Загальна теорія держави і права

Глава 23. Правовідносини

1. Поняття правовідносин

Правовідносини виступають різновидом суспільних відносин. Суспільні відносини, в свою чергу, розуміються як соціальні зв'язки між людьми, що встановлюються в процесі їх сумісної діяльності.

Категорія "правовідносини" дозволяє з'ясувати, яким чином право впливає на поведінку людей. Поняття правовідносин, на перший погляд, визначити нескладно - це суспільні відносини, котрі врегульовані нормами права. Якщо послідовно розвивати цю точку зору, то прийдеться визнати, що правовідносини завжди породжуються правом і що право здатне перетворити в них будь-який побутовий зв'язок між людьми. Проте це не зовсім так. Існує немало форм взаємодії між людьми, які правом не регулюються. Більше того, їх властивості такі, що вони взагалі не можуть стати об'єктом правового регулювання. Наприклад, міжособисті відносини побуту, дружби, приватне життя людей, порядок проводження вільного часу, інтимні стосунки між подружжям тощо правом не регулюються.

Отже, правовідносини - це індивідуалізовані суспільні відносини, взаємна поведінка учасників яких юридично закріплена і забезпечується можливістю державного примусу. Відомий фахівець з теорії правовідносин Р.О.Халфіна дала таке визначення цього поняття - "це та форма, в якій абстрактна норма права набуває свого реального буття, втілюючись у реальних, конкретних суспільних відносинах. Вони виражають особливий вид зв'язку права з регульованими суспільними відносинами, в яких поєднуються абстрактні норми з конкретністю даних життєвих відносин".

Підсумовуючи, відзначимо, що правовідносини - це не будь-яка поведінка людини, а лише та, що регламентована правовими нормами.

Правовідносини характеризуються рядом ознак:

а) вони завжди пов'язані з правом. Норма права передбачає умови виникнен
ня, зміни чи припинення правовідносин. Вказівка на ці умови міститься в гіпотезі
норми і називається юридичним фактом. Вона ж передбачає зміст правовідносин;

б) в основі виникнення, зміни припинення правовідносин лежить життєвий
випадок (дія чи подія), на який вказано в гіпотезі норми права, котра передбачає ці
правовідносини - юридичний факт. Настання юридичного факту необхідне для
правовідносин на відміну від інших видів суспільних відносин;

в) правовідносини є індивідуальним зв'язком між суб'єктами права, котрі
конкретно визначені. Відзначимо, що "конкретно визначені" - це не значить "пер
соніфіковані". Визначаються лише видові ознаки конкретних суб'єктів. Напри
клад, державні службовці, пенсіонери, студенти, науково-педагогічні працівники
тощо. Це правило діє й при заміні одного з суб'єктів. Наприклад, договір найму
жилого приміщення в будинку, що належить приватному власнику, обов'язковий і
для нового власника в разі продажу будинку. Правовідносини зберігаються, бо йо-

199

Глава 23. Правовідносини

го персональний склад і далі є конкретним, хоча місце власника зайняла інша особа;

г) учасники правовідносин завжди володіють суб'єктивними правами і несуть
обов'язки. Суть цих прав і обов'язків визначають зміст правовідносин. Частіше
всього учасники мають одночасно і права, і обов'язки;

д) правовідносини містять інтелектуальний і вольовий елементи. Інтелектуа
льний елемент означає усвідомленість поведінки, котра регулюється нормою пра
ва, вольовий - здатність суб'єкта не лише усвідомлювати, а й керувати своєю по
ведінкою;

є) реалізація правовідносин забезпечується всіма засобами правового регулювання і правового впливу (наприклад, мірою юридичної відповідальності).

Правовідносини мають складну структуру (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивне право, обов'язок) і підлягають видовій класифікації.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література	\|	Види правовідносин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.