В. Шарп запропонував модель оцінювання капітальних активів (МОКА) (Capital Asset Pricing Model — CAPM), на підставі якої корпорація може визначити ціну капіталу, тобто вартість придбання капіталу, необхідного для ведення підприємницької діяльності. Інвестор, що вкладає свій капітал у цінні папери, випущені корпорацією, на основі МОКА визначає його дохідність з урахуванням ризику.
Модель, як і будь-яка теоретична концепція, заснована на абстракції, тобто на багатьох допущеннях. Модель передбачає досконалий, ідеальний ринок цінних паперів (perfect market), тобто:
1) інформація є однаково доступною для всіх інвесторів;
2) усі цінні папери, що мають ризик, обертаються публічно;
3) податки й операційні витрати відсутні;
4) інвестори можуть давати гроші в позику і позичати за безризикованою процентною ставкою.
Особливість моделі полягає в тому, що вона дає можливість визначити зв’язок між ризиком і дохідністю цінного папера.
Портфель складається з множини цінних паперів, кожен з них вносить свою частку у визначений ризик і очікуваний дохід. Тому виникла необхідність визначення ризику і доходу кожного учасника портфеля. Дохідність цінного папера визначається за формулою:
,
де E(Ri) — очікувана дохідність цінного папера i;
Rf — безризикована процентна ставка;
— очікувана ставка доходу ринкового портфеля;
bi — коефіцієнт бета (систематичного ризику) за цінним папером i.