Багатокомпонентна анестезія

Цей вид анестезіологічного забезпечення вигідно відрізняється від однокомпонентної анестезії, тому що при ньому кожен компонент

стану анестезії забезпечується окремим фармакологічним препаратом. Це дає можливість керувати кожним компонентом незалежно від інших, отже немає необхідності значно поглиблювати наркоз для одержання, наприклад, достатньої міорелаксації або якісної аналгезії. До того ж, при якісній аналгезії необхідність у НВБ зводиться до мінімуму, тому що відсутність болю запобігає розвитку небажаних нейровегетативних і гуморальних реакцій, таких, як тахікардія, артеріальна гіпертензія та ін. Таким чином, наркоз можна підтримувати на поверхневому рівні (III1) протягом тривалого часу, не боячись викликати інтоксикацію анес-тетиком. Правда, у цьому випадку виникає небезпека занадто поверхневого наркозу з недостатнім виключенням свідомості, що може призвести до "присутності хворого на власній операції" з тяжкими для нього враженнями. Виявити свою "присутність" хворий не може через тотальну міоплегію, що викликана не загальним анестетиком, а спеціальним препаратом, який на свідомість не впливає. Мистецтво анестезіолога в цьому питанні полягає в умінні підтримувати на необхідному рівні наркоз, не допускаючи збереження свідомості і у той же час не доводячи його до занадто глибокого рівня.

В теперішній час саме багатокомпонентна анестезія одержала найбільшого поширення. Завдяки цьому виду анестезії хірургія має ті успіхи, яких вона сьогодні досягла.

При багатокомпонентній анестезії виключення свідомості та всіх видів чутливості, крім больових, досягається введенням загального анестетика до рівня III1. Ця частина анестезіологічного забезпечення називається основним, або базисом-наркозом. Якщо використовується інгаляційний анестетик, то забезпечення називається інгаляційною багатокомпонентною анестезією, якщо неінгаляційною – внутрішньовенною багатокомпонент-ною анестезією, якщо 2 і більше анестетика – комбінованою (інгаляційною або внутрішньовенною) багатокомпонентною анестезією.

Аналгезія забезпечується наркотичними анальгетиками (найчастіше – фентаніл або його похідні, потім морфін, промедол, омнопон та ін.). НВБ досягається нейротропними (атропін, гангліоблокатори, α-адреноблокатори та ін.) препаратами і нейролептиками (дроперидол, аміназин). Якщо оперативне втручання вимагає хорошої міоплегії, уводяться міорелаксанти, що, природно, диктує необхідність ШВЛ. Така анестезія називається багато-компонентною (комбінованою) внутрішньовенною (інгаляційною) ане-тезією з ШВЛ. У переважній більшості випадків для проведення ШВЛ інтубують трахею, такий наркоз часто називають ендотрахеальним.

Як приклад багатокомпонентної комбінованої анестезії з ШВЛ можна навести наступне:

базис-наркоз: тіопентал + оксибутират натрію

або тіопентал + закис азоту

або фторотан + закис азоту

або безліч інших варіантів

аналгезія фентаніл (морфін, промедол)

НВБ атропін, при необхідності дроперидол,

гангліоблокатори, бензодіазепіни

міоплегія ардуан (тракриум, павулон, тубарин).

У ряді випадків деяким компонентам анестезії приділяють особливу увагу, відводячи іншим допоміжну роль. Такі види анестезії, залишаючись по суті багатокомпонентними, одержали спеціальні назви: атаралгезія, центральна аналгезія, нейролептаналгезія.

Атаралгезія означає пригнічення відчуття страху (атараксія) і больової чутливості (аналгезія). Атарактиками є препарати бензодіазепіно вого ряду (седуксен, діазепам, реланіум та ін.). У цей час атаралгезія продовжує застосовуватися як компонент анестезії.

Центральна аналгезія являє собою в остаточному підсумку ту саму багатокомпонентну анестезію, при якій уводять великі дози наркотичних анальгетиків (3 мг/кг морфіну і більше). Опіати у звичайних дозах самі по собі не забезпечують виключення свідомості, анестезії і міорелаксації, але при введенні великих доз опіатів розвивається виражене гальмування ЦНС, тому всі компоненти анестезії легко досягаються за допомогою невеликих доз відповідних медикаментів.

Нейролептаналгезія (НЛА) заслуговує на згадування лише в історичному аспекті, у цей час не використовується. НЛА в чистому вигляді – це нейролепсія, що забезпечується великими дозами нейролептиків (до 4 мг/кг дроперидолу), і аналгезія, що досягається опіоїдними анальгетиками (5 мкг/кг фентанілу). Суміш фентанілу і дроперидолу називалася "таламонал" і випускалася спеціально для НЛА. При чистій НЛА свідомість не виключається, але її стан характеризується повною байдужністю до оточуючого. Більшість операцій вимагає доповнення до чистого НЛА інших компонентів анестезії. Метод НЛА залишений через погану переносимість хворими і велику кількість ускладнень у постнаркозному періоді.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Комбінована анестезія	\|	Протокол проведення загальної анестезії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.