Функції гумусу в забезпеченні родючості грунту

Гумус виконує ряд важливих функцій у ґрунті.

1. Гумус визначає генезис грунту, формування його морфологічних ознак, хімічного складу та властивостей:

1.1. забезпечує формування специфічного профілю;

1.2. забезпечує утворення агрегатів за участю гумусових та глиногумусових сполук і як наслідок - водостійкої структури грунту (див. табл..14.4);

1.3. впливає на щільність складення (зменшує) та водно-фізичні властивості грунту;

1.4. забезпечує утворення рухомих сполук, здатних до міграції, включення мінеральних компонентів грунту в біогеохімічний кругообіг.

1.5. забезпечує формування сорбційних, кислотно-основних та буферних властивостей грунту.

Таблиця 14.4

Вплив вмісту органічної речовини ґрунту (%) на стійкість структури, формування кірки мулисто суглинкового ґрунту (Дж. Хофман, 1977)

Показник	Варіант*

% органічної речовини ґрунту (у % до 1-го варіанту)	2,32 (100)	2,16 (93)	2,08 (90)	2,01 (87)
Нестійкість структури (у % до 1 варіанту)	1,23 (100)	1,25 (102)	1,33 (108)	1,39 (113)
% закритої поверхні - формування кірки (у % до 1 варіанту)	83,0 (100)	88,4 (107)	90,6 (109)	91,9 (111)

*Вміст органічної речовини ґрунту на початку досліджень - 2,08%

2. Гумус бере безпосередню участь в живленні рослин:

2.1. виступає джерелом елементів мінерального живлення вищих рослин (N, Р, К, Са, мікроелементи);

2.2. є джерелом органічного живлення для гетеротрофних організмів;

2.3. є джерелом С0₂ в приземному шарі атмосфери (впливає на продуктивність фотосинтезу);

2.4. є джерелом біологічно активних речовин грунту.

3. Гумус виконує санітарно-захисні функції в грунті:

3. 1. забезпечує прискорення мікробіологічного розпаду пестицидів, каталіз швидкості цього розладу;

3. 2. сприяє закріпленню забруднювачів у ґрунті (сорбція, утворення комплексних сполук) та зниженню рівнів їхнього надходження у рослини;

3.3. зменшує міграційну здатності токсикантів.

Часто вчені називають гумус «інтегралом родючості» грунту, оскільки спостерігається прямий, дуже тісний кореляційний зв'язок між вмістом гумусу в ґрунті та рівнем його родючості. При цьому слід звернути увагу на два типи родючості – потенціальну і актуальну.

Потенціальна родючість грунту - важливий показник сталості та продуктивності землі. Існує багато методів її визначення, кожен з яких має свої переваги й недоліки. Найоб'єктивнішим і найповнішим є метод, що ґрунтується на врахуванні енергії, яка акумульована в ґрунті, і може бути кількісно зіставлена з енергозапасами в урожаї та виробничих ресурсах, затрачених на його одержання. За висновком В. А. Ковди (1973), величина внутрішньої енергії може бути універсальним критерієм потенціальної родючості або продуктивності грунту в цілому.

Продуктивність грунту буде тим більша, чим більше в ній енергії, пов'язаної з гумусом грунту та чим менша величина внутрішньої енергії мінеральної частини грунту. Енергія гумусу становить лише 0,1-1 % повної внутрішньої енергії метрового шару грунту.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Склад органічної речовини грунту	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.