1. Недостатня фінансова спроможність малих комун. Так, у Франції 69% від загальної кількості комун мають населення менше 700 мешканців, причому 29% - навіть менше 20037. У Польщі фінансові джерела виконання функцій, отриманих воєводствами після адміністративно-територіальної реформи, залишаються недостатніми навіть після укрупнення.
2. Високий ступінь централізованості бюджетної системи, особливо колишніх соціалістичних країн – наприклад, Польщі. Так, доходи бюджету навіть міста Кракова, що має статус одночасно гміни й повіту і є третім за чисельністю населення містом Польщі, на 70% складаються з трансфертів з державного бюджету. У сільських гмінах частка таких трансфертів становить навіть понад 90%. Власні доходи повітів складають в середньому 6,2% доходів повітових бюджетів.
3. Відсутність чіткої диференціації великих та дрібних комун, що також негативно впливає на стан фінансування та, як наслідок, на ефективність діяльності місцевої влади.
4. Труднощі у здійсненні механізмів співпраці між територіальними громадами. Так, у Франції є складною процедура формування міських агломерацій «згори». Як наслідок, досить багато міст вже фактично вже об’єднані у спільні господарські комплекси, при цьому залишаючись юридично незалежними.
5. Заборона для комун виступати з політичними заявами, у тому числі з питань, що становлять для них життєвий інтерес (Франція).