Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Учнівське самоврядування

Учнівське самоврядування — форма організації самими дітьми цікавої для них і різноманітної життєдіяльності колективу, що передбачає делегування обраним колективом особам право планувати суспільну життєдіяльність, розподіляти доручення, оцінювати якість їх виконання та ін.

Макаренко А.С.Твори в 7-ми т. — Т. 5. — К., 1954. — С. 195—205, 76—81.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Широкий розвиток самоврядування набуло в 20-ті роки XX ст. в США, Німеччині, Англії. Значний внесок у розробку теорії й практики самоврядування зробили Н.К. Крупська, С.Т. Шацький.

А.С. Макаренко не лише теоретично обгрунтував проблему, а й реалізував свої ідеї в організації практичної діяльності дитячих колективів у колонії ім. Горького та в комуні ім. Дзержинського.

ЗО—50-ті роки характеризуються занепадом дитячого самоврядування. І лише з 60-х років XX ст. почалося відродження цієї форми організації життєдіяльності колективу.

Значення учнівського самоврядування в тому, що воно:

— сприяє соціалізації особистості, бо допомагає школярам відчувати складність соціальних відношень, формувати соціальну позицію, виявляти свої можливості у реалізації лідерських функцій;

— забезпечує виховання якостей, які необхідні для подолання складностей соціального життя;

— розвиває організаторські здібності школярів, збільшуючи кількість умілих організаторів конкретних справ;

— формує почуття відповідальності;

— виховує самостійність як рису людини, її ініціативність;

— розвиває відношення взаємної відповідальності;

— сприяє самоактивізації, здійсненню саморегулювання, самоконтролю. Самоактивізація передбачає залучення членів колективу до різних сфер діяльності. Організаційне саморегулювання забезпечує управління процесом розв'язання різноманітних завдань.

Самоконтроль пов'язаний з постійним самоаналізом органами самоуправління, окремими організаторами своєї діяльності та пошуком на цій основі ефективних шляхів удосконалення роботи.

За змістомробота колективів може бути спрямована:

— на організацію трудової діяльностішколярів. Це створення учнівських кооперативів для розв'язання особистих економічних питань, суспільно-корисна праця, самообслуговування, допомога вчителям в обладнанні навчальних кабінетів та ін.;

— на організацію дозвілля,що дозволяє розвивати здібності, нахили дітей, дає можливість для спілкування, самовираження, самоствердження (гуртки, шкільні театри, музеї, клубні об'єднання «Дитячий орден милосердя», «Школа юних парламентаріїв», «Діти — члени ООН» та ін.);

— на організацію добрих справ:допомога ветеранам війни і праці, пенсіонерам, інвалідам, хворим;

— на організацію виховної роботиз молодшими школярами, організацію допомоги в навчанні ровесникам і молодшим;

— на організацію природоохоронної діяльності (юні екологи).

1.6. Дитина і колектив___________________________________185

Різні дитячі організації можуть бути постійними, що, як правило, діють на базі шкіл, за місцем проживання, а також тимчасовими(туристські групи, учасники секцій допомоги та ін.).

Зміст, форми роботи визначаються в залежності від умов роботи дитячого самоврядування, традицій, накопиченого досвіду, інтересів школярів.

Умови успішностідитячого самоврядування:

1. Діяльнісний підхідв організації і проведенні конкретної роботи, ефективність якої передбачає:

— створення тимчасових органів самоврядування в залежності від конкретних завдань, що стоять перед колективом;

— прийняття рішення про створення цих органів здійснюється лише учнівським колективом, громадськими організаціями, а в їхньому складі повинні бути лише ті школярі, які безпосередньо беруть участь у розв'язанні конкретного завдання;

— щоб органи самоврядування (незалежно від строку, на який вони обрані) звітували перед колективом про виконання поставлених завдань¹.

2. Підготовка школярівдо організаторської діяльності, спрямованої на оволодіння школярами знаннями й уміннями організаторської роботи. Так, A.M. Лутошкін відзначає, що хороша організаторська справа залежить від:

знання людей, з якими працюєш; знання законів розвитку колективу; якостей особистості самого організатора; знання особливостей організаторської роботи; знання справи, яку організуєш; уміння практично організувати².

Реалізації цієї умови сприяють спеціальні семінари, на яких учні оволодівають знаннями, досвідом планувати, обговорювати справу, розподіляти обов'язки серед товаришів, здійснювати контроль і самоконтроль та ін.

Ця робота сприяє формуванню у школярів організаторських здібностей — «таке поєднання індивідуальних якостей особистості, яке дозволяє людині швидко, надійно, впевнено організовувати людей на виконання певної справи³.

У книзі A.M. Лутошкіна представлено ці якості особистості:

«компетентність — знання тієї справи, яку необхідно організувати;

активність —уміння діяти енергійно, наполегливо при розв'язанні практичних завдань;

' Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в шко-

ле. - М, 2000. - С. 102.

² Лутошкин А.Н. Как вести за собой. — М., 1981. — С. 15. ' Лутошкин А.Н. Как вести за собой. — М., 1981. — С. 60.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

ініціативність — особливий творчий вияв активності, висунення ідей, пропозицій;

товариськість — відкритість до інших, готовність спілкуватися, потреба мати контакти з людьми;

кмітливість — здібність доходити до сутності явищ, бачити їх причини і наслідки, визначати головне;

наполегливість — виявлення сили волі, завзятості, вміння доводити справу до кінця;

самоволодіння — здатність до контролю за своїми почуттями, своєю поведінкою в складних ситуаціях;

працездатність — витривалість, здатність вести напружену роботу тривалий час, не стомлюватися;

спостережливість — уміння бачити, мимохідь відзначати знаменне, зберігати в пам'яті деталі;

самостійність — незалежність у прийнятті рішень, уміння самому знаходити шляхи виконання завдань, брати на себе відповідальність;

організованість — здібність підкорятися необхідному режиму . роботи, планувати свою діяльність, проявляти послідовність, зібраність»'.

3. Створення ситуації вибору,коли школярі самі визначають шляхи розв'язання поставлених завдань. Саме прийняття рішення і є певним стрижнем формування мотивів групових дій. Так, маємо загони фольклористів, які займаються пошуками скарбів усної народної творчості, дослідженням народного побуту; правдолюбів — юних істориків, які пропагують здобуті й заборонені раніше сторінки національної історії, літератури; котигорошківців — відповідальних за спортивно-оздоровчу роботу, відродження спортивних козацьких забав тощо.

4. Коректна по відношенню до школярів підтримка вихователів,що передбачає як демократичність у стосунках вихователів і школярів, так і допомогу в організації, проведенні тієї чи іншої роботи, забезпечення можливості для всіх членів колективу висувати ідеї, пропонувати проекти, одержувати підтримку в їхньому втіленні у життя.

Отже, самоврядування, з одного боку, реалізує мету, яка відповідає потребам школярів, дає їм можливість виявити свої здібності, задовольнити інтереси, а з іншого — переслідує виховну мету дорослих, вихователів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Динаміка розвитку колективу	\|	Дитячі громадські організації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.