов’язки іншої. Обов’язки перевізника можна поділити на основні, які передбачаються законом, і додаткові, що можуть встановлюватися за домовленістю між сторонами в договорі. Так, до основних обов’язків перевізника слід віднести обов’язки: а) доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і- видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві); б) надати транспортні засоби під завантаження у Строк, встановлений договором, за умови їх придатності для перевезення цього вантажу; в) забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу; г) своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та видати його одержувачеві.

Крім того, сторони можуть покласти на перевізника та виконання додаткових обов’язків, зокрема: а) здійснити завантаження (вивантаження) вантажу в строки, встановлені договором, якщо вони не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; б) провести страхування вантажу; в) повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу тощо.

У свою чергу відправник зобов’язаний: а) пред’явити у передбачений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці, а також замаркувати вантаж відповідно до встановлених вимог; б) сплатити провізну плату за перевезення вантажу в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; якщо розмір провізної плати не визначений — то розумної плати; в) надати перевізникові необхідну кількість примірників правильно заповнених транспортних документів.

Крім того, договором може бути покладено на відправника також обов’язок повністю і раціонально завантажити транспортні засоби у строки, встановлені договором, якщо такі строки не передбачені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються до них.

Моментом виникнення зобов’язання щодо перевезення вантажу вважається час прийняття відповідною особою-перевізником вантажу до перевезення разом з одним із передбачених законодавством транспортним документом. Саме з цього моменту перевізник несе відповідальність за своїми зобов’язаннями

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правове регулювання договору найму (оренди).	\|	Договір страхування: поняття, істотні умови, права та обов’язки сторін

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.