Методичні вказівки до вивчення питань теми

При зверненні до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів особо зобов’язана правильно визначити суд загальної юрисдикції, що має повноваження щодо розгляду її справи, тобто суд, якому підсудна цивільна справа.

Під підсудністю (територіальною юрисдикцією) слід розумити повноваження місцевого суду щодо здійснення правосуддя в цивільних справах на певній території. Визначити підсудність справи суду означає встановити, який конкретно місцевий суд має розглядати справу по суті як суд першої інстанції.

Підсудність справ у цивільному судочинстві може визначатися лише процесуальним законом. Жоден інший закон не може встановлювати інші правила або змінювати закріплені в ЦПК правила підсудності.

Цивільне процесуальне законодавство (статті 108-114 ЦПК) і процесуальна наука розрізняють декілька видів підсудності: загальна; за ухвалою судді вищої інстанції; альтернативна; договірна; підсудність кількох пов’язаних між собою вимог та виключна.

Загальна підсудність– підсудність, що визначається місцезнаходженням відповідача.

Підсудність за ухвалою судді суду віщої інстанції– підсудність, ха якою позов підлягає розгляду в місцевому суді, визначеному ухвалою судді суду вищої інстанції. Цей вид підсудності застосовується у випадках, прямо передбачених статтями 108, 111 ЦПК.

Альтернативна підсудність– підсудність, за якої позов за вибором позивача може бути пред’явлений до одного з кількох прямо зазначених у законі судів. Правила альтернативної підсудності закріплюються у ст. 110 ЦПК.

Підсудність кількох вимог, пов’язаних між собою – підсудність, за якої місце розгляду одного позову залежить віл місця розгляду іншого. Правила даного виду підсудності передбачені в ст. 113 ЦПК.

Виключна підсудність – підсудність, за якої позов підлягає розгляду в суді, чітко визначеному в ЦПК, а саме у ст. 114 ЦПК.

Питання підсудності вирішується на момент пред’явлення позову. Наслідки порушення правил підсудності залежать від стадії, на якій вони виявлені.

Якщо порушення правил підсудності виявлено суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі остання разом з доданими до неї матеріалами повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала (ст. 115 ЦПК, п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК).

У разі якщо недодерження правил підсудності виявлено після відкриття провадження у справі, однак до початку судового розгляду, суд зобов’язаний передати справу на розгляд іншого суду, якому підсудна дана справа (п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК).

Якщо непідсудність справи суду з’ясується після початку розгляду справи по суті, то справа не може бути передана до іншого суду. ЦПК України не передбачає наслідків такого порушення. Ураховуючи те, що статті 205 і 207 ЦПК України містять вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, де відсутня така підстава, як непідсудність справи суду, то відповідно суд зобов’язаний розглянути справу і винести рішення.

Стаття 116 ЦПК передбачає випадки, коли справа може бути передана з одного суду до іншого. Перелік таких випадків є вичерпним.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 8. ПІДСУДНІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ.	\|	ВИРІШИТЬ ЗАДАЧІ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.