• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

НА ПЕРШОМУ МІСЦІ – СЛУХАЧІ

• Здатність постійно думати про слухачів й уміння відчути себе на їх місці – одна з найважливіших передумов успіху промовця.

• Встановіть контакт зі слухачами на самому початку, інакше ви не зможете ані донести до них свої погляди, ані зацікавити їх своєю промовою.

• Протягом виступу стежте за реакцією слухачів.

• Не вживайте надто довгих речень, чергуйте їх з короткими.

• Не говоріть безособово, не зловживайте третьою особою однини і множини.

• Не перевантажуйте свою мову абстрактними поняттями.

• Епічна широчінь шкодить, зайві подробиці затіняють головну проблему. Надмірна стислість також має свої недоліки. Важливі думки треба висвітлювати детальніше, наводячи яскраві приклади, порівняння тощо.

• Зацікавленість слухачів ви збудите тоді, коли:

– говоритимете про те, що стосується їх безпосередньо;

– узгодите рівень матеріалу з рівнем знань слухачів;

– поставите запитання, на яке самі ж і відповісте;

– наведете захоплюючі факти;

– висунете якусь неймовірну гіпотезу.

• Дуже важливо знати ставлення слухачів до вашої особи як лектора, а також до теми виступу.

• Пам`ятайте, що на слухачів впливає і середовище: грюкіт, холод, жара, незручні крісла тощо.

• Заохочуйте слухачів до дискусії.

• Будьте тактовними: дякуйте за кожне зауваження, навіть тоді, коли ви з ним не згодні.

• Не соромтеся своєї схвильованості: адже байдужему промовцеві ніколи не вдасться схвилювати слухачів своїм виступом.

ВИКЛАД

• Самого висловлення думок замало. Думки треба донести до слухачів. Вживайте для цього метафори, афоризми, прислів`я й цитати.

• Різні незвичайні пригоди і випадки дуже пожвавлюють виступ.

• Незнайомі, незрозумілі для слухачів терміни, а також абстрактні поняття треба визначити або пояснити. Користуйтеся для цього діаграмами і графіками.

• Один з найдійовіших засобів пожвавлення уваги слухачів – риторичні запитання під час виступу.

• Гумор та дотепи доцільно використовувати за умови, якщо ви вмієте бути дотепним і якщо дотеп неущипливий.

СТИЛЬ І МОВНИЙ РІВЕНЬ ВИСТУПУ

• Мова повинна бути ясною й зрозумілою.

• Намагайтеся розширити свій словниковий запас.

• Читайте книги про культуру і стиль мови.

ВИСТУП

• Лектор–початківець повинен запам`ятати текст виступу в процесі кількаразового його повторення.

• Коли треба заглянути в рукопис лекції або виступу, опустіть очі, але голову не нахиляйте.

• Намагаючись запам`ятати текст, зосереджуйтеся передусім на змісті, а не на стилі.

• Не бійтеся дивитися прямо на слухачів.

• Якщо ви сумлінно приготуєте виступ, то впевнитеся у своїх силах і таким чином відвернете одну з причин хвилювання.

• Під час виступу контролюйте своє дихання і говоріть повільно, особливо з початку.

• Перед початком виступу розслабтеся.

• За кафедрою займіть зручну позу, огляньте слухачів, але говорити не поспішайте. Відтак глибоко вдихніть і в повільному темпі починайте говорити.

• Після закінчення промови не виказуйте, що вам стало легко після того, як виступ уже позаду.

• Будь–які рухи, пози, жести й міміка виправдані лише в тому разі, коли вони не притягують надмірної уваги слухачів.

• Жести мають бути скупими, як щодо кількості, так і щодо широти. Стежте за тим, щоб:

– жести були природними, а не штучними;

– кожен жест мав певне значення;

– промова не починалася і не закінчувалася несподіваним жестом;

– жести узгоджувалися з рухами всього тіла;

– жестикулювати саме тоді, коли треба наголосити на значенні усного слова.

• Силу голосу пристосовуйте до акустики і розмірів приміщення.

• Користуючись підсилювальними пристроями, говоріть у мікрофон, а не повз нього.

• Якщо доводиться відійти від мікрофона до дошки, говоріть голосніше. Не говоріть, коли пишете на дошці, тобто коли ви стоїте до слухачів спиною.

• Якщо доводиться долати труднощі, пов`язані з поганою акустикою, шумом у приміщенні, гуркотом, що долинає знадвору, та іншими перешкодами, то:

– артикулюйте дуже ретельно;

– говоріть повільніше і робіть паузи;

– говоріть короткими реченнями;

– супроводжуйте свої слова жестикуляцією й мімікою більшою мірою, ніж звичайно.

• Бережіть голос за кілька днів перед виступом. Уникайте куріння або перебування в накурених приміщеннях, пиття холодних напоїв, довгих прогулянок та розмов на морозі, голосних вигуків під час спортивних змагань тощо.

• Дружелюбний тон допоможе завоювати прихильність слухачів.

• Не припускайтеся менторського тону і не моралізуйте.

• Застосування того чи іншого тону залежить від характеру промови.

• Якщо хочете наголосити на якійсь думці, це можна зробити кількома способами:

– перш ніж висловити її, помовчіть якусь хвилю, а потім уже говоріть;

– підсильте свій голос або стиште його;

– уповільніть виклад і наголосіть на кожному окремому слові в реченні;

– доповніть усне слово жестом і мімікою;

– змініть тон голосу;

– повторіть важливе слово або речення.

• Не бійтеся робити паузи, навіть якщо у вас немає лекторського досвіду. Намагайтеся не заповнювати паузи різними звуками, як "е-е-е...", "ну" та ін.

• Швидкості реакції можна навчитися, якщо виконувати такі дві умови:

– виховувати впевненість у своїх силах;

– вчитися заздалегідь уявляти різні ситуації і знаходити способи правильної реакції на них.

51. Структурно-композиційна побудова виступу.
Щоб виступ був успішним недостатньо лише вивчити необхідну літературу, знайти цікавий матеріал, переконливі факти, цифри чи приклади. Слід подумати, як розташувати. Перед оратором виникає ряд запитань: як розпочати промову, як продовжити розмову, як завоювати увагу слухачів, чим закінчити промову. Тому особливу увагу слід приділити роботі над побудовою виступу.
Структура промови визначається задумом оратора. Як правило, кожна промова складається з трьох частин: вступу, основної частини та висновків. Кожна частина промови має свої особливості, які треба врахувати, готуючись до виступу. Найбільшою за обсягом повинна бути основна частина, тому їй слід приділяти значну увагу. Вступ і висновки не повинні бути великими.
ВСТУП. Завданням вступу є увести слухачів у тему та підготувати їх до сприйняття теми. У вступі підкреслюється актуальність теми, її значення для конкретної аудиторії, формулюється мета виступу, коротко викладається історія питання. Отже, у вступі оратор повинен встановити зв'язок зі слухачами і увести їх в курс справи.
Найважливішою частина промови є вступ.
Метою вступу є встановлення контакту з аудиторією)
У вступі використовуються такі найпоширеніші прийоми: привертання уваги аудиторії, «початок здалеку», «несподіваний вступ».
Прийом привертання уваги аудиторії, що часто використовують у вступі передбачає те, що оратор підкреслює своє право говорити на певну тему; оратор підкреслює важливість теми для аудиторії, оратор підкреслює значимість самого предмета промови.
У вступі оратор підкреслює своє право говорити на певну тему в ситуаціях, коли аудиторія готова слухати, треба лише стимулювати її інтерес до оратора. У таких випадках рекомендують ораторові тактику, що зорієнтована не на презентацію особистості оратора, а на презентацію його ставлення до того, що відбувається.
У вступі оратор підкреслює важливість теми для аудиторії у ситуаціях, коли слухачі не готові до сприйняття промови. У таких випадках рекомендують виходити з « нагальної необхідності», тобто звернутися до того аспекту подій, який залишався досі поза увагою присутніх, однак співвідноситься з їхніми потребами та інтересами)
У вступі оратор підкреслює значимість самого предмета промови у ситуації сприятливого контакту між учасниками спілкування. Такі ситуації переважно конвенційними, коли заздалегідь відомо, кому належатиме ініціатива у спілкуванні й аудиторія й аудиторія готова слухати. У таких випадках рекомендують відразу презентувати тему).
У конфліктній аудиторії у вступі рекомендують використовувати такий прийом, як «початок здалеку». Це означає вказати на багато вимірність істини, неможливість однобічної оцінки певного явища й тим самим підштовхнути слухачів до готовності вислухати інші погляди на проблему; використати «необхідний маневр», тобто виразити думку аудиторії як власну й поступово завести її в «глухий кут» (показати, що наслідки з цього положення неслушні, помилкові.
Прийом «несподіваний вступ» передбачає використання у вступі безпосереднє звернення оратора до основної проблеми.
У вступі прийом «несподіваний вступ» використовує у ситуаціях, коли аудиторія вже жваво зацікавлена у розгляді певної теми, пристрасті слухачів у розпалі).
Вибір оратором прийому вступу залежить від конкретної аудиторії.
Універсальні прийоми вступу, виділені у риториці – це цитата, яскравий приклад, комплімент, проблемне запитання, виклад мети й завдань вступу, демонстрація певного предмета, апеляція до загальноприйнятого джерела тощо.
Не рекомендують розпочинати промову з вибачень, що ви не встигли підготуватися, що ви не заберете багато часу тощо.
Загальні вимоги до вступу - вступ має бути коротким та яскравим.
Загальну мета основної частини - це обґрунтування тез оратора.
Мета завершення промови – це закріплення оратором своїх положень у свідомості аудиторії.
Найбільш поширені прийоми, які використовуються у завершенні промови –це формулювання висновків, розгляд перспективи, апелювання.
Прийом завершення «формулювання висновків» - оратор повертається до найважливіших пунктів головної частини. Завершення промови повинне нагадати про них. Таке завершення може розгортатися на предмет повідомлення та на структуру повідомлення)
Зміст завершення промови щодо його розгортання на предмет промови передбачає підсумовування думок щодо предмета. Оратор повинен відібрати найсуттєвіші положення головної частини. Визначальною є розробка резюме. У завершеннях такого типу не рекомендують: уводити нові дані, відволікати «цікавинками», занадто варіювати вихідні дані)
Зміст завершення промови щодо його розгортання на структуру повідомлення
(передбачає огляд того, у якій послідовності подавалася інформація про предмет промови. Оратор наголошує не на головних рисах самого предмета, а на головному в повідомленні про нього. Для цього характеризується загальна структура промови та окремі частини. Головною тут є розробка анотації. У завершеннях такого типу не рекомендується: на ходу перебудовувати повідомлення, надавати рівного значення всім частинам, випускати мотиви переходу від однієї частини до іншої)
Прийом завершення промови «розгляд перспективи» - оратор підкреслює гіпотетичний розвиток предмета промови. Для цього він може скористатися екстраполяцією)
Різновиди екстраполяції це часова й просторова.
Зміст завершення промови через часову екстраполяцію передбачає розгляд того, чим предмет буде завтра. Промова ґрунтується на загальній схемі: «чим був об’єкт учора, - чим він є сьогодні – чим він буде завтра». Така схема підходить до повідомлень на будь-яку тему.
Зміст завершення промови через просторову екстраполяцію – уведення нових об’єктів для кращого засвоєння предмета промови. Ці об’єкти можуть бути подібними або контрастними до предмета промови)
Прийом завершення промови апелювання - оратор намагається емоційно завершити свою промову та вплинути на почуття аудиторії. Найчастіше використовується тоді, коли людина намагається сформувати у слухачів намір діяти певним чином. У завершеннях такого типу не рекомендується: надто підкреслювати дистанцію між оратором та аудиторією, характеризувати слухачів (особливо негативно), домагатися згоди аудиторії, протиставляти окремі групи слухачів між собою, примушувати аудиторію до відповідей на прямо поставлені питання)
Вибір прийому завершення промови диктується конкретними умовами спілкування. Оратору слід звернути увагу на мету промови)
Загальні прийоми завершення промови – це цитата, ілюстрація, подяка аудиторії у вигляді розгорнутого компліменту.
Небажано завершувати промову вибаченням, додатковими даними після того, як сформульовано висновки, безнадійною перспективою
Вимоги до висновків - висновки повинні бути стислими.

52. Виражальні засоби риторики.
- цитати – для підтвердження або обґрунтування власної позиції, коли вражає своїм змістом або привернути увагу до імені автора, не може бути у висновку.
- заклик
- «чіпляння на гачок»
- візуальний контакт
- інтелектуальне і емоційне співпереживання

Переглядів: 1231