МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Персонал підприємства.Ресурси підприємства. Кадри (трудові ресурси). Персонал підприємства. План: 1. Класифікація персоналу. 2. Продуктивність праці. 3. Нормування праці.
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і мають досвід практичної роботи. Персонал промислового підприємства: 1) промислово-виробничий персонал; 2) непромисловий персонал (Н: їдальня, дитсадок, бібліотека, медпункт ). Промислово-виробничий персонал: 1) робітники – основні, це ті, що безпосередньо виробляють продукцію, і допоміжні (Н: наладчик) – ті, що обслуговують устаткування; 2) керівники – люди, що керують підрозділами; 3) спеціалісти – займаються виконанням інженерно-технічних функцій (техніки, інженери); 4) службовці – готують документацію, діловодство.
Списковий склад – або спискова чисельність – постійні і сезонні працівники (+ сумісники), які числяться в списках підприємства. Явочний склад (явочна чисельність) – кількість працівників необхідна для виконання планових завдань підприємства. Середня спискова чисельність: , де - кількість людей кожний календарний день, - кількість днів календарного періоду. Рівні професійно-кваліфікаційної підготовки персоналу: 1) висококваліфіковані (робітники); 2) кваліфіковані (менша кваліфікація); 3) малокваліфіковані (низької кваліфікації); 4) некваліфіковані. Спеціалісти: 1) першої кваліфікації інженер; 2) другої кваліфікації; 3) ведучий інженер; 4) головний інженер. Існує положення «про освітньо-кваліфікаційний рівень». Існують рівні: 1) кваліфікований робочий (має базову освіту і одержав спеціальні вміння і знання на рівні ПТУ); 2) молодший програміст (вміння і знання попереднього рівня, ВУЗи першого рівня акредитації); 3) бакалавр (поглиблена загальнокультурна підготовка, ВУЗи другого рівня акредитації, вирішення типових задач); 4) спеціаліст (ВУЗи третього рівня акредитації, вирішують складні виробничі задачі, не лише типові); 5) магістр (+ 1,5 роки до бакалавра; вирішує проблемні сучасні наукові задачі). І. Робітники. - основні, безпосередньо випускають продукцію або здійснюють основні технологічні операції; - допоміжні, обслуговують обладнання і устаткування, виробничий процес у цілому (ремонтники, налагоджувальними, монтажники, вантажники, водії). ІІ. Інженерно-технічні працівники. Основне виробництво
Заводське управління. Правління. Директор Головний інженер Головний економіст Головний технолог Головний механік Головний енергетик Комерційний директор Фінансовий директор ІІІ. Адміністративно-управлінський персонал. + відділ кадрів. IV. Службовці – займаються обліком і діловодством. - бухгалтерія; - секретарі; - офіс-менеджер. V. Учні. VI. Молодший обслуговуючий персонал - прибиральник; - бухгалтер; - сантехнік; - ліфтер; - кладовщик; - гардеробник. VII. Охорона - відомча (безпосередня охорона на підприємстві); - позавиробнича (підприємство заключає договір і купує послуги охорони; ніякого відношення до персоналу підприємства не мають). Продуктивність праці. Продуктивність праці – це ефективність праці. Показники продуктивності праці: 1) суспільна продуктивність; 2) індивідуальна продуктивність. Суспільна продуктивність праці: , де - валовий внутрішній продукт, - середньоспискова чисельність. Індивідуальна продуктивність праці: 1) виробіток; 2) трудомісткість. Виробіток – це об’єм продукції, яка вироблена одним працівником за одиницю часу: Одиниці виміру об’єму продукції: 1) натуральні – штуки (кількість) – використовуються коли однойменна продукція, обмежена сфера використання; 2) трудові – людино-дні, нормо-дні, людино-години (незавершене виробництво); 3) вартість – гривні (всю вартість можна скласти). Працівники. Виробіток: 1. Річний: , де - товарна продукція (в вартісному вимірі) – об’єм продукції, - кількість працівників за період. 2. Добовий: , де - кількість днів або діб. 3. Годинний: , де - тривалість зміни; - кількість змін. Одиниці виміру : . Трудомісткість: - характеризує затрати праці на одиницю продукції. Виробіток і трудомісткість можуть бути: 1) фактичні – характеризують реальні одержані рівні; 2) планові; 3) прогнозні. Нормування праці – це встановлення науково обґрунтованих норм для конкретних організаційно-технічних умов виконання робіт. Виробництво: - масове; - серійне; - одиничне. Норма – це гранично допустима кількість певного виду ресурсу на одиницю продукції. Класифікація затрат робочого часу. - час основної роботи; - час допоміжної роботи; - час обслуговування робочого місця; - час підготовчо-заключний (ознайомлення з інструкцією – підготовчий час) – одноразова здача роботи. Норма часу . Норма штучно-калькуляційна ( - час штучно-калькуляційний). - час підготовчо-заключний (ознайомлення з інструкцією – підготовчий час) – одноразова здача роботи; - оперативне; - відпочинок і особисті потреби (закладені нормативно); - обслуговування; - основний; - допоміжний. Різновиди норм: 1. Норми часу – це встановлений час для виконання одиниці роботи або для виробництва одиниці продукції одному робітнику або групі робітників. 2. Норма виробітку – це регламентований об’єм робіт, який виконується одним працівником або групою працівників. 3. Норма обслуговування – кількість виробничих об’єктів (Н: станків), встановлених для обслуговування одним працівником або групою працівників. 4. Норма чисельності – кількість робітників певної кваліфікації, встановлена для обслуговування певних об’єктів. Методи встановлення норм часу. Існують дві групи: 1. Аналітичні – виробничий процес поділяється на окремі частини, аналізуються фактори, які впливають на тривалість кожної частини процесу. Виявляють нераціональні витрати часу і знаходять резерви часу (невикористані можливості). При деяких методах використовують таблиці з готовими розрахунками нормативів. А в деяких методах роблять відповідні заміри приладами або і без них. Роблять розрахунки по статистичних формулах і т. д. Серед цих методів: 1) хронометраж; 2) фотографія робочого дня (ФРД); 3) метод моментних спостережень (використання статистичних формул) – ММС, розраховується норма часу для кожного працівника; 4) мікроелементне нормування часу. 2. Сумарні – виробничий процес не поділяється на окремі елементи, норма часу встановлюється в цілому, при цьому враховується досвід працівника, порівняння з аналогами або враховуються норми за попередні періоди часу. Продуктивність праці на підприємстві змінюється під впливом багатьох чинників: - ∆ЧI підвищення технічного рівня виробництва; - ∆ЧII зміна трудомісткості і структури продукції, що випускається; - ∆ЧIII поліпшення організації управління виробництвом. Кількісний вплив чинників визначається в такій послідовності: 1) визначається чисельність передбачувана: Чпредп. = Qн/Вб. 2) можливе скорочення чисельності по чинниках росту продуктивності праці ∆Ч0 3) чисельність в новому періоді: Чн = Чпредп. - ∆Ч0 4) виробіток в новому періоді: Вн = Qн/Чн 5) відсоток росту виробітку: % = ((Вн - Вб)/ Вб) ∙100% Облік впливу окремих чинників: KBH – коефіцієнт виконання норм виробітку; αп/ф – питома вага напівфабрикатів; ρ – простой устаткування.
Резерви зростання продуктивності праці: 1. Структурні зрушення у виробництві. 2. Підвищення технічного рівня виробництва. 3. Вдосконалення управління, організації виробництва і праці. 4. Збільшення обсягів виробництва. 5. Галузеві чинники. 6. Введення і освоєння нових виробничих об'єктів.
- зміна питомої ваги деяких видів продукції (послуг) і виробництв; - заміна діючих технічних засобів більш прогресивними, модернізація; - введення систем машин; - використання прогресивних технологій; - використання економних видів сировини, матеріалів і енергії; - вдосконалення структур і раціональний розподіл функцій управління; - введення і раціональний розподіл і організації праці працівників; - збільшення реального фонду робочого часу; - поліпшення ергономічних характеристик праці; - відносне зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу завдяки збільшенню обсягів виробництва; - збільшення робочого періоду в сезонному виробництві; - зміна геологічних умов здобичі корисних компонентів руди; - диверсифікація виробництва і введення нових цехів.
|
||||||||
|