Особливості управління виробничим потенціалом підприємств

Висока конкуренція, значна динамічність та невизначеність бізнес-середовища вимагають формування у виробничій системі підприємства достатнього потенціалу, здатного забезпечити її результативну діяльність у нових умовах господарювання у коротко- та довгостроковій перспективах.

Існує потреба в розробці дієвої системи управління потенціалом виробничої системи, орієнтованої на обґрунтування та розвиток факторів довгострокової ефективності її функціонування.

Отже, динамічний розвиток бізнес-середовища, всебічне ускладнення та пожвавлення соціально-економічних процесів спричинили наступні зміни в розумінні сутності та структури поняття «виробничий потенціал підприємства».

По-перше, ці зміни пов’язані з інтелектуалізацією виробничих ресурсів. Якщо в умовах планово-командної економіки за відносно стабільних виробничих відносин основна увага в приділялася стаціонарній частині виробничого потенціалу, а саме основним виробничим фондам, потужностям підприємства тощо, то в умовах прискорення науково-технічного прогресу, підвищення рівня інформатизації суспільства роль і значення матеріальних ресурсів виробництва в досягненні ефективного виробництва поступово зменшувалися. Центральне системоутворююче місце в структурі виробничого потенціалу промислового підприємства віддається інформаційним ресурсам. Кардинально змінюється і роль працівника підприємства, виробнича діяльність якого дедалі більшою мірою передбачає споживання інформації й засвоєння знань. Тож, ідентифікація продуктивних елементів виробничого потенціалу сягнула далеко за межі цехів, виробничих дільниць і безпосередньо робочих місць верстатників. Нині, це передусім сплав інтелектуальних можливостей і компетентності в різних сферах діяльності підприємства, кінцевою метою якої є створення якісної, конкурентоспроможної продукції.

По-друге, зміни в розумінні механізму використання потенціалу підприємства. Якщо раніше судження про наявність достатнього виробничого потенціалу підприємства формувалося на основі його здатності забезпечити максимальний ефект від використання виробничих ресурсів, і, відповідно, ефективніше використання цих ресурсів порівняно з конкурентами передбачало наявність переваг підприємства на ринку, то в умовах гіперконкуренції, турбулентності ринків виникає необхідність у створенні та розвитку унікальних ресурсів і можливостей виробничої системи. Отже, механізм використання виробничого потенціалу сучасного підприємства проявляється передусім через здатність створювати неповторні комбінації взаємодії продуктивних ресурсів підприємства між собою та із зовнішнім середовищем, що зумовлює утворення резервів та можливості результативної діяльності підприємства в довгостроковій перспективі.

По-третє, зміна ролі відтворювальних процесів у формуванні та використанні виробничого потенціалу підприємства. Для забезпечення нормального відтворення продукції виробничий потенціал підприємства повинен володіти здатністю самовідтворення. Якості виробничої системи ґрунтуються не «на статтях балансу», а на організаційній структурі, процесах управління, що підтримують ключові компетенції, формують нові можливості створення доданої вартості. Всі процеси, що відбуваються на підприємстві, доцільно поділяти на три групи: 1) використання наявного потенціалу (ресурсів) для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг; 2) створення, нарощування й модернізація потенціалу підприємства; 3) створення й розвиток самої відтворювальної бази підприємства, тобто частини підприємства, що забезпечує реалізацію відтворювальних процесів.

Забезпечити результативний виробничий процес можливо за умови наявності достатнього виробничого потенціалу підприємства, що є передумовою успішного виконання цільових орієнтирів підприємства (рис. 2.2). Однак, просте додавання цих ресурсів не є передумовою формування достатнього виробничого потенціалу системи, адже в сучасних умовах господарювання лише їх поєднання в унікальні комбінації взаємодії між собою та з зовнішнім середовищем, зумовлюють наявність в системі конкурентних переваг, складних для копіювання компетенцій, що зумовлюють результативне досягнення виробничою системою поставлених цілей.

Рис. 2.2. Графічна модель взаємодії ресурсів виробничого потенціалу

Забезпечити результативний виробничий процес можливо за умови наявності достатнього виробничого потенціалу підприємства, що дозволяє успішно досягати його цілей. Наявність виробничих ресурсів у певній кількості та пропорції є необхідною, але не вичерпною передумовою результативного використання виробничого потенціалу суб’єкта господарювання. Не меншу значимість нині має здатність виробничої системи поєднувати ці ресурси в унікальні комбінації взаємодії між собою та з зовнішнім середовищем, що зумовлює формування в ній стійких конкурентних переваг. З цією метою виробнича система підприємства має володіти достатнім відтворювальним потенціалом, здатним підтримувати виробничий процес і, відповідно, параметри виробничої системи на високому конкурентоспроможному рівні.

Функції потенціалу відтворення можуть виконувати підсистема ремонтів і модернізації основних фондів, комплекс непрофільних виробництв підприємства, підсистема реконструкції та технічного переозброєння виробництва. До складу структури потенціалу відтворення виробництва входять фінансовий, інноваційний та інвестиційний потенціал підприємства. Достатність фінансового потенціалу підприємства не лише свідчить про ефективність здійснення виробничої діяльності, а також є джерелом формування інвестиційного та інноваційного потенціалів підприємства. Вони, у свою чергу, через підтримання виробничого процесу на конкурентному рівні та створення імпульсів розвитку створюють передумови для набуття виробничою системою достатнього виробничого потенціалу.

Якщо наявність результативного виробничого процесу є функцією достатнього виробничого потенціалу підприємства і похідною розвинутого потенціалу відтворення підприємства, то наявність достатнього потенціалу відтворення є синтезом сформованого у виробничій системі потенціалу розвитку відтворювальної бази підприємства (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Рівні формування потенціалу виробничої системи підприємства

У виробничій системі об’єктом аналізу та прийняття рішень є певний товар або послуга, основна увага при цьому приділяється питанням позиціонування, ціноутворення, зниження собівартості продукції по відношенню до аналогічної продукції конкурентів. З іншого боку, система досягає тривалої конкурентної преваги у виробничому процесі через посилення своїх внутрішніх компетенцій – продуктивності та результативності, специфічних активів, що визначають внутрішню структуру підприємства, технологію виробництва.

У традиційних моделях виробничого потенціалу підприємства відповідні складові, що могли б забезпечувати дані функції, найчастіше відсутні або представлені епізодично. До них можна віднести інформаційний, маркетинговий, управлінський потенціали підприємства. Поява зазначених складових елементів в «арсеналі» сучасного промислового підприємства можлива лише за певного рівня розвитку його інтелектуального капіталу. Інтегруючи в собі людський, структурний та клієнтський капітали, він являє собою синтез стійких інтелектуальних переваг підприємства на ринку. Саме наявність достатнього інтелектуального потенціалу, а також створення передумов для його реалізації та розвитку є основним джерелом формування потенціалу розвитку відтворювальної бази на підприємстві.

Модель системи управління формуванням виробничого потенціалу сучасного промислового підприємства передбачає одночасний перебіг управлінських процесів на трьох рівнях: 1) оперативному – рішення щодо ефективного використання виробничих ресурсів для забезпечення нормального перебігу виробничого процесу; 2) тактичному – рішення щодо структурування та відтворення виробничих ресурсів для оптимізації величини їх потенціалу; 3) стратегічному –рішення, що стосуються процесів нарощування або зміни величини виробничого потенціалу за допомогою формування та реалізації потенціалу розвитку відтворювальної бази підприємства.

Схематично управління формуванням виробничого потенціалу можна подати у вигляді певної послідовності процесів (рис. 2.4), що формує три управлінські контури:

– А1-А2: контур управління потенціалом розвитку відтворювальної бази виробничого потенціалу;

– А2-АЗ: контур управління потенціалом відтворення виробництва;

– АЗ-А4: контур управління виробничими ресурсами підприємства.

Рис. 2.4 Модель управління формуванням виробничого потенціалу підприємства

Кожний контур управління виробничим потенціалом підприємства передбачає вирішення специфічних задач і прийняття відповідних управлінських рішень (табл. 1), що мають на меті забезпечення короткострокової і довгострокової результативної діяльності.

Таблиця 1

Характеристика контурів управління виробничим потенціалом підприємства

	Контур А1-А2	Контур А2-А3	Контур А3-А4
Проблема	Забезпечення взаємного узгодження стратегії підприємства та необхідних для її досягнення унікальних знань і здібностей	Структуризація ресурсів підприємства для найбільш ефективного використання ключових компетенцій	Оптимізація рівня ефективності використання виробничих ресурсів
Суть проблеми	Ідентифікація та розвиток унікальних знань і здібностей підприємства для отримання конкурентних переваг	Організація придбання й розвитку ресурсів підприємства	Розподіл ресурсів по принципових функціональних областях. Складання планів споживання ресурсів. Управління й контроль
Ключові рішення	Вибір ринків і товарів, де можна використати виявлені компетенції. Ідентифікація необхідних компетенцій для утримання конкурентних позицій. Динамічне узгодження необхідних та наявних знань і компетенцій	Організація: структурування інформації, повноважень і відповідальності. Структура споживання ресурсів: робітники, потоки, система розподілу, розташування приміщень й устаткування. Придбання й розвиток ресурсів: фінансування, приміщення та устаткування, персонал, сировина тощо	Оперативні цілі та завдання. Рівні цін і випуску продукції. Оперативні рівні: графіки виробництва, рівні запасів, складування. Маркетингові заходи й стратегія. Контроль

Отже, процес управління виробничим потенціалом підприємства можна уявити як цілеспрямований вплив на елементи виробничої системи, що передбачає планування, організацію, мотивацію та контроль параметрів її функціонування з метою переводу цієї системи з нинішнього стану в бажаний за дотримання оптимальної збалансованості між розвитком її потенціалу та його використанням.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність і структура виробничого потенціалу підприємства	\|	Управління технологічним потенціалом підприємств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.