Поняття запобігання злочинності

Тема 9

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ЗАПОБІЖНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Поняття запобігання злочинності

2. Об’єкти та суб’єкти запобігання злочинності

3. Класифікація запобіжних заходів

4. Запобігання злочинам органами внутрішніх справ

5. Прогнозування та планування запобіжної діяльності

Поняття запобігання злочинності

Проблема протидії злочинності посідає особливе місце у становленні правової держави. Основним напрямом протидії злочинності останнім часом визнається не покарання злочинців, а запобігання вчиненню злочинів. Значення запобігання злочинів, як головного напряму протидії злочинності, визначається тим, що воно є найбільш гуманним та ефективним засобом підтримання правопорядку, забезпечення безпеки суспільства.

Запобігання злочинності є сформованою системою дій стосовно антисуспільних явищ та їх причинного комплексу з метою розширення тенденції зниження рівня і масштабів злочинності і знешкодження її коріння. Запобігання злочинності розглядається як соціально-правовий процес, що знижує, обмежує, ліквідує явища, які породжують злочинність. У найбільш узагальненому вигляді запобігання злочинності забезпечується усією сукупністю заходів, спрямованих на удосконалення суспільних відносин, що здійснюються державними органами і громадськими формуваннями.

Сьогодні в кримінології крім поняття “запобігання” використовуються й інші терміни, зокрема, “попередження”, “профілактика”, “припинення”, “боротьба”, “протидія” тощо. Дехто з кримінологів зазначені терміни вважає синонімами. Але на сьогодні універсальною категорією, яка адекватно відображає форми протидії злочинності, не пов’язані з кримінальним покаранням, є запобігання злочинності. Шляхом вживання терміна «запобігання» стосовно злочинності і злочинних проявів пішла й законодавча практика.

Запобігання злочинності – це діяльність суспільства і держави, яка спрямована на усунення (нейтралізацію) негативних явищ та процесів, що породжують злочинність або сприяють їй, а також недопущення скоєння злочинів на різних стадіях злочинної поведінки.

Запобіжна діяльність як одна із форм протидії злочинності базується на певних принципах, а саме:

– законності (суб’єкти запобіжної діяльності зобов’язані точно виконувати вимоги чинного законодавства України);

– дотримання конституційних прав та законних інтересів громадян;

– наукової обгрунтованості (дотримання суб’єктами запобігання злочинності форм і методів запобіжної діяльності, при їх виборі і використанні);

– демократизму (широка участь у запобіжній діяльності державних органів, громадських формувань, а також окремих громадян);

– своєчасності (випереджаюче проведення запобіжних заходів, які б не дали можливості скоїти злочин);

– плановості (проведення запобіжних заходів згідно з відповідною програмою, а не спонтанно);

– комплексності (використання різноманітних форм, методів і засобів, спрямованих не лише на злочинність, а й на соціальні, економічні, політичні, духовні та інші умови, що впливають на неї);

– взаємодії з органами державної влади та населенням (громадяни мають право, а органи управління наділені обов’язками сприяти правоохоронним органам у виконанні завдань запобігання злочинності);

– наступальності (оперативності) (швидкість та безперервність, активність та узгодженість суб’єктів запобіжної діяльності, залучення всього масиву сил і засобів).

Головні положення, які визначають основні принципи та спрямованість запобіжної діяльності, закріплені в міжнародно-правових актах, які визнані Україною (Загальна декларація прав людини; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права; Керівні принципи в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя; Резолюція ІХ Конгресу ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками; конвенції ООН та європейські конвенції, спрямовані на протидію міжнародним злочинам та злочинам міжнародного характеру; міжнародно-правові акти та стандарти у сфері кримінального правосуддя й виконання кримінальних покарань та ін.).

В країні на сьогодні відсутній окремий законодавчий акт, який би регулював суспільні відносини щодо запобіжної діяльності у галузі протидії злочинності. Правову основу запобіжної діяльності становлять законодавчі та інші нормативно-правові акти, що комплексно регулюють статус, завдання, функції, повноваження, обов’язки і права правоохоронних органів, для яких запобігання злочинності є одним із головних завдань. Зокрема це закони України «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про державну прикордонну службу», «Про державну податкову службу в Україні» та ін., а також законодавчі акти, що спрямовані на запобігання окремим злочинним проявам (наприклад, закони України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та ін.), нормативні акти, що регулюють порядок діяльності суб’єктів запобігання злочинів: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.1995 № 502 «Про затвердження Положення про кримінальну міліцію у справах дітей»; накази МВС України від 11.11. 2010 р. № 550 «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України», від 28.06.1994 № 404 «Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України»; Спільні накази центральних органів виконавчої влади: Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2009 №3131/386 «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї» та ін.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Об’єкти та суб’єкти запобігання злочинності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.