Логічна та психологічна мотивація

Отже, "залізні" докази самі по собі мало що дадуть, якщо ви не матимете на увазі людських почуттів, основних емоцій, якими живуть люди. Логічний виклад треба "пересипати" апеляцією

'Сопер П. Основи искусства речи. — С.186-190. Там само. - С.286-290. ³Там само. - С.294.

до почуття безпеки, шляхетності, справедливості, національно-суспільних інтересів тощо.

Потрібно постійно повертатися до цих "незримих" моментів, які мусять стати головним фактором вашої "агітації". їх можна висловити "відкритим текстом" (експліцитно), або ж у "підтексті" (імпліцитно), так би мовити, між рядками, але цю лінію треба вести протягом усієї промови.

Так, у III промові проти цезаря Катіліни Ціцерон постійно витримує лінію викриття змови проти республіки. Він дуже детально описує, як Катіліна та його "співучасники в злочині" втекли з Риму, де вони розташувалися (Мульвіїв міст), як оборонялися від загону, посланого Ціцероном, як було захоплено листи заколотників. Автор промови не відмовляє собі в задоволенні так само детально розповісти про власну роль у ліквідації заколоту, хоча й приписує з великою скромністю остаточну заслугу Юпітеру (проте саме автору допомагає, мовляв, Юпітер). Легкими торканнями словесного пензля Ціцерон викликає огиду до своїх ворогів ("...істинно, виганяючи його з Риму, я передбачав, квірити, що після усунення Катіліни мені не доведеться боятися ані сплюха Публія Лентула, ані товстуна Лупія Касса, ані скаженого в нестямі Гая Петага. З усіх цих людей варто було боятися саме лише Катіліни, але і його — лише доки він знаходився в стінах Риму. Він знав усе, вмів підійти до будь-якої людини, він насмілювався навертати до себе людей, вивідувати їхні думки, підбурювати їх; він мав здібність замислити злочинну дію, й цій здібності вірно служилії його язик та руки"'. Тут автор пригадує історію про те, як блискавка знищила ідолів Капітолія, як довго й безуспішно прагнули їх відтворити й створити нового — Юпітера, що дивився б на схід — це, мовляв, мусило б забезпечити стабільність державі. З усіх цих розрізнених начебто мотивів _ наприкінці вимальовується тема самозвеличення політика, якому, за підтекстом, допомагає сам Юпітер: "...аби ви могли насолоджуватися миром, який нічим не порушується, — про це буду піклуватися я, квірити!"²

Постійно повторюючи, які огидні вороги республіки, як мало зробили попередники Ціцерона для стабільності держави, детально розгортаючи історію вигнання Катіліни й свою участь у ній, Ціцерон вперто проводить основну логічну лінію, але начебто постійно переймаючися емоціями релігійного благочестя, громадянського обурення й огиди до ворогів республіки — людей, що їх ненавидять самі боги...

Приклади Ціцерона, як бачимо, дуже конкретні, він не боїться кілька разів повторювати одне й те ж, але з кожним разом все сміливіше наближаючись до основної ідеї: заколотники — ворога не лише республіки, а й богів, в той час як він, Ціцерон, має підтримку богів, отже, мусить мати прихильність римлян-квіритів.

В жодному разі не можна замість доказів чи переконань звертатися до псевдопсихологічних доведень на зразок: "А той, хто не розуміє цього, просто дурень" чи "Це побачить навіть осел". Докази, подібні до цих, на жаль, ще зустрічаються, скажімо, у

Щицерон. Речи: В 2 т. - Т.1. - М., 1962. - С.316-317. ²Там само. - С.321.

вчителів, які не вміють дохідливо пояснити матеріал чи відповісти на запитання.

Нові поняття: аксіологія, індукція, дедукція, закони логіки, логічні помилки.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бажання та сподівання людей	\|	ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.