Поняття про Державний земельний кадастр та бонітування ґрунтів

В Державному земельному кадастрі відображаються як екологічні, так і соціально-економічні функції земель.

Державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Основними завданнями ведення ДЗК є:

1) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

2) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

3) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Згідно завдань, покладених на нього, ДЗК включає такі пункти:

а) кадастрове зонування;

б) кадастрові зйомки;

в) бонітування ґрунтів;

г) економічну оцінку земель;

ґ) грошову оцінку земельних ділянок;

д) державну реєстрацію земельних ділянок;
є) облік кількості та якості земель.

Схема ведення ДЗК наведена на рис.5.1.

Включення до земельного кадастру якісної оцінки земель дає змогу порівняти економічну діяльність сільськогосподарських підприємств, узгодити податкову політику, планувати подальший розвиток господарств, виходячи з рівня природної родючості ґрунтів.

Основні завдання, що ставились перед системою якісного обліку ґрунтів - це досягнення оптимальної структури землеустрою, розробка на цій основі оптимальної структури посівних площ та сівозмін, впровадження в господарствах заходів з відтворення родючості, прогнозування урожаїв сільськогосподарських культур, аналіз виробничої діяльності господарств.

Рис. 5.1. Структура земельного кадастр

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.

Згідно з методикою, запропонованою Українською академією аграрних наук, бонітування буває двох видів:

1) загальне бонітування за сталими критеріями ґрунтової родючості;

2) загальне бонітування за продуктивністю окремих культур.

І. Загальне бонітування за сталими критеріями ґрунтової родючості визначається на основі наступних показників:

1) запаси гумусу в шарі 0-100 см (еталоном вважається 500 т/га і оцінюється в 100 балів);

2) запаси продуктивної вологи в шарі 0-100 см (еталон -200 мм, оцінюється в 100 балів);

3) вміст рухомих сполук фосфору та калію у ґрунті (за 100 балів вважають відповідно 260 мг/кг та 170 мг/кг за Кірсановим; 200 мг/кг та 200 мг/кг за Чиріковим; 60 мг/кг та 400 мг/кг за Мачигіним).

За наявності негативних ознак родючості ґрунтів, таких як засолення, оглеєння, еродованість, кислотність, середній бал бонітету ґрунту множиться на поправочні коефіцієнти. Знайти поправочні коефіцієнти можна в спеціалізованих довідниках.

II. Загальне бонітування за продуктивністю культур здійснюють за такою схемою:

1) в окремій природно-кліматичній зоні чи адміністративному районі визначають ґрунт, на якому урожайність культури є максимальною для даних умов. Такий ґрунт вважається еталонним, а його бонітет прирівнюється до 100 балів;

2) по відношенню до еталонного ґрунту розраховують бонітети решти ґрунтових агрогруп конкретного регіону;

3) за основу беруть наступні показники ґрунтової родючості:

1 - вміст гумусу, %;

2 - потужність гумусового горизонту, см;

3 - вміст «фізичної» глини, %;

4 - засоленість (ступінь);

5 - кислотність (ступінь);

6 - оглеєність (ступінь);

7 - змитість (ступінь);

8 - вміст рухомих сполук фосфору та калію.

У процесі розрахунків три перші показники вважають основними. Решту показників використовують як поправочні коефіцієнти.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 5: Оцінка , моделювання, прогнозування агроекологічного стану земель та нормування антропогенного навантаження	\|	Оцінка агроекологічного стану земель

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.