Медоти при вивченні теми «Природні зони України»

У загальному розумінні метод – це спосіб або шлях досягнення певної мети. Тлумачення методів навчання, як однієї з категорій дидактики, зазнало суттєвих змін у процесі її розвитку. Історично змінювались концептуальні положення шкільної географічної освіти, що зумовлювало зміни у змісті шкільного курсу географії та призводило до пошуків нових, більш ефективних способів його засвоєння.

Підгрунттям сучасного навчання є суб’єкт-суб’єктна модель стосунків між учителем та учнем, що стало підставою для перегляду розуміння методу як наріжного каменю побудови навчального процесу. Отже, метод навчання – це упорядкована взаємопов’язана діяльність учителя й учня, спрямована на досягнення навчальної мети.

Станом на сьогодні в дидактиці ще не повною мірою класифіковані методи навчання, але вже визначено цілісний підхід до їхньої класифікації.

У методиці навчання географії найбільш поширені дві класифікації методів навчання: за зовнішньою формою прояву (використаними джерелами знань) та внутрішньою сутністю (характером пізнавальної діяльності учнів). Внутрішня психологічна сторона методів навчання, яка і є основою засвоєння знань, вмінь і навичок, виховання й розвитку учнів, характеризується з позицій різних видів діяльності та рівня включення учнів у пізнавальний процес.

Сучасні освітні вимоги спонукають учителів географії зосередитися на розвитку пізнавальної діяльності школярів, формуванні навичок навчально-пізнавальної діяльності. Внаслідок цього беззаперечну актуальність має класифікація методів навчання географії за їхніми внутрішніми ознаками, яку було запропоновано І.Я. Лернером і М.М. Скаткіним у 70-х роках ХХ ст. Зараз, у дещо зміненому вигляді вона найбільш широко застосовується у методиці навчання географії, оскільки максимально враховує потреби розвиваючого навчання.

За характером (типом) пізнавальної діяльності учнів виділяють:

1. Пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод.

2. Репродуктивний метод.

3. Метод проблемного викладення навчального матеріалу.

4. Частково-пошуковий (евристичний) метод.

5. Дослідницький метод.

Пояснювально-ілюстративний метод навчання може вимагати різних методичних прийомів і форм організації навчання. Але в усіх випадках його дидактична суть полягає у представленні учням готової інформації, та в усвідомленому сприйманні й запам’ятовуванні її учнями.

Щодо предметів і процесів довкілля «готовими» називають знання, що надаються учневі у вигляді інформації, що містить характеристику об’єкта чи процесу, яка розкриває їхні взаємозв’язки й залежності. Навчальний матеріал для засвоєння учні отримують через безпосереднє пред’явлення самого географічного об’єкта чи його моделі, або відомостей про нього в усній або письмовій формі [20].

Наприклад, водний режим грунту залежить від характеру та інтенсивності атмосферних опадів, який відрізняється в різних природних зонах – у зоні мішаних лісів він промивний, у Лісостепу – періодично промивний, у Степу – промивний [15].

«Готовими» знаннями про спосіб діяльності називають інформацію про зміст діяльності, тобто склад дій, і послідовність та умови виконання дій. Наприклад, для комплексної фізико-географічної характеристики природної зони послідовно слід проаналізувати наступні пункти:

1) географіне положення та зумовленість проходження меж зони;

2) характеристика кліматичних умов;

3) вплив рельєфу на природні особливості природної зони;

4) характеристика водних об’єктів;

5) грунтові особливості природної зони;

6) характеристика рослинного і тваринного світу;

7) природно-заповідний фонд природної зони.

Демонстрація зразка й усний коментар вчителя при цьому супроводжується наочністю, записом алгоритму, інструкції або побудовою графічної моделі, спрямованої на організацію самостійної навчальної діяльності учнів [4].

За допомогою репродуктивного методу учнів навчають способів діяльності. Навчальна мета його полягає в тому, що вчитель конструює систему завдань на відтворення дій, вже відомих й усвідомлених учнями раніше. Учні виконують ці завдання, відпрацьовуючи їхнє відтворення. У процесі такої діяльності формуються вміння і навички, фізико-географічних характеристик територій, характеристик економіко-географічних об’єктів, галузей народного господарства, економічних районів тощо [38].

Наприклад, перед початком вивчення закономірностей поширення природних зон на території України, учням пропонується пригадати певні поняття:

ü природна зона – це...

ü в якому географічному поясі розташована Україна?

ü клімат – це...

ü кліматичні чинники – це (назвати їх)

ü коефіцієнт зволоження – це…

ü грунт – це…

ü фактори ґрунтоутворення – це...

ü ландшафт – це…

ü які природні зони поширені в Європі? і т.д.

Діти згадують основні поняття, тобто вже набуті знання, і за допомогою цього готують «грунт» для сприйняття нових знань [56].

Метод проблемного викладення навчального матеріалу полягає у продуманій, цілеспрямованій і послідовній системі дій вчителя і учнів, за якої вчитель створює проблемні ситуації, що вміщують протиріччя. Таке протиріччя грунтується на порушенні раніше сформованих у дітей причинно-наслідкових зв’язків.

Для вирішення проблеми учні змушені віднайти нову, невідому раніше, інформацію, яка дозволить розв’язати проблему й сформувати нові причинно-наслідкові зв’язки. Вчитель демонструє перед учнями шлях наукового мислення, що призводить до розв’язання проблеми; спрямовує їхню навчальну діяльність; вказує на джерела необхідної інформації; здійснює перевірку та оцінювання виконання ними завдань. Таким чином, вчитель не повідомляє учням готові знання, а показує шляхи їхнього відкриття [62].

Наприклад, для теми «Природні зони України» можна застосувати цей метод при вивченні грунтів Лісостепу. Чому на території Правобережної України, у лісостеповій зоні, на одній і тій же широті сформувались різні типи грунтів – на Придніпровській височині – чорноземи опідзолені та типові, а на захід від неї – сірі лісові?

Або, наприклад, при вивченні природної рослинності Лісостепу можна зажати запитання: «Чому деякі ділянки непорушеної природної рослинності тут називають «лучними степами», а не «лучними лісостепами»? У чому їхня особливість? Де знаходяться ці ділянки?».

Також учням можна задати запитання: «Чи можна на території Лісостепу занайти ділянки Степу і навпаки? Чим це обумовлено?»

Частково-пошуковий (евристичний) метод призначений поступово залучати учнів до творчої діяльності. За цим методом школярі під керівництвом учителя вчаться самостійно розв’язувати проблемні задачі. Насамперед учитель вчить учнів виявляти проблему в цілому або її частини. При цьому він ставить проблемні запитання у процесі викладання навчального матеріалу, висловлює свої міркування щодо цих запитань і досліджуваних географічних об’єктів і процесів. Складну задачу може розчленувати на декілька підзадач, окреслюючи послідовні кроки їхнього вирішення. Інакше кажучи, вчитель спрямовує учнів на пошуки способів вирішення не цілісної задачі, а окремих її елементів, що в сукупності ведуть до розв’язання поставленої проблеми [28].

У темі «Природні зони України» використання данного методу може виглядати наступним чином: учитель задає запитання учням – чому Мале Полісся деякі дослідники відносять до зони мішаних лісів, у той час як інші говорять, що це одна із фізико-географічних областей зони широколистяних лісів України?

Після обговорення та надання додаткової інформації вчителем, учні з’ясовують, що велика кількість даних (умови зволоження, тип грунтів, осередки природної рослинності) свідчить про те, що це зона широколистяних лісів, яка сильно перетворена антропогенною діяльністю.

Прикладом також може бути наступне запитання: «Чому у Лісостеповій зоні дубові угрупування із заходу на схід послідовно доповнюються домішками бука, граба, клена та липи? Які чинники зумовили такі зміни?»

Дослідницький метод навчання є способом організації творчої діяльності учнів, яка обумовлюється навчальним проблемним завданням. Проте відмінність діяльності учнів, організованої із застосуванням цього методу, полягає у самостійному розв’язанні цілісної проблеми. Учні самостійно виконують усі етапи процесу розв’язання проблеми в їх логічній послідовності: починаючи з усвідомлення пізнавального протиріччя, висунення гіпотез, пошуків необхідної інформації, доведення гіпотез, обгрунтування висновків, порівняння з поставленими цілями. Вчитель консультує учнів, направляє їхню навчально-дослідницьку діяльність, конструює проміжні завдання за умови необхідності, аналізує хід її виконання та оцінює [4].

Наприклад, при вивчені меліоративних заходів у кожній природній зоні України, вчитель задає завдання. Учні самостійно опрацьовують матеріал підручника, після чого складають таблицю (за зразком).

Природна зона	Вид меліоративних заходів	Позитивні наслідки	Негативні наслідки

Або, наприклад, запропонувати учням гербарій рослин України, які потрібно віднести до різних природних зон у вигляді таблиці (за зразком).

Вид рослин	Природна зона	Пристосування рослинного світу до певних умов місцезростання

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природно-заповідний фонд Степу на території України	\|	М. Гоголь

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.