Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Люб – це санкціонована та регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, яка визначає їх права та обов'язки відносно один одного та їх дітей.

Як демографічні категорії

Шлюбність і розлучуваність

ШЛЮБНІСТЬ І РОЗЛУЧУВАНІСТЬ

РОЗДІЛ 5

Запитання для самоконтролю

 

1. Що таке середнє населення, проблеми та методи його розрахунку?

2. У чому різниця між коефіцієнтами та ймовірностями?

3. У чому різниця між загальними, спеціальними та частковими коефіцієнтами?

4. Наведіть приклади розрахунку загального, спеціального та часткового коефіцієнтів.

5. Що таке стандартизація демографічних коефіцієнтів і можливості її застосування?

6. Які основні методи стандартизації демографічних коефіцієнтів? Наведіть приклади їх розрахунку.

7. У чому полягає проблема вибору "стандарту" та як вона вирішується на практиці?

 

 

Шлюбність і розлучуваність як демографічні категорії. Шлюбна та сімейна структура населення. Статистичне вивчення шлюбності. Статистичне вивчення розлучуваності. Фактори розлучуваності.

Ш

Різними суспільними науками поняття шлюбу трактується по різному. З точки зору права шлюбом визнається тільки добровільний, рівноправний союз чоловіка і жінки, взятий з метою створення Сім'ї з обов’язковим дотриманням встановлених законом вимог, що обумовлюють особисті та майнові права і обов’язки

Демографію шлюб цікавить перш за усе як чинник створення сім'ї та народження дітей. При цьому демографія цікавиться не стільки юридичною формою шлюбу, тобто зареєстрованого союзу чоловіка і жінки, скільки фактичним шлюбом, тобто наявністю шлюбних (сімейних) відносин. Разом з тим демографію не може не цікавити юридична форма шлюбу, бо з нею пов'язане таке явище, як позашлюбна народжуваність.

З огляду на це розрізняють два види шлюбу – зареєстрований та фактичний.

 

Термін "фактичний шлюб" необхідно використовувати, незалежно від його юридичного тлумачення, для констатації дійсних і ефективних шлюбних (сімейних) відносин. Зареєстрований і фактичний шлюби не є взаємовиключними. Більшість зареєстрованих шлюбів є фактичними, а більшість фактичних – зареєстрованими.

 



Интернет реклама УБС

Історично інститут шлюбу пройшов багатовіковий шлях розвитку та зміни його форм. Основними формами шлюбу є моногамія і полігамія.

Моногамія, або моногамний шлюб – це шлюб одного чоловіка з однією жінкою. Полігамія, або полігамний шлюб – це шлюб одного чоловіка з декількома жінками (полігінія) або шлюб однієї жінки з декількома чоловіками (поліандрія).

Сучасна тенденція полягає в скороченні розповсюдженості полігамії і посиленні моногамного шлюбу. В останній час усе більше розповсюдження одержує так звана серійна моногамія, тобто повторні шлюби, головним чином після розлучення.

Якщо говорити про історичний розвиток шлюбу, то необхідно сказати, що відбулася його трансформація від традиційного типу до сучасного. Основними рисами традиційного шлюбу є: молодий вік взяття шлюбу, припинення шлюбу, як правило, лише в результаті смерті одного з подружжя, мале число повторних шлюбів, висока тривалість шлюбу, чіткий розподіл обов'язків між чоловіком і жінкою. Така сім'я породила традицію багатодітності.

Для сучасного типу шлюбу характерні: більш високий вік взяття шлюбу, скорочення лагу віку молодих, недовговічність шлюбу, відсутність чіткого розподілу обов'язків у сім'ї, малодітність сімей.

Взяття шлюбу є результатом шлюбного відбору, процесу в результаті якого із сукупності можливих, потенціальних шлюбних партнерів відбирається єдиний партнер (партнерша), який (яка) і стає чоловіком (жінкою). Одним із чинників відбору є співвідношення чисельності чоловіків і жінок у шлюбному віці.

Розлучення – це припинення шлюбу при житті обох одружених з реєстрацією його в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

Демографію цікавить масовий процес припинення шлюбу в населенні або когорті, тобто розлучуваність, а також вплив розлучуваності на процес відтворення населення. Шлюбність, овдовіння та розлучуваність складають процес відтворення шлюбної структури населення.

 

Шлюбна та сімейна структура населення

 

Шлюбний стан (статус) – положення індивіда по відношенню до інституту шлюбу, визначеному у відповідності зі звичаями та правових норм держави.

Шлюбний стан визначається під час проведення перепису населення при відповіді на запитання "Ваш сімейний стан". Відповідно до рекомендацій Статистичної комісії ООН виділяють такі категорії шлюбного стану: особи, які ніколи не були в шлюбі; знаходяться в шлюбі та проживають разом; вдові, що не взяли повторний шлюб; розлучені, що не взяли повторний шлюб; особи, що в шлюбі, але не проживають разом; невизначені.

В Україні при переписах населення в різні часи визначалося різне число шлюбних станів – від двох (у шлюбі, не у шлюбі) до чотирьох. При проведенні перепису населення України 2001 р. шлюбний стан визначався за такими категоріями:

Ø ніколи не перебував(ла) в шлюбі;

Ø перебуваю у зареєстрованому шлюбі;

Ø перебуваю у незареєстрованому шлюбі;

Ø удівець, удова;

Ø розлучений(на);

Ø розійшовся(лася).

Законом України визначений шлюбний вік – 18 років для чоловіків і 17 років для жінок. Законодавство передбачає винятки з Закону при наявності поважних причин.

 

Шлюбний вік – мінімальний шлюбний вік, починаючи з якого закон або звичай допускає взяття шлюбу. В більшості країн світу шлюбний вік визначається законодавчо з урахуванням статевої, психологічної та соціальної зрілості молодих, а також традицій, звичаїв та інших умов даної країни.

 

За матеріалами переписів населення розраховують шлюбну та сімейні структуру населення.

Шлюбна структура –це розподіл населення за шлюбним станом (статусом).

Коефіцієнти шлюбного стану розраховуються окремо для чоловіків і жінок віком 16 років і старше в цілому та за окремими віковими групами як відношення числа осіб, які перебувають у тому чи іншому шлюбному стані, до загальної чисельності населення відповідної статі та віку за формулою:

Динаміка шлюбної структури населення України за даними переписів наведена у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Склад населення України за шлюбним станом

(на 1000 осіб населення відповідної статі)

  Чоловіки Жінки
2001 у % до 1989 2001 у % до 1989
З усього населення в віці 16 років і старше: перебувають у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі 89,2 91,1
незареєстрованому шлюбі - - - -
ніколи не перебували в шлюбі 126,8 122,5
вдові 133,3 101,2
розлучені та розійшлися 152,2 132,9

 

 

Наведені дані свідчать, що шлюбний стан в Україні в останні роки значно погіршився, на що вказує скорочення частки осіб, як чоловіків, так і жінок, які перебувають у шлюбі.

Більш детальну характеристику шлюбного стану населення дають вікові коефіцієнти, які розраховують аналогічно для окремих вікових груп.

Шлюбна структура допомагає краще зрозуміти причини формування та розпаду сімей. Як всяка демографічна структура вона, з одного боку, відображає минулу динаміку демографічних процесів, а з другого – дозволяє прогнозувати їх динаміку та зміни в майбутньому.

При проведені перепису 2001 р. в Україні вперше були зафіксовані окремо так звані консенсуальні шлюби, тобто незареєстровані шлюби (співжиття).

У цілому в Україні на 1000 осіб у віці 16 років і старше припадає незареєстрованих шлюбів: у чоловіків 46, у жінок 39. За час між переписами 1989 і 2001 рр. в Україні поширився процес "втечі від шлюбу". За даними перепису 2001 р., частка чоловіків старше 16 років, які ніколи не перебували у шлюбі, складала 227 ‰ (проти 179 у 1989 р.), жінок – 147 ‰ (проти 120 у 1989 р.). Підвищилася також частка розведених чоловіків з 46 до 70 ‰ і жінок з 79 до 105 ‰ .

У цій динаміці яскраво висвітлюються негативні тенденції в житті сім'ї як соціального інституту. Все більше чоловіків і жінок віддають перевагу так званим "альтернативним" формам сімейного життя.

Сімейна структура –це розподіл населення за сімейним станом (статусом). Сім'я – це базована на єдиній загальносімейній діяльності спільність людей, що пов'язана вузами шлюбу – батьківства – родинних стосунків.

З огляду на статистичний підхід сім'я – це сукупність осіб, які перебувають у родинних чи свояцьких стосунках, спільно проживають та ведуть домогосподарство, а також мають спільний бюджет. Під час проведення перепису 2001 р. в Україні вперше одиницею спостереження було домогосподарство, а не сім'я, як у попередніх переписах.

Домогосподарство – група людей (це може бути і одна особа), що проживає разом в одному приміщенні (дім, квартира тощо), має повністю або частково спільний бюджет і пов'язана сумісною діяльністю (господарською, виробничою, споживчою та ін.).

У статистиці визначається декілька типів сімей. Сім'ї діляться на повні та неповні, прості (нуклеарні) та складні.

Повною називається сім'я, в якій є хоча б одна шлюбна пара з дітьми або без них. Неповними називають сім'ї, у складі яких відсутня шлюбна пара, тобто батько або мати. Вона складається з батька або матері з дітьми (частіше матері з дітьми). Це так звані осколкові сім'ї, які утворюються внаслідок розлучення, овдовіння та безшлюбного материнства.

Як повні, так і неповні сім'ї можуть бути простими або складними.

Простоюабо нуклеарною називається сім'я, до складу якої входить тільки одна шлюбна пара з дітьми або без них, або один із батьків з дітьми.

Складні сім'ї складаються з двох і більше шлюбних пар, з дітьми і без дітей, з батьками подружжя (або без них), з іншими родичами (або без них), а також сім'ї з однією шлюбною парою з дітьми і без дітей, до складу яких входять батьки подружжя, інші родичі.

Розподіл сімей України за типами за даними переписів населення наведені у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Розподіл сімей за демографічними типами, %

Типи сімей
Усього сімей
Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей 65,3 56,3
Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей, з батьками подружжя та іншими родичами 12,9 14,9
Сім'ї з двома і більше шлюбними парами, з дітьми і без дітей, з батьками подружжя та іншими родичами 5,4 4,9
Сім'ї, що складаються з матері або батька і дітей, та ті з них, до яких входить один із батьків матері (батька) 13,5 17,0
Інші сім'ї 2,9 6,9

 

З позицій відтворення населення важливим критерієм демографічної типології сім'ї є стадія життєвого циклу сім'ї. Він пов'язаний зі стадіями батьківства.

Якщо розвиток сім'ї проходить нормально, тобто шлюб не припиняється, ніхто з подружжя не вмирає передчасно, кожна сім'я проходить такі чотири фази, або стадії (за винятком сімей, які не мають дітей):

Ø добатьківська стадія – від взяття шлюбу до народження першої дитини;

Ø стадія репродуктивності або "росту" сім'ї – від народження першої дитини до народження останньої дитини;

Ø стадія стабілізації – від моменту народження останньої дитини до моменту виділення із сім'ї першої дорослої дитини;

Ø прабатьківська стадія – від моменту першого онука до смерті одного з батьків.

Така типологія дає багато інформації щодо тенденцій демографічних процесів. Так, скорочення періоду репродуктивності свідчить про скорочення народжуваності та наближення однодітності. Збіг репродуктивного періоду з інтервалом між народженням першої і другої дитини свідчить про повне зникнення сімей з трьома і більше дітьми як соціального феномена.

За даними переписів населення визначають такі важливі для демографічного аналізу показники:

Ø розмір сім'ї (число її членів);

Ø число дітей в сім'ї (дітність).

Розподіл сімейних домогосподарств за величиною в Україні за даними переписів населення наводяться у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3

Розподіл сімей за величиною в Україні

  Число сімей з 2-х і більше осіб У % до загального числа
Усього сімей 14057,5 13479,3 100,0 100,0
у т.ч. сімей, що складаються з (кількість членів)        
4934,2 4825,6 35,1 35,8
3809,6 4003,4 27,1 29,7
3387,9 2884,6 24,1 21,4
1208,9 1105,3 8,6 8,2
6 і більше 716,9 660,5 5,1 4,9

 

Важливим критерієм класифікації сімей є їхдитинність. Виділяють три типи сімей за дитинністю:

Ø малодітні сім'ї – ті, які мають одного – двох дітей;

Ø середньодітні сім'ї – ті, які мають 3 – 4 дитини, що достатньо для розширеного відтворення;

Ø багатодітні сім'ї – ті, у яких 5 і більше дітей, тобто набагато більше, ніж потрібно для простого відтворення.

За оцінкою демографів для простого заміщення поколінь розподіл сімей за кількістю дітей повинен бути таким: бездітні сім'ї – 4%, однодітні – 10%, 2 і 3-дітні – по 35%, 4-дітні – 14% і 5-дітні – 2%. У середньому кожна сім'я повинна мати приблизно 2,6 дитини, частка середньо дітних і багатодітних сімей повинна складати не менше 51% від усіх сімей.

Розподіл сімей в Україні за кількістю дітей у віці до 18 років наведено у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4

Розподіл сімей за кількістю дітей у віці до 18 років в Україні, %

  Частка сімей з дітьми до 18 років
2001 у % до 1989
Всі сім'ї з дітьми до 18 років  
у тому числі      
1 дитина 52,1 64,1 123,0
2 дитини 39,5 30,2 76,5
3 і більше 8,4 5,7 67,9

 

За даними цього розподілу сімей можна визначити середню величину сім'ї за формулою середньої арифметичної зваженої. Значення такого показника в Україні за 1959-2001 рр. наводиться в таблиці 5.5.

Таблиця 5.5

Середня величина сімей в Україні за даними переписів населення

  Середня кількість осіб, які проживають спільно
2001 у % до 1989
Міські поселення та сільська місцевість 3,5 3,4 3,3 3,2 3,2 100,0
У тому числі:            
Міські поселення 3,4 3,3 3,2 3,2 3,1 96,9
Сільська місцевість 3,7 3,6 3,3 3,3 3,4 103,0
Село у % до міста 108,8 109,1 103,1 103,1 109,7 х

 

Отже в Україні переважають прості малочисельні домогосподарства. При цьому переписом населення 2001 р. визначено 4721,2 тис. осіб як домогосподарства, які складаються з однієї особи. З їх урахуванням середня величина домогосподарства складає 2,6 осіб (у містах –2,6, у селах – 2,8).

 

Показники шлюбності

 

Якщо поняття "шлюб" відноситься до соціального інституту, а поняття "взяття шлюбу" характеризує індивідуальний акт створення шлюбного союзу між чоловіком і жінкою, то термін "шлюбність" означає масовий процес формування шлюбних пар у населенні або поколінні.

Як демографічний процес шлюбність знаходиться в тісному зв'язку з відтворенням населення і виступає як один із головних факторів народжуваності та смертності.

 

Шлюбність – процес створення шлюбних пар у населенні при взятті першого та повторного шлюбів. У поєднанні з процесами овдовіння та розлучуваності шлюбність визначає відтворення шлюбної структури населення.

 

Шлюбність в демографії вимірюється за допомогою системи показників. Загальним моментом для більшості з них є те, що вони базуються на поточній реєстрації шлюбів і тому характеризують тільки легальні юридично оформлені шлюби. За цих обставин вони не дають повної реальної картини шлюбності, особливо в сучасних умовах, коли частка альтернативних шлюбів дуже висока. В цьому полягає їх основний недолік.

Вихідним показником виступає загальне число шлюбів, взятих за певний період часу (як правило рік). Як всякий абсолютний демографічний показник, число шлюбів залежить від загальної чисельності та демографічної структури населення. Тому для міжрегіональних порівнянь він не може бути використаним.

У систему відносних показників (коефіцієнтів) шлюбності входять:

Ø загальний коефіцієнт шлюбності;

Ø спеціальні коефіцієнти шлюбності;

Ø спеціальні вікові коефіцієнти шлюбності;

Ø сумарний і кумулятивні коефіцієнти.

Загальний коефіцієнт шлюбності представляє собою відношення числа осіб, які взяли шлюб у даному році до середньої чисельності населення.

Загальний коефіцієнт шлюбності вільний від впливу загальної чисельності, але подібно усім загальним коефіцієнтам залежить від особливостей демографічної структури.

Коефіцієнт шлюбності, ‰
Число шлюбів, тис.
На рисунку 5.1 наводяться динаміка абсолютного числа шлюбів та загальних коефіцієнтів шлюбності в Україні (абсолютні дані наведено у додатку 5). Звертає увагу нестійкий характер динаміки, особливо в 90-ті роки.

Рис. 5.1. Динаміка взятих шлюбів і загальних коефіцієнтів

шлюбності в Україні у 1990-2006 рр.

Причиною такого положення вважається соціально-економічна криза 1990-х рр., а також перехід України до європейського типу шлюбності, для якого характерні високий вік взяття шлюбу та висока частка осіб, які віддають перевагу життю без шлюбу (так звана "остаточна безшлюбність"), а також розповсюдження незареєстрованих шлюбів.

Більш точний вимір рівня шлюбності забезпечуютьспеціальні коефіцієнти шлюбності. Спеціальні коефіцієнти розраховуються для всього населення, а також окремо для чоловіків і жінок у шлюбоспроможному віці (16 років і старше), а також для шлюбоспроможного населення (осіб у віці 16 років і старше, які не перебувають у шлюбі).

 

Розрахунок проводиться за такими формулами:

 

де: S16+ - середня чисельність населення у шлюбоспроможному віці;

– середня чисельність чоловіків (або жінок) у шлюбоспроможному віці, які не перебувають у шлюбі (холості, вдові, розведені).

Виходячи з того, що спеціальні коефіцієнти не позбавлені впливу вікової структури шлюбоспроможного населення, додатково розраховують також вікові (повікові) коефіцієнти шлюбності.

Вони розраховуються як відношення числа шлюбів, взятих особами певного віку, до середньої чисельності осіб шлюбоспроможного населення цього ж віку. Розрахунок проводиться для всього населення і окремо для чоловіків і жінок.

За даними цього розподілу взятих шлюбів за віком подружжя розраховується низка показників, які використовуються в демографічному аналізі, а саме:

Ø середній та медіанний вік взяття шлюбу;

Ø коефіцієнт ранніх шлюбів;

Ø коефіцієнт потенційної продуктивності шлюбів;

Ø коефіцієнт пізніх шлюбів.

Середній вік взяття шлюбу – це період часу між датою народження і датою взяття шлюбу. Джерелом даних про вік взяття шлюбу є поточний облік демографічних подій.

Розрахунок показника здійснюється за формулою середньої арифметичної зваженої, де вагами виступають чисельність осіб, які взяли шлюб, а медіанний за формулою медіани для періодичний рядів. Значення цих показників в Україні наведено у таблиці 5.6.

Таблиця 5.6

Середній та медіанний вік осіб, які

взяли шлюб в Україні

  Чоловіки Жінки
Середній вік, років 29,45 26,48
Медіанний вік, років 25,83 22,97


Як свідчать наведені дані, та середній і медіанний вік взяття шлюбу у чоловіків вище, ніж у жінок, що свідчить про наявність певного стійкого лагу. Його значення можна обчислити за формулою:

де: - середній вік чоловіків, з якими взяли шлюб жінки і-ї вікової групи; - середина і -го вікового інтервалу. Середній лаг для населення в цілому визначається як різниця між середнім віком чоловіків і жінок, що взяли шлюб у даному році. У нашому прикладі він складає 3 роки.

Інші показники, що характеризують шлюбність, розраховуються за такими формулами:

а) коефіцієнт ранніх шлюбів:

б) коефіцієнт продуктивних шлюбів

в) коефіцієнт пізніх шлюбів

 

Коефіцієнти розлучуваності

 

Розлучуваність виміряється системою показників. Першим є абсолютне число розлучень. У зв'язку з його залежністю від чисельності населення та числа існуючих шлюбів, виникає необхідність розрахунку відносних величин, які б характеризували інтенсивність цього процесу, тобто коефіцієнтів розлучуваності.

Першим у системі коефіцієнтів розлучуваності є загальний коефіцієнт, який розраховується як відношення загального числа припинення шлюбів за період (як правило рік) до середнього населення в проміле. Загальному коефіцієнту розлучуванності притаманні такі ж недоліки, як і іншим загальним демографічним коефіцієнтам. Тому для більш точної оцінки процесу припинення шлюбів розраховуються спеціальні та часткові коефіцієнти.

До системи таких коефіцієнтів входять:

Ø вікові коефіцієнти розлучуваності;

Ø сумарний коефіцієнт розлучуваності;

Ø індекс розлучуваності.

До часткових коефіцієнтів слід віднести коефіцієнти для чоловіків і жінок, для міського та сільського населення та ін. Ці коефіцієнти розраховуються аналогічно подібним коефіцієнтам шлюбності. Динаміка коефіцієнтів розлучуваності в Україні представлена у додатку 6.

 

Окреме місце в системі показників, що характеризують розлучуваність, займає, так званий, індексу розлучуваності(він має і другу назву – коефіцієнт нестійкості шлюбів). Цей показник користується широкою популярністю у публіки та журналістів. Він представляє собою відношення річного числа розлучень до річного числа взятих шлюбів. Але незважаючи на його популярність, він не підходить для характеристики інтенсивності розлучуваності.

Так, у 200 р. число взятих шлюбів дорівнювало 355 тисяч, а число розлучень – 179 тисяч. Розрахований за цими даними індекс розлучуваності дорівнює 0,504, або 50,4 %. Складається враження, що у 2006 р. розпався кожен другий шлюб. Але це зовсім не так. Справа в тому, що річна кількість взятих шлюбів не відповідає тому числу шлюбів, які можуть бути розірваними. Такими є усі шлюби, які були взяті раніше та існують в даний період часу. Їх число, як правило, не менше ніж у 20 разів перевищують річну кількість взятих шлюбів.

Значно більший інтерес представляють коефіцієнти розлучуваності за тривалістю шлюбу. Вони розраховуються як відношення числа розлучень певної тривалості (років) до кількості взятих шлюбів відповідне число років тому назад:

,

де: РТ – число розлучень за тривалістю шлюбів Т років;

ВТ – число шлюбів, взятих Т років назад.

Розрахунок коефіцієнтів розлучуваності за тривалістю шлюбу наведено у таблиці 5.7.

Таблиця 5.7

Розрахунок коефіцієнтів розлучуваності

за тривалістю шлюбів в Україні у 2006 р.

Тривалість шлюбу, років Число розлучень у 2006 р. одиниць Рік взяття шлюбу Кількість взятих шлюбів, тис. Коефіцієнт розлучуваності, ‰
до 1 року (2005+2006):2 343,5 15,6
1-2 2004-2005 610,3 35,4
3-4 2003-2002 688,2 32,9
5-9 2001-1997 1929,5 22,3
10-19 1996-1986 4790,8 11,6

 

Ці показники можна трактувати таким чином: скільки шлюбів із кожної тисячі, взятих Т років тому назад, розпалося в даному році. Більш точну картину можна одержати, якщо скористуватися когортним методом, тобто відслідкувати інтенсивність припинення шлюбу у сукупності осіб, які взяли шлюб у певному році. Це робиться за допомогою таблиць розлучуваності, про що мова піде в наступних темах.

Ще одним показником, що характеризує стійкість (або нестійкість) шлюбів є частка розлучень певної шлюбів тривалості у загальному числу розлучень за рік. Відповідні дані по Україні наведені у таблиці 5.8.

Таблиця 5.8

Розподіл розлучень за тривалістю шлюбів

в Україні, 2001-2006 рр.

  Число розлучень, тис. У % до всього
Усього 181,3 179,1 100.0 100.0
у тому числі за тривалістю:        
до 1 року 5,0 5,4 2,8 3,0
1-2 20,4 21,6 11,3 12,1
3-4 21,2 22,6 11,7 12,6
5-9 48,3 42,9 26,6 24,0
10-19 54,8 55,9 30,2 31,2
20 і понад 31,6 30,6 17,4 17,1

 

Фактори розлучуваності

 

Демографія разом з іншими науками (соціологією, юриспруденцією та ін.) досліджує причини і фактори розлучуваності. Ці питання цікавлять демографію з огляду щодо їх впливу на процес відтворення населення.

Є деякі фактори, вплив яких можна статистично виміряти та інтерпретувати.

Перш за все – це сімейне законодавство. Жорсткість або послаблення процедури розлучення прямо впливають на рівень розлучуваності в країні.

 

До 1917 р. в Росії розлучення були надзвичайно рідким явищем. Так, у 1897 р. серед православних (це 70 % усіх осіб у віці 20 років і вище) було зареєстровано лише 1132 розлучення. Основна причина полягала у жорстких вимогах законодавства. Розлучення допускалися за бажанням одного з подружжя лише за наявності однієї з трьох причин, а саме: доказаного перелюбства одного з подружжя, або недієздатність; засудження одного з подружжя з позбавленням усіх прав, або засланням до Сибіру; безвісна відсутність одного з подружжя. Протилежного напрямку мав вплив змін у законодавстві СРСР. У грудні 1965 р. був прийнятий Указ, відповідно до якого спрощувалася процедура реєстрації розлучень. У результаті число зареєстрованих шлюбів у 1966 р. майже удвічі перевищило їх число у 1965 р., що неможливо за нормальних умов. В Україні коефіцієнт розлучуваності складав: у 1965 р. 1,7 ‰ , а у 1965 р. – 3,1 ‰.

 

До факторів демографічного характеру відносяться: вік взяття шлюбу, вік у момент припинення шлюбу, різниця в віці між жінками і чоловіками. Ще одним фактором є тривалість шлюбу. Тут виявляється така закономірність: спочатку ймовірність розлучень підвищується, причому максимум припадає на рубіж між першим і другим п'ятиріччями шлюбу, а потім поступово знижується.

Важливим фактором є число дітей в сім'ї. Дослідження показують, а статистичні дані підтверджують, що ймовірність розлучень вища в сім'ях без дітей, або з однією дитиною (табл. 5.9).

Таблиця 5.9

Розподіл розлучень в Україні за кількістю

спільних дітей, %

 
Усього 100,0 100,0
у тому числі з числом спільних дітей    
- не було спільних дітей 41,5 41,4
- однією 44,9 47,2
- двома 12,2 10,1
- трьома і більше 1,4 1,3

 

Суттєвим фактором, роль якого в останні роки підвищується, є суспільна думка про розлучення та його причини. В суспільстві відбувається певний дрейф мотивів від признання припинення шлюбу за поважних причин (безпліддя, перелюбство і т. п.) до признання його допустимості та навіть обов'язковості при відсутності кохання.

 




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Стандартизація коефіцієнтів | Показники народжуваності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.