Функції операційного менеджменту. На будь-якому підприємстві існують спеціальні та управлінські проблеми.
Спеціальні проблеми безпосередньо зв'язані з технологічною стороною діяльності і не мають прямого відношення до управлінських функцій (виробничі проблеми). Наприклад, товарознавець може приймати рішення про послідовність кільцевого завезення товарів у магазини, економіст - про збір відповідної статистичної інформації, бухгалтер - про упорядкування бухгалтерського звіту і ін.
До управлінських відносяться проблеми використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів підприємства, організації праці людей, розпорядження, рішення, постановки цілей перед окремими робітниками і групами робітників
Природно, менеджер не повинний займатися тільки управлінськими питаннями і відповідними процедурами (вказівки, бесіди з людьми і ін.). На відміну від робітника, що не має відношення до управління і зайнятий рішенням тільки виробничо-технологічних проблем, менеджер повинний займатися також виробничими справами. Тому у функції менеджера входить рішення проблем як сугубо управлінських, так і виробничих
Сукупність проблем, вирішенням яких займаються менеджери в загальному організмі операційної системи, можна графічно уявити у вигляді "кола менеджменту" (рис.1.6.). Виходячи з приведених раніше структури і задач операційної системи роздивимося концептуально кожну з функцій операційного менеджменту.
• Планування- функція менеджменту номер один. Її реалізація визначає перспективу розвитку системи і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення накресленої цілі у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників із встановленням термінів виконання. Складовою цієї функції є прогнозування - імовірнісна оцінка характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.
• Організація- реалізація розроблених планів і програм шляхом кооперації людей і знарядь праці (машин, устаткування тощо). При цьому спільна трудова діяльність людей повинна здійснюватися якісно з найвищим результатом при мінімальних витратах ресурсів. Особливість даної функції менеджменту полягає в тому, що тільки вона забезпечує взаємозв'язок людей і підвищення ефективності їхньої праці
• Мотивація. У сучасній філософії менеджменту в основі впливу на людей лежить не примус, а мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. У центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і очікування. Такий підхід базується на тому, що ніколи не можна замінити власну мотивацію робітника іншою. Іншими словами, внутрішню мотивацію не можна викликати зовнішньою. Тому менеджер може достатньо мотивувати своїх робітників, створивши ситуаційне поле, що спонукує їх зробити те, що від них очікують Дане поле формується з таких складових- стиль управління; поведінка менеджера в комунікаціях, оплата праці тощо.
Інформація
Мотивація
Органі-зація
Планування
Рис. 1.6. "Коло менеджменту" операційної системи
• Контроль. Суть функції - у завчасному виявленні небезпеки , що насувається, виявленні помилок, відхилень від встановлених норм, нормативів, стандартів і тим самим у створенні основи для коригування діяльності операційної системи. Таким чином, головна задача контролю полягає не в пошуку "козлов отпущения" за допущені помилки, а у встановленні причин останніх і знаходженні можливих шляхів виходу з існуючого стану.
Перераховані функції не просто складають одне ціле - вони взаємозалежні, проникають одне в одне так, що часом їх важко розділити Реалізація усіх функцій планується, організується, мотивується і контролюється за допомогою певних методів, тобто засобів приведення їх у виконання.
Методи і принципи операційного менеджменту.Сучасною практикою вироблені чотири групи методів управління операційними системами: організаційні, адміністративні, економічні і соціально-психологічні. Роздивимося їхню концептуальну суть.
Організаційні методи. Суть їх полягає в тому, що перше ніж якась діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути оптимально організована спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поведінки персоналу.
Система організаційних методів подана на рис. 1.7. Необхідно спочатку створити підприємство, цех, ділянку, відділ, тощо, тобто розробити нормативні акти, що регламентують, нормують і інструктують їх діяльність, підібрати і розставити по місцях людей, забезпечити їх планами, дати завдання, показати напрямки дій, а далі вже керувати їхніми діями. Таким чином, організаційні методи передують самій діяльності, створюють для неї необхідні умови, а отже , є пасивними, створюючи базу трьох інших груп - активних методів.
Адміністративні методи. Їх називають також методами владної мотивації, і зводяться вони насамперед до відкритого примусу людей до тієї чи іншої діяльності або до створення можливостей для такого примусу. Ці методи широко застосовувалися на промислових підприємствах і в сфері послуг при адміністративно-командній системі управління економікою в нашій країні. На практиці ці методи реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань, що припускають мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого уся відповідальність покладається на керівника, що віддає розпорядження. У умовах ринкових відносин адміністративні методи повинні витискуватися іншими групами методів.
Економічні методи. У результаті переходу до ринкових відносин адміністративні методи перестали відповідати реальним потребам управління. Економічні методи припускають непрямий вплив на об'єкт. Виконавцю встановлюються тільки цілі і загальна лінія поведінки, у рамках яких він самостійно шукає найбільше кращі для нього шляхи їх досягнення. Ініціатива, що проявляється, вигідна не тільки робітнику, але і підприємству, своєчасне і якісне виконання (в окремих випадках і перевиконання) завдань усіляко винагороджується, насамперед у виді грошових виплат. Таким чином, в основі цих методів лежить економічна зацікавленість робітника в результатах своєї праці.
Карти трудових процесів
Технологічні карти
Організаційні нормативи
Посадові інструкції
Устав підприємства
Інструкції та рекомендації
Методичні вказівки
Нормативи матеріа-
ло-, енергомісткос-ті, тощо
Економічні нормативи
Техніко-технологіч-
ні нормативи
Правила внутрішнього розпорядку
Положення про підрозділи
Методи організацій-
но – методичного інструктування
Методи організаційного нормування
Методи організаційного регламентування
Організаційні мето -ди операційного менеджменту
Рис.1.7. Організаційні методи операційного менеджменту
(концептуальна схема)
Соціально-психологічні методи. Як свідчить практика, економічні методи також досить швидко проявили обмеженість, особливо при управлінні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші, звичайно, істотний, але не самий головний стимул у роботі. У 20-30-х роках XX ст. з'явилися соціально-психологічні методи. Концептуально вони зводяться до двом основних напрямків:
• формуванню сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, що сприяє більшій віддачі при виконанні роботи завдяки підвищенню настрою людей,
• виявленню і розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяють забезпечити максимальну самореалізацію особистості в операційному процесі.
Всі приведені методи операційного менеджменту реалізуються відповідно до певних принципів і правил. Найбільше значущі з них:
Цілеспрямованість управління. Цей принцип - один із найважливіших. Управлінський процес повинний бути цілеспрямованим, тобто завжди орієнтований на рішення конкретних проблем, досягнення конкретних цілей.
Функціональна соціалізація у сполученні з універсальністю. Суть цього принципу полягає в тому, що до кожного об'єкту управління повинен бути свій підхід, що враховує його специфіку. Наприклад, спортивною командою не можна керувати так само, як акторами на сцені, а групою лікарів - як військовим підрозділом. Але оскільки в цих випадках має місце керівництво людьми як такими, то існує якийсь універсальний підхід до них незалежно від того, хто вони - солдати або вчені, чиновники або будівельники
Послідовність управлінських процесів. Будь-який управлінський процес будується відповідно до принципу послідовності, тобто елементи або стадії, із яких він складається, повинні іти один за одним у певному порядку Не можна, наприклад, спочатку віддати розпорядження, а потім обмірковувати його правомірність.
Оптимальне сполучення централізованого регулювання керованої підсистеми з її саморегулюванням.Поведінку об'єкту управління необхідно контролювати неперервно, тому що він, постійно знаходячись під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, весь час відхиляється в ту або іншу сторону від запланованого регламенту поведінки.
Забезпечення відповідності прав, обов'язків і відповідальності. Це один із найважливіших принципів управління. Перевищення прав у порівнянні з обов'язками приводить до управлінської сваволі, недостатність паралізує ділову ініціативу, оскільки зайва активність може погрожувати великими прикростями.
Забезпечення загальної зацікавленості всіх учасників управління в досягненні цілей, що стоять перед підприємством. Досягається шляхом матеріального і морального заохочення робітників , що відзначилися, а також максимального залучення виконавців до процесу підготовки рішень на самих ранніх стадіях роботи над ними. Це також один з основоположних принципів менеджменту, що базується на тому, що рішення, у які вкладена власна праця та ідеї, будуть виконуватися швидше і якісніше, ніж спущені зверху.
Всебічне забезпечення змагальності учасників управління. Мова йде про необхідність заохочення конкуренції при заміщенні посад у сфері управління.
<== попередня сторінка
|
наступна сторінка ==>
|
Переглядів: 3215
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:
