• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Захисник

Захисникомє особа, яка в порядку, встановлено­му законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваче­но­го, підсудного, засудженого, виправданого та надан­ня їм необхідної юридичної допомоги при про­вад­жен­ні у кримінальній справі.

Згідно ч. 2 ст. 44 КПК, як захисники до участі у справі допускаються:

1) особи, які мають свідоцтво про право на занят­тя адвокатською ді­яльністю в Україні (адвокати);

2) інші фахівці у галузі права, які за законом ма­ють право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

3) близькі родичі обвинува­ченого, його опікуни або піклувальники.

Незважаючи на пряму вказівку у КПК, у практич­ній діяльності органи дізнання, досудового слідства і суду відмовляють "іншим фахівцям у галузі права" у до­пуску до участі у справі. Це відбувається тому, що в Україні не прийнято до цього часу закону (крім За­кону "Про адвокатуру"), який би встановив хто з "ін­ших фахівців" може надавати правову допомогу, а хто – ні. Пленум Верховного Суду України своєю постановою № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримі­нальному судочинстві" від 24 жовтня 2003 р. визначив, що "при ви­рішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту у кримінальній справі належить також з’ясовувати, яким са­ме законом їм надано право брати участь у криміналь­ному судочинстві як захисникам. Визнати правиль­ною практику тих судів, які за відсутності спеціаль­но­го закону не допускають таких фахівців до здійснен­ня захисту у кримінальних справах" (п. 5 Постано­ви).

Захисник (адвокат) допускається до участі в спра­ві в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвину­ваченого, його опікуни або піклувальники в якості за­хисників допускаються з моменту пред’явлення обви­нуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства (перед направлення справи про­курору з обви­нувальним висновком). Якщо участь захисника є обо­в’язковою, близькі родичі обви­ну­ваченого, його опі­куни або піклувальники можуть брати участь у спра­ві як захисники лише одночасно з захисником-ад­во­ка­том.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Підозрюваний або обвинувачений може вимагати надання йому за­хисника, а може відмовитися від його послуг та здійс­нювати захист самостійно. Однак, відповідно до ст. 45 КПК участь захисника є обов’язковою:

1) у справах осіб, яких підозрюють або обвинува­чують у вчиненні злочину у віці до 18 років, – з момен­ту визнання особи підозрюва­ною чи пред’яв­лен­ня їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фі­зич­ні або психіч­ні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не мо­жуть самі реалізувати своє право на захист, – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинува­чення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судо­чинство, – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обви­нувачення;

4) якщо санкція статті, за якою кваліфікується зло­­чин, перед­бачає довічне ув’язнення, – з моменту за­тримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування при­му­сових заходів медичного характеру – з моменту вста­­новлення факту наявності в особи душевної хво­роби;

6) при провадженні справи про застосування при­мусових заходів виховного характеру – з моменту пер­шого допиту неповнолітнього або з моменту поміщен­ня його до приймальника-розподільника.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя ви­носять постанову, а суд – ухвалу.

Відмова від захисника допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудно­го і не позбавляє його права запросити того ж чи ін­шого захисника в подальших стадіях процесу. При від­мові від захисника особа, яка провадить дізнання, слідчий складають протокол з зазначенням мотивів відмови, а суд зазначає про це в протоколі судового за­сідання. Про прийняття відмови від захисника чи від­хилення її особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд – ухвалу.

Заміна одного захисника іншим може мати місце тільки за клопотанням чи згодою підозрюваного, обви­нуваченого, підсудного. Така заміна може мати міс­це в будь-якій стадії процесу і не тягне віднов­лення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, яко­го замінено. Обвинувачений може за­просити одра­зу кілька захисників, що не забороняєть­ся законом.

Захисник у кримінальному судочинстві має пра­во:

- до першого допиту підозрюваного чи обвинува­ченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту – такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості;

- мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи ви­ховного характеру;

- ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрун­то­вується затримання підозрюваного чи обрання за­по­біжного заходу або пред’явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства – з усіма матеріа­лами справи;

- бути присутнім на допитах підозрюваного, обви­нуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх клопотанням чи кло­потанням самого захисника, а при виконанні ін­ших слідчих дій – з дозволу дізнавача, слідчого;

- застосовувати науково-технічні засоби при про­­­вадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захис­ник, а також при ознайомленні з матеріалами спра­ви – з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слід­чого, а у суді, якщо справа розглядається у відкри­­тому судовому засіданні, – з дозволу судді чи су­ду;

- брати участь в судових засіданнях;

- ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, по­зивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

- подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку що­до клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнан­ня, слідчого, прокурора і суду;

- виступати в судових дебатах;

- знайомитися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

- знати про принесені в справі подання прокуро­ра, апеляції, подавати на них заперечення;

- брати участь в засіданнях суду при апеляційно­му розгляді справи;

- збирати відомості про факти, що можуть викорис­товуватися як докази в справі, в тому числі запи­тувати і одержувати документи чи їх копії від грома­дян та юридичних осіб, знайомитися на підприєм­ствах, в установах, організаціях, об’єднаннях грома­дян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціаль­них знань, опитувати громадян.

Захисник зобов’язаний:

- використовувати передбачені кримінально-про­­цесуальним законодавством засоби захисту з метою з’ясування обставин, які спростовують підозру або об­­винувачення, пом’якшують чи виключають криміналь­ну відповідальність підозрюваного, обвинува­че­ного;

- надавати підзахисному необхідну юридичну до­помогу;

- з’являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов’язковою. У разі немож­ливості з’явитися у призна­чений строк, захисник зо­бов’язаний заздалегідь повідомити про це та про при­чини неможливості явки дізнавачу, слідчому, проку­ро­рові (у випадку неявки захисника слідча дія, участь в якій не є для адвоката обов’язковою, виконується без нього);

- не розголошувати дані, які стали йому відомі у зв’яз­ку з вико­нанням його обов’язків;

- не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом учи­нення дій, спрямованих на те, щоб схи­­ли­ти свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідо­­­мо неправдивого висновку, іншим чином сфальси­­фі­ку­вати докази у справі або затягнути розслідуван­ня справи;

- дотримуватися встановленого порядку при роз­слі­­дуванні та судовому розгляді справи.

Захисник (адвокат), який був допущений до участі у справі вправі відмовитися від виконання своїх обо­в’язків лише у випадках:

- коли у справі встановлені (виникли) обставини, які виключають його участь у справі (ст. 61 КПК);

- коли він мотивує свою відмову недостатніми знан­­нями чи некомпетентністю.

Захисником не може бути особа:

- яка брала участь у даній справі як дізнавач, слід­чий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, екс­­перт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного від­по­ві­да­ча;

- яка відповідно до цього Кодексу є свідком і в зв’яз­­ку з цим допитувалась або підлягає допиту;

- яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слід­чого, прокурора, будь-кого із складу суду, потер­­пі­лого, цивільного позивача;

- щодо якої порушено кримінальну справу;

- визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.

Особа не може брати участь у справі як захисник також у випадках:

- коли вона у даній справі надає або раніше нада­вала юридичну допомогу особі, інтереси якої супе­речать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;

- у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.

Одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтере­сам захисту іншого.

Не може бути захисником особа, яка, зловживаю­чи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий роз­гляд справи, а також особа, яка порушує порядок у су­довому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

При наявності обставин, які унеможливлюють участь вказаного суб’єкта у провадженні, особа, яка про­вадить дізнання, слідчий, суддя виносять мотиво­вану постанову, а суд – ухвалу про усунення захисника від участі в справі та повідомляють про це захис­ника та обвинуваченого.

На стадії досудового розслідування захисник, який на думку органів розслідування зловживає своїми пра­вами, перешкоджає незаконним способом встановлен­ню істини в справі, або є свідком у ній, може бути усунений від участі у провадженні тільки за рішенням судді. Для отримання такого рішення, особа, яка провадить дізнання, слідчий вносять до суду вмотивоване подання. Суддя розглядає подання про усунення захисника від участі у справі, вивчає матеріа­ли, якими обґрунтовується подання, вислуховує про­курора і захисника, при необхідності опитує підозрю­ваного, обвинуваченого, особу, у провадженні якої зна­ходиться справа, після чого виносить мотивовану по­станову про усунення захисника від участі у справі чи про відмову в цьому. Постанова судді про усу­нення захисника оскарженню не підлягає.

4.2. Представники потерпілого,
цивільного позивача, цивільного
відповідача і свідка

Як представники потерпілого, цивільного пози­ва­ча і цивільного відповідача у справі можуть брати участь: адвокати, близькі родичі (коло яких встанов­лено законом), законні представники (батьки, опіку­ни, піклувальники, представники установ і організа­цій, під наглядом яких перебувають особи, інтереси яких вони представляють), а також інші особи за по­становою особи в провадженні якої знаходиться спра­ва.

Під іншими особами слід розуміти: представників підприємств, установ та організацій, які визнані у спра­ві цивільними позивачами або цивільними відпо­відачами. Представником у цьому випадку може бу­ти визнаний керівник підприємства чи інша особа, яка відповідно до статутного документу підприєм­ст­ва, має право на представницькі функції у органах державної влади, правоохоронних та судових ор­га­нах. Керівником також може бути доручено іншому спів­робітнику підприємства (юрисконсульту, началь­нику юридичного відділу, головному бухгалтеру та ін.), юристу сторонньої юридичної фірми виступати представником на досудовому розслідуванні та у су­довому розгляді. Визнати таку особу пред­став­ни­ком цивільного позивача чи відповідача можна тільки за наявності у неї довіреності, яка підписана керів­ни­ком, на реалізацію відповідних повноважень від іме­ні підприємства, установи чи організації.

Про визнання представником потерпілого, цивіль­ного позивача і цивільного відповідача особа, яка про­вадить дізнання, слідчий або суддя складають поста­нову, а суд – ухвалу.

Представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє (за виклю­ченням права давати показання як потерпілий), та мо­же діяти разом з нею, або заміняючи її. При цьому представник не вправі використовувати свої повно­важення для спричинення шкоди особі, інтереси якої він представляє.

Представником потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача не може бути особа, яка бра­ла участь у справі як слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідан­ня, експерт, спеціаліст, захисник, свідок, а також осо­ба, яка є родичем будь-кого з складу суду чи обвину­вача. Адвокат також не може брати участь як представник вказаних суб’єктів за наявності обставин, що передбачені у ст. 61 КПК.

За наявності вищевказаних обставин, особа повин­на відмовитися від виконання обов’язків представника потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача. За цих же обставин вона може бути усу­нена від справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді чи ухвалою су­ду.

З прийняттям Рішення Конституційного Суду Ук­­раїни від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у спра­­ві за конституційним зверненням Голованя І.В. було сфор­мовано принципово нову для вітчизняного кри­­мінального процесу правову позицію, згідно якої сві­­док безумовно має право на правову допомогу з бо­ку адвоката чи від іншої особи, якщо законами що­до цього не встановлено обмежень. Раніше таке пра­­во за свідком не визнавалося або суттєво обмежувало­ся, хоча ст. 59 Конституції України наділяє кож­ного можливістю користуватися правовою допомогою незалежно від процесуального статусу.

До КПК України відповідних змін дотепер не вне­сено, при цьому очевидно, що питання реалізації свід­ком права на представництво своїх інтересів адвока­том належить до диспозитивних прав і буде суттє­во обумовлюватися рівнем його матеріального добро­буту. Це пов’язано з тим, що йдеться не про право свід­ка на захист (забезпечується безкоштовно за при­значенням державної посадової особи), а про право свідка на представництво його інтересів адвокатом, що як і у випадку із представниками потерпілого, ци­вільного позивача та цивільного відповідача завжди реалізовувалося за власний рахунок.

§ 5. Учасники,
які сприяють державним
органам та посадовим особам
у здійсненні кримінально-
процесуальної діяльності

Переглядів: 360