В ЦК України законодавець вперше легалізував поняття «строк» та «термін».
Під строком у цивільному праві розуміють певний період у часі, зі спливом якого пов´язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Так, якщо протягом трьох років громадянин відсутній за місцем постійного проживання і його місцезнаходження невідоме, то суд, за заявою зацікавленої особи, може оголосити такого громадянина померлим. Цей проміжок часу (три роки) і є строком.
За своєю правовою природою строки належать до юридичних фактів, найчастіше - до подій, оскільки перебіг чи настання строку має об´єктивний характер і, як правило, не залежить від волі суб´єктів цивільних правовідносин.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов´язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін може визначатися або вказівкою на час, або подією, яка має відбутися.
Різноманітність строків, які регулюються нормами цивільного права, зумовлює потребу в їх класифікації.