Правила застосування блоків

1. Блок призначений для графічної ідентифікації функції, яку він відображає, незалежно від тексту усередині цього блоку.

2. Блоки в схемі повинні бути розташовані рівномірно. Слід дотримуватися розумної довжини з'єднань і мінімального числа довгих ліній.

3. Кути й інші параметри, що впливають на відповідну форму символів не повинні змінюватися. Блоки повинні бути, по можливості, одного розміру.

4. Більшість блоків задумана так, щоб дати можливість включення тексту усередині блоку. Якщо обсяг тексту, що міститься усередині блоку, перевищує його розміри, слід використовувати блок коментаря.

5. У схемах може використовуватися ідентифікатор (номер, ім'я) блоків (блоків), який повинен розташовуватися ліворуч над блоком.

6. У схемах може використовуватися розгорнуте представлення, яке позначається за допомогою блоку зі смугою для процесу або даних. Блок зі смугою вказує, що в цьому ж комплекті документації в іншому місці є більш детальне представлення.

Блок зі смугою являє собою будь-який блок, усередині якого у верхній частині проведена горизонтальна лінія. Між цією лінією й верхньою лінією блоку розміщений ідентифікатор, що вказує на розгорнуте представлення даного блоку.

У якості першого й останнього блоку розгорнутого представлення повинен бути використаний блок покажчика кінця. Перший блок покажчика кінця повинен містити посилання, яке є також у блоці зі смугою.

Блок зі смугою	Розгорнуте представлення

Правила виконання з'єднань

1. Потоки даних у схемах показуються лініями, які проводять горизонтально або вертикально. Напрямок потоку зліва направо і зверху вниз вважається стандартним. У випадках, коли необхідно внести більшу ясність у схему (наприклад, при з'єднаннях), на лініях використовуються стрілки. Якщо потік має напрямок, відмінний від стандартного, стрілки повинні вказувати цей напрямок.

2. У схемах слід уникати перетинання ліній. Лінії, що перетинаються, не мають логічного зв'язку між собою, тому зміни напрямку в точках перетину не допускаються.

3. Дві або більше вхідних ліній можуть поєднуватися в одну вихідну лінію. Якщо дві або більше ліній поєднуються в одну лінію, то місце об'єднання повинне бути зміщене.

4. Лінії в схемах повинні підходити до блоку або зліва, або зверху, а виходити або справа, або знизу. Лінії повинні бути спрямовані до центру блоку.

5. При необхідності лінії в схемах слід розривати для запобігання зайвих перетинань або занадто довгих ліній, а також, якщо схема складається з декількох сторінок. З'єднувач на початку розриву називається зовнішнім з'єднувачем, а з'єднувач наприкінці розриву – внутрішнім з'єднувачем. Посилання до сторінок можуть бути наведені разом із блоком коментаря для їхніх з'єднувачів.

Зовнішній з'єднувач	Внутрішній з'єднувач

6. Кілька виходів із блоку Розв'язок слід показувати:

¨ декількома лініями від даного блоку до інших блоків;

¨ однієї лінією від даного блоку, яка розгалужується у відповідне число ліній.

Довжину блоку треба вибирати з ряду 10, 15, 20 мм і можна збільшувати на число, кратне 5. Висота блоку в півтора раза більше довжини, крім блоків 1, 9, 10, у яких висота дорівнює половині довжини.

Таблиця 1

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Схеми алгоритмів	\|	Блоки схем алгоритмів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.