Об’єднання, групи підприємств

Відповідно до законодавства підприємства у своїй господарській діяльності можуть об’єднуватися. У сучасному західному законодавстві, а також в юридичній літературі об’єднання підприємств називаються “групи компаній”, “об’єднані підприємства”, “товариства товариств”, “консорціум”, “концерн”. Такі назви, як “картель”, “синдикат”, “трест”, вживаються дедалі менше. Слід зазначити відсутність ідентифікації в національних законах. Для позначення головного підприємства в групі використовуються терміни: “контролююче”, “материнське”. Підприємства залежні, підпорядковані переважно визначаються як “залежні”, “дочірні”, “пов’язані” або філії[25].

Глобалізація й ускладнення економічних і фінансових зв’язків, що почалися в 60-х роках, посилили процеси створення об’єднань підприємств, з’являються транснаціональні корпорації і банки (ТНК, ТНБ).

Сутність об’єднань підприємств полягає в тому, що панування чи підпорядкування визначаються володінням установчим, або пайовим, капіталом.

Юридичне оформлення підприємницьких відносин в об’єднаннях може будуватися на принципах субординації і координації. Економічне співробітництво, побудоване на принципі субординації, звичайно визначається підписаним договором. У ньому головне підприємство контролює залежні підприємства через володіння більшістю голосів на їхніх загальних зборах. У групах підприємств, заснованих на координаційних принципах, підпорядковані і головне підприємство об’єднані на грунті загальних економічних інтересів. В англосаксонських країнах їх називають консорціумами.

За законом ФРН визначені три форми правових відносин об’єднань підприємств.

Перша — пов’язані підприємства, відносини між якими виникають у тому разі, коли першому підприємству належить більшість акцій другого юридично самостійного підприємства. Отже, друге підприємство перебуває у володінні першого. Якщо ж перше підприємство володіє більшістю голосів у другому підприємстві, то воно “розглядається як таке, що управляється більшістю голосів”[26].

Друга форма пов’язаних підприємств полягає у виділенні залежного і головного підприємства. Залежними підприємствами є юридично самостійні підприємства, що перебувають під прямим або непрямим впливом головного підприємства. Останнє може мати більшість паїв у залежному підприємстві.

Третя форма передбачає утворення концерну. Кілька залежних підприємств об’єднуються під єдиним керівництвом головного підприємства, при цьому вони стають підприємствами концерну.

Закон про акціонерні товариства у ФРН передбачає таку форму об’єднання, як підприємства із взаємною участю. Це підприємства, які мають форму торговельного товариства і розташовані усередині країни. Взаємна участь полягає в тому, що кожне підприємство володіє понад чвертю паїв іншого підприємства. Проте якщо в одного підприємства ця частина перевищує встановлену норму або в якійсь формі воно справляє прямий чи непрямий вплив на інше, то підприємства із взаємною участю класифікуються як головне і залежне[27].

В англосаксонських країнах розвиненою формою об’єднань підприємницької діяльності є система участі. Материнські компанії називаються холдинговими. Вони володіють капіталом дочірніх підприємств, може бути також взаємна участь. Холдингові компанії можуть бути багатоступінчастими: материнська компанія ® дочірні компанії ® внучаті й т. д. компанії. Усі вони є юридично самостійними підприємствами.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Утворення і реєстрація корпорації	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.