Діагностика виду зупинки кровообігу.

Найчастіше до зупинки кровообігу призводять:

Ö асистолія – зупинка серця;

Ö фібриляція шлуночків – порушення здатності міокарду здійснювати координовані скорочення (найбільш часта причина зупинки кровообігу);

Ö електромеханічна диссоціація – збереження електричної активності серця (на моніторі реєструється синусова брадикардія) при відсутності механічної (відсутній пульс).

8) Електродефібриляція– пропускання електричного розряду через серце з метою координування його електричної та механічної активності. Показання до проведення :

n фібриляція шлуночків;

n зупинка серця;

n пароксизмальна шлуночкова тахікардія.

Використовують розряди – 200, 300, 360 кДж (або 3,5,7 кВ – це набагато більше, ніж у розетках!!!). Під час наступного розряду напруга підвищується на 50 Дж. Електродефібриляцію виконують паралельно з ШВЛ, непрямим масажем серця, медикаментозною терапією.

Після відновлення серцевої діяльності та самостійного дихання проводимо післяреанімаційну підтримку постраждалому згідно відповідного протоколу:

1. ЕКГ-моніторинг.

2. Допоміжна апаратна ШВЛ із 50-100% киснем.
Альтернатива: допоміжна ШВЛ мішком "Амбу".
Альтернатива: інтубація трахеї.

3. Центральний або периферійний венозний доступ (в/в катетер).

4. Корекція КЛС – кислотно-лужного стану (натрію гідрокарбонат в/в 4% розчин 200-400 мл, показання до введення – зупинка серця протягом 15хв.).
Альтернатива: натрію лактат.

5. Преднізолон 90-120 мг в/в.

6. Фуросемід 2-4 мл в/в (лікування набряку головного мозку, який завжди виникає при недостатньому кровообігу та гіпоксії мозку).
Альтернатива: манітол 15% - 200,0 в/в крап.

7. У разі збудження - тіопентал натрію в/в до зняття судом, але не більше ніж 1 г (цей препарат використовують при проведенні наркозів, характеризується снодійною та заспокійливою дією).
Альтернатива: діазепам (сібазон) 0,5% - 2мл, допускається оксибутират натрію 20% - 10-20 мл в/в дуже повільно! (при швидкому введенні виникають судоми).

8. Корекція порушень серцевого ритму.

9. Корекція АТ (за необхідності – допамін (дофамін) в/в крапельно).

10. Патогенетична терапія основного захворювання (причини клінічної смерті).

Третій етап реанімації – це заходи, які направлені на попередження виникнення або лікування постреанімаційної хвороби.

Постреанімаційна хвороба – це стан, який пов'язаний з виникненням патологічних змін життєво важливих функцій організму у відновному періоді після проведення реанімаційних заходів у людини, яка перенесла стан клінічної смерті.

Комплекс заходів третього етапу реанімації включає негайну ліквідацію метаболічного ацидозу, відновлення порушень мікроциркуляції, водно-електролітного балансу, білкового та вуглеводного обміну. Дуже велика увага повинна приділятися відновленню функції ЦНС (головного мозку). Проводять, так званий, антигіпоксичний захист мозку, який включає :

1) гіпотермія мозку – охолодження голови хворого до 30-32 ºС (вимірюється у зовнішньому слуховому проході);

2) гормональна терапія (дексазон – 16-24мг за добу);

3) зменшення енергетичної потреби мозку ( сибазон, ГОМК );

4) осмодиуретики – для зменшення набряку мозку;

5) покращення кровообігу у головному мозку (актовегин, інстенон, пірацетам, кавінтон, церебролізин).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ РЕАНІМАЦІЇ ПРИ КЛІНІЧНІЙ СМЕРТІ	\|	Практичні навички для отримання гарної оцінки на І-ому практичному занятті.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.