• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основні функції та завдання державних органів у сфері регулювання біржової діяльності в Україні.

Верховна Рада України є єдиним представницьким органом державної влади, який здійснює законодавчу владу. Відповідно до Основного Закону (ст. 85), до повноважень Верховної Ради України у соціально-економічній сфері відносяться ті, що безпосередньо впливають на регулювання біржової діяльності: прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються біржової діяльності; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; установлення системи оподаткування, принципів створення та функціонування фінансово-кредитної системи в Україні; встановлення правових основ та гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання; визначення правового режиму власності; визначення основ місцевого самоврядування; здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, має управлінські повноваження, визначені нормами Конституції України (ст. 116), які в тій чи іншій мірі, впливають на біржову діяльність. Конкретним прикладом реалізації адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України у цій діяльності є Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р., відповідно до якого у сфері валютного регулювання:

- визначається і подається на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

- участь у складанні платіжного балансу України;

- забезпечення виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

- забезпечення формування і виступ розпорядником Державного валютного фонду України;

- визначення порядку використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які є у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів з Україною.

Згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. Кабінет Міністрів України:

– подає на затвердження Президенту України Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг;

– затверджує бланк ліцензії єдиного зразка, який використовується Держфінпослуг під час ліцензування біржової діяльності;

– визначає критерії віднесення операцій до сумнівних та незвичних.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна» від 20 липня 2000 р. визначає основні напрями розвитку і механізм функціонування ринку сільськогосподарської продукції та створення зернових бірж.

Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень щодо управління економічними процесами в державі, зокрема біржовою діяльністю, володіє Президент України.Якщо врахувати, що він є главою держави і тільки він має представницькі повноваження в державі та за її межами, що він є гарантом Конституції, прав і свобод людини і громадянина, то є підстави для виокремлення Президента в гілці влади, що посідає центральне місце в системі державної влади в Україні. Акти Президента відіграють провідну роль у правовому регулюванні біржовою діяльностю.

Так,для регулювання вітчизняного фондового ринку і координації діяльності його учасників створена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, правовий статус якої закріплено Указом Президента України «Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 12 червня 1995 р.

Правовою основою становлення та розвитку біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією став Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2001 р.

Міністерство фінансів України(далі – Мінфін),згідно з Конституцією та законами України, актами Кабінету Міністрів України та Положенням «Про Міністерство фінансів України», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р., є головним у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, податкової, бюджетної, митної політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю.

У сфері біржової діяльності завданнямиМінфіну є:

– забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, Голів контрольних ревізійних управлінь, Державним казначейством;

– забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку України; здійснює у межах своїх повноважень операції з державним боргом з метою погашення та обслуговування державних боргових зобов’язань; подає в установленому порядку висновки про відповідність проекту рішення щодо здійснення запозичень до місцевих бюджетів чи іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, забезпечує ведення загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів; визначає порядок отримання короткотермінових позичок Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету; здійснює в установленому порядку випуск облігацій внутрішньої і зовнішньої державної позики, казначейських зобов’язань та інших державних цінних паперів, передбачених законодавством, визначає обсяг їх емісії за строком погашення у межах загального обсягу емісії тощо.

Міністерство економіки України(надалі – Мінекономіки)є ведучим суб’єктом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної, цінової, інвестиційної, біржової та зовнішньоекономічної політики, а також міжвідомчої координації з питань економічного й соціального співробітництва України з ЄС.

Мінекономіки поряд з основними своїми функціями відповідно до покладених на нього завдань:

– проводить аналіз застосування інструмента валютно-курсової, грошово-кредитної політики в реальному секторі економіки, а також впливу ринку банківських послуг, валютного, фондового, страхового та інших ринків фінансових послуг на економічний розвиток держави;

– бере участь у формуванні та реалізації принципів управління корпоративними правами держави, у здійсненні контролю за додержанням інтересів держави в управлінні її корпоративними правами та у процесі приватизації державного майна, в підготовці проекту переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Міністерство праці та соціальної політики України(надалі – Мінпраці) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – соціального страхування), соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу. Важливим завданням його є також організація біржі праці. Мінпраці, відповідно до Закону, організує роботу біржі праці.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Закон передбачив виконання державною службою зайнятості таких обов’язків:

– аналіз і прогноз попиту та пропозиції на робочу силу, інформування населення й державні органи управління про стан ринку праці;

– консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;

– ведення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

– здійснення в порядку, встановленому законодавством, збору та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище у сфері зайнятості населення;

– надання допомоги громадянам у підборі відповідної роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників:

– організація за потребою професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяння підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання та ін.

Міністерство аграрної політики України (далі – Мінагрополітики України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

З метою удосконалення біржового ринку зерна, Мінагрополітики України видало наказ від 13 грудня 2007 р. № 916 про затвердження галузевої інноваційної програми «Створення системи біржової торгівлі ф’ючерсними контрактами на зерно», в якій зазначено, що недооцінка на загальнодержавному рівні ролі бірж як єдино можливих інституцій, які здатні управляти організованими ринками товарних ресурсів, є великою помилкою на державному рівні. Тому Державна політика впродовж найближчих років має ґрунтуватися на визнанні біржової торгівлі пріоритетом розвитку ф’ючерсного зернового ринку в процесі його адаптації до світових стандартів функціонування.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку(далі – Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що здійснює державне регулювання РЦП. Комісія забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні та координації діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

Основні завдання Комісії визначені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», який прийнято у 1996 р. При Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку створюються Консультаційно-експертна рада, яка розробляє рекомендації щодо політики на РЦП та бере участь у підготовці та обговоренні проектів актів законодавства, які розробляються та розглядаються Комісією.

З питань функціонування РЦП в Україні, Президентом України було створено Координаційну раду, основними завданнями якої були:

– підготовка пропозицій щодо скоординованості державної політики, яка реалізується відповідними державними органами, щодо розвитку і функціонування РЦП та їх похідних, вдосконалення організаційних структур, форм і методів регулювання РЦП;

– забезпечення координації та оперативності дій державних органів, спрямованих на прискорення розвитку і становлення РЦП та їх похідних, контролю процесів розвитку РЦП;

– аналіз законодавства України та розроблення пропозицій, проектів нормативно-правових актів з питань захисту прав інвесторів на фондовому ринку України.

Національний банк України є центральним банком України, основна функція якого – забезпечення стабільності грошової одиниці держави. Для виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, цінової стабільності. Національний банк, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у сфері валютного регулювання:

– видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

– нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

– видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

– установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

Крім того основні напрями здійснення Національним банком валютного контролю закріплені Постановою Правління НБУ «Про затвердження Положення про валютний контроль» від 8 лютого 2000 р.

Правовою основою щодо здійснення деяких валютних операцій є Постанова Правління НБУ «Про врегулювання питань щодо здійснення деяких валютних операцій» від 22 грудня 2010 р. № 527.

Відповідно до Постанови Правління НБУ «Про затвердження Класифікатора іноземних валют» від 4 лютого 1998 р. № 34 (у редакції Постанови Правління НБУ від 2 жовтня 2002 р. № 378), класифікатор іноземних валют та банківських металів виділяє три групи валют: вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу, банківські метали, вільно конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу, неконвертовані валюти.

Антимонопольний комітет Україниє державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданнямАнтимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Фонд державного майна України(далі – Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю та представляє на біржові торги державне майно.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України,(далі – Комісія) яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, визначеним Положенням «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», затвердженим Указом Президента України від 4 квітня 2003 р.

Основними завданнямиКомісії у межах її повноважень є:

– проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

– розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

– здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

– захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення;

– узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення;

– запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг;

– сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Державна фіскальна служба України також наділена владними адміністративно-правовими повноваженнями у сфері біржової діяльності, що проявляється у здійсненні нагляду за учасниками біржового ринку, зокрема:

– контролює дотримання податкового законодавства, ліміти готівки в касах та її використання для розрахунків за послуги у біржовій діяльності, наявність свідоцтв про державну реєстрацію бірж, брокерів, дилерів, а також ліцензій на здійснення діяльності на біржовому ринку;

– розробляє основні напрями, форми та методи проведення перевірок за дотриманням податкового та валютного законодавства учасниками біржового ринку;

– виявляє причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів щодо їх усунення;

– вживає заходи щодо боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, незаконним вивезенням за межі України неоподаткованих капіталів, відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом;

– здійснює контроль за проведенням операцій з грошовими коштами у готівковій та безготівковій формі, в тому числі по банківських рахунках, кредитах, переказах, операцій з рухомим та нерухомим майном;

– здійснює на біржах, у біржових посередників, а також інших учасників біржового ринку перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, декларацій тощо.

Державний служба фінансового моніторингу України(далі – Держфінмоніторинг) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, який у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Держфінмоніторинг у своїй діяльності використовує рекомендації міжнародних організацій щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Основними завданнямиДержфінмоніторингу є:

– збирання, обробка та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;

– створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

– налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

– забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Державна регуляторна служба є спеціально уповноваженим органом з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Основними завданнямиє:

– участь у формуванні та реалізації державної регуляторної політики, політики у сфері державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

– сприяння формуванню системи фінансово-кредитної, консультаційної та інформаційної підтримки підприємництва.

Державна регуляторна служба відповідно до покладених на нього завдань:

– готує та подає в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, державної політики у сфері підприємництва та забезпечує її реалізацію;

– аналізує стан здійснення заходів щодо проведення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

– розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування:

– контролює за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання;

– виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань .

Вищий господарський суд України здійснює захист суб’єктів біржової діяльності при виникненні спорів, шляхом надання консультацій та юридичної допомоги національним суб’єктам а також відносин з судами інших держав, особи яких є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні. До судового захисту суб’єктів цієї діяльності відноситься також і міжнародний суд.

Переглядів: 365