Модель Дж. Лінтнера

Американський економіст Дж. Лінтнер на підставі проведених інтерв’ю з фінансовими менеджерами 28-ми компаній із питань дивідендної політики виявив основні напрямки рішень щодо дивідендів[102].

1. Менеджери вважають за краще змінювати коефіцієнт дивідендних виплат, а не встановлювати підвищені або знижені суми виплат.

2 Більшість менеджерів вважають, що норми дивідендних виплат повинні бути встановлені на тривалу перспективу.

3. Основним визначальним чинником дивідендних виплат є отриманий прибуток корпорації.

4. Інвестиційні рішення звичайно роблять невеликий вплив на дивідендну політику.

Дж.Лінтнер узагальнив думки менеджерів і відповідно до них запропонував модель дивідендної політики, виражену формулою[103]:

D_t – D_t_{– 1} = C (BE₁ – D_t_{– 1}),

де D_t і D_t_{– 1} — дивіденди зміни дивідендів (різниця);

С — ставка регулювання прийняття корпорацією;

В — необхідний коефіцієнт дивідендних виплат;

Е₁ — доходи на одну акцію в даний рік.

Модель показує, що дивіденди визначаються:

· розміром поточного прибутку на акції (Е);

· дивідендами попереднього року (D₀), а вони, у свою чергу, також визначаються дивідендами попереднього року, і т. д. Консервативні корпорації звичайно віддають перевагу більш помірним темпам регулювання, тому ставка регулювання буде нижчою (С).

Американські економісти Р. Брейлі і С. Майєрс вважають, що, “коли Лінтнер має рацію, ми можемо описати дивіденди через середньозважений розмір поточних і минулих прибутків. Вірогідність підвищення коефіцієнта дивідендних виплат була б найвищою за зростання поточних прибутків: вона була б дещо нижчою, коли б прибутки зростали тільки в попередньому році і т. д.”[104].

Численні дослідження підтверджують, що корпорації приймають рішення про збільшення дивідендів тільки в тому разі, якщо вони впевнені, що зможуть підтримувати їх зростання постійно в наступні роки.

Інформація про дивіденди, що надходить на фінансовий ринок, є одним із визначальних чинників формування курсу (ціни) акцій. Звістки про зниження дивідендів в абсолютному виразі розцінюються як зниження майбутніх прибутків й економічного зростання корпорації і, навпаки, підвищення дивідендів є гарною новиною, що активізує інвесторів, попит на акції зростає, відповідно, курс підвищується. Фінансові менеджери корпорацій проводять зважену, пруденційну політику щодо дивідендів, оскільки вона визначає поточну ціну акції, а отже, наступний доступ корпорації до ринку капіталів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Концепція врахування податкової диференціації	\|	Чинники дивідендної політики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.