Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ваша думка?

На одному із семінарів учителі обговорювали питання про вимоги до навчання. Висловлювалися різні точки зору:

1. Вимоги до навчання в різних посібниках, підручниках викладені по-різному. Таким чином, навіть учені не мають загальної концепції з цього питання. Тому вчителю не обов'язково їх знати.

2. Навчання не можна відокремити від виховання. Таким чином, принципи виховання повинні бути реалізовані і в навчанні. Навіщо ж спеціально розглядати і принципи навчання?

3. Передусім необхідно знати закономірності процесу навчання, вміло їх враховувати в практичній роботі. Решта — суб'єктивні думки дослідників.

4. Знання вчителем принципів навчання і шляхів їх реалізації створює вагомі передумови ефективності навчально-виховного процесу в школі.

— Дайте оцінку кожного з висловлених положень.

Термін «принцип» (від лат. principium — початок, основа) означає основу, із якої треба виходити і якою треба керуватися.

Процес навчання будується відповідно до законів, закономірностей, принципів навчання.

; Закони і закономірності процесу навчання

•- !

Процес навчання будується відповідно до законів, закономірностей та принципів навчання. У дидактичному аспекті поняття «закон» ми визначаємо як внутрішній і необхідний, всезагальний і суттєвий, стій-

2.2. Принципи навчання__________________________________ 221

кий, повторюваний зв'язок (відношення) між явищами навчання, який обумовлює їх необхідне виявлення, розвиток і ефективність процесу навчання.

Розрізняють закони динамічні і статичні.

Динамічним закономе такий, при якому вихідний (початковий) стан об'єкта однозначно визначає ряд наступних його станів. Знаючи перше, можна передбачити інші.

Статичним закономназивається такий, при якому передбачається визначена можливість (імовірність) закладених тенденцій у зміні об'єкта або системи за певних заданих умов.

У дидактиці, як і в інших суспільних науках, переважають статичні закони і виявляються вони в більшості випадків як тенденції.

Поняття «закономірність»має у науковій літературі два тлумачення. Одні розуміють його як більш широке, ніж закон, тобто як визнання всезагальної упорядкованої природи і суспільства, в рамках якої необхідно виділити закони спеціальні і загальні.

Інші розуміють закономірність як недостатньо точно пізнаний закон, як упорядкованість явищ, відносну сталість стійких впливаючих факторів, систематичність зв'язків між об-'єктами.

Таким чином, поняття «закон» і «закономірність» виражають відношення одного порядку, але вони не тотожні. Законом називають конкретний, необхідний зв'язок між подіями, фактами. У ньому фіксується загальне для них. Якщо ж підкреслюється об'єктивно обумовлена послідовність явищ, то говорять про закономірності...

Поняття «закономірність» вживається також і в тих випадках, коли необхідно підкреслити, що те чи інше явище виникло не випадково»¹.

І.Я. Лернер вважає, що закономірності навчання можна розподілити теж на дві групи:

1) закономірності, що притаманні процесу навчання за його сутністю, яка неминуче виявляється, як тільки він виникає в будь-якій формі, іншими словами — це закони, які притаманні будь-якому навчанню, де б і коли б воно не виникало;

2) закономірності, що виявляються залежно від характеру діяльності того, хто навчає, і тих, хто навчається, засобів навчання, отже, залежно від виду змісту освіти і методів, якими вони користуються.

Ці закономірності виявляються не при будь-якому навчанні; їх вияв здебільшого залежить від викладача, від того, чи усвідомлює він усю повноту завдань навчання і чи застосовує відповідні до кожного завдання методи і засоби. Друга група закономірнос-

Педагогика. — 1992. - № 7—8. — С. 18-19.

222 ____ __ Розділ 2. Дидактика

тей обумовлена тим, що педагогічний процес пов'язаний з цілеспрямованою і усвідомленою діяльністю взаємопов'язаних суб'єктів — учителя і учнів — і з різноманітністю завдань навчання. Приклади законів і закономірностей першої групи:

1. Виховуючий характер навчання. Будь-який акт діяльності викладання справляє на учнів той чи інший виховуючий вплив. Цей вплив може бути позитивним, негативним або нейтральним.

2. Усяке навчання реалізується тільки при цілеспрямованій взаємодії того, хто навчає, і тих, хто навчається, без такої взаємодії навчання не буває.

3. Навчання виникає тільки з активної діяльності учнів. Воно тим ефективніше, чим інтенсивніша і різнобічніша забезпечувана учителем діяльність учнів з предметом засвоєння. Рівень же його (засвоєння) залежить від характеру діяльності — репродуктивної або творчої. Іноді цю закономірність формулюють як закономірність єдності педагогічного керівництва і самодіяльності учнів.

4. Цілеспрямоване навчання індивіда тій чи іншій діяльності досягається при включенні його в цю діяльність.

5. Між метою навчання, змістом освіти і методами навчання існують постійні залежності: мета визначає зміст і методи, методи і зміст обумовлюють ступінь досягнення мети.

Приклади закономірностей другої групи:

1. Поняття можуть бути засвоєні тільки в тому випадку, якщо цілеспрямовано організована пізнавальна діяльність учнів щодо співвідношення одних понять з іншими, відокремлення одних понять від інших.

2. Навички можуть бути сформовані, якщо вчитель організує відтворення усвідомлених операцій і дій, що лежать в основі навичок.

3. Міцність засвоєння усвідомленого змісту освіти тим більша, чим регулярніше організовано пряме і відстрочене повторення цього змісту і введення його в систему вже засвоєного раніше змісту та ін.¹.

Під «принципами навчання»(принципами дидактики) розуміють визначену систему вихідних, основних дидактичних вимог, установок до процесу навчання, виконання яких забезпечує ефективність практичної діяльності.

Ці вихідні положення обумовлені:

1) закономірностями процесу навчання, що випливають із законів теорії пізнання. Ці закономірності передбачають вияв у відповідних умовах постійних стійких зв'язків і залежностей між трьома

Лернер Й.Я. Процесе обучения й его закономерности. — М., 1980. — С. 61—65.

2.2. Принципи навчання 223

елементами навчання — діяльністю викладання, діяльністю навчання та об'єктом засвоєння, тобто змістом навчання» (І.Я. Лернер);

2) метою і завданнями, які висуває перед школою суспільство.

Тому по-різному трактувалися і трактуються окремі принципи навчання.

Перша спроба створення цілісної системи принципів навчання належить Я.А. Коменському. Він назвав їх основоположними, на яких повинен будуватися навчальний процес. Слідом за Я.А. Ко-менським ця проблема розглядалася в нових аспектах Г. Песталоц-ці, А. Дістервегом. Значний внесок у розробку принципів навчання зробив К.Д. Ушинський, який обґрунтував не тільки педагогічну, але й психологічну основу навчання.

У сучасній дидактиці єдиної загальновизнаної номенклатури принципів навчання не існує. Різні автори визначають різну їх кількість, а в деяких випадках навіть вкладають різний суттєвий зміст в одні й ті ж принципи (наприклад, принцип системності знань, який часто неправильно ототожнюють з принципом систематичності), розглядають принципи парами, щоб повніше показати взаємозв'язок головних положень дидактики тощо.

У різних посібниках з педагогіки так визначаються дидактичні принципи навчання:

1. Науковості; науковості і доступності; науковості і посильної трудності; науковості змісту виховання і навчання; науковості і врахування вікових та індивідуальних можливостей учнів.

2. Доступності навчання; доступності і посильності; доступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; доступності, або подолання труднощів учнів у пізнанні та перетворенні дійсності.

3. Наочності в навчанні; наочності навчання і розвитку теоретичного мислення; наочності, або заповнення простору між конкретним і абстрактним.

4. Зв'язку теорії з практикою; зв'язку навчання з життям, з продуктивною працею; зв'язку навчання з життям; зв'язку теорії з практикою, навчання з життям; зв'язку навчання і виховання з суспільно-корисною продуктивною працею; зв'язку школи з життям, з розв'язанням завдань прискорення розвитку країни.

5. Систематичності навчання; систематичності в засвоєнні знань; систематичності й послідовності навчання; систематичності й послідовності.

6. Системності; системності, або упорядкування знань.

7. Свідомості і активності учнів у навчанні; свідомості і активності учнів у навчанні за керуючою роллю вчителя; свідомого навчання і творчої активності учнів; свідомого засвоєння знань;

224____________________________________Розділ 2. Дидактика

свідомої і творчої активності учнів за керуючою роллю вчителя; свідомості, активності і самостійності учнів у навчанні; свідомості й міцності засвоєння знань, навичок і умінь; свідомості, активності, самодіяльності, творчості учнів; свідомості й активної участі учнів у процесі навчання; активності в навчанні за керуючою роллю вчителя.

8. Міцності засвоєння знань; міцності засвоєння знань і їх зв'язку із всебічним розвитком пізнавальних сил учнів; міцності знань, умінь і навичок; міцності знань.

9. Індивідуального підходу до учнів за умов колективної навчальної праці з класом; фронтальності, колективності і індивідуалізації навчання в їх оптимальному сполученні; колективного характеру навчання і враховування індивідуальних особливостей учнів; індивідуального підходу до учнів; сполучення індивідуального підходу і колективізму в навчанні або зв'язку інтересів особистості і суспільства; колективного характеру виховання і навчання.

10. Самостійності й активності учнів у навчанні; самостійності або обмежування залежності учнів від учителя; переходу від навчання до самоосвіти.

11. Виховання в процесі навчання; виховуючого навчання; виховуючого характеру навчання.

12. Позитивного емоційного фону навчання; емоціональності навчання.

13. Поваги до особистості дитини в сполученні з розумною вимогливістю.

14. Оперативності знань.

15. Цілеспрямованості педагогічного процесу, ефективності або зв'язку між метою і результатами навчання.

16. Навчання на високому рівні труднощів; швидкого темпу у навчанні; провідної ролі теоретичних знань; усвідомлення школярами процесу навчання; цілеспрямованої і систематичної роботи вчителя над розвитком усіх учнів, у тому числі і найбільш слабких.

Від дидактичних принципів слід відрізняти правила,які виходять із принципів. Правила вказують учителю, як слід у практичній роботі здійснювати той чи інший дидактичний принцип.

' : V і'

^:Характеристика окремих принципів навчання

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Додаткові завдання	\|	Принцип виховуючого навчання -

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.