• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Огляд П(с)БО № 1,2,3,4,5,6,25

План

План.

Таблиця 1

План.

План

Таблиця 1

План.

План

План

План

Таблиця 5

Таблиця № 4

План

План.

План

План

План

План

Схема пасивного рахунка

Схема активного рахунка

План

План

1. Визначення поняття «бухгалтерський баланс». Бухгалтерський баланс, його побудова, зміст і значення.

2. Зміни у балансі, які відбуваються під впливом господарських операцій.

1.Визначення поняття «бухгалтерський баланс». Бухгалтерський баланс, його побудова, зміст і значення.

Бухгалтерський баланс – один із основних елементів методу бухгалтерського обліку та одна із основних форм бухгалтерської фінансової звітності. «Баланс» – рівність, рівновага (від латинської).

Баланс відображає активи, пасиви, зобов’язання та власний капітал на певну дату. Як правило, це кінець останнього дня звітного періоду.

Баланс має форму 2-х сторонньої таблиці, ліва сторона – актив (господарські засоби), права – пасив (джерела господарських засобів). Кожна сторона балансу складається з розділів.

Розділи активу:

1. Необоротні активи.

2. Оборотні активи.

3. Витрати майбутніх періодів

4. Необоротні активи та групи їх списання

Розділи пасиву:

1. Власний капітал.

2. Забезпечення наступних витрат і платежів.

3. Довгострокові зобов’язання.

4. Поточні зобов’язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Розділи складаються із статей. Стаття– це показник, що відображає на відповідну дату стан окремих видів господарських засобів, коштів і джерел їх утворення. Кожна стаття має грошовий вираз – оцінку. У сучасних умовах складаються баланс «нетто» (основні засоби, нематеріальні активи відображаються по залишковій вартості.

Обов’язковою умовою правильності складання балансу є рівність підсумків активу й пасиву. Ця рівність зумовлена тим, що в обох частинах балансу відображені у грошовому вимірнику господарські засоби підприємства, тільки згруповані за різними ознаками: в активі – за видами (складом і розміщенням), а в пасиві – за джерелами їх утворення. Загальна вартість майна господарства завжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене.

2.Зміни у балансі, які відбуваються під впливом господарських операцій.

В процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів підприємства, змінюється їх склад, розміщення. Внаслідок збільшення або зменшення засобів та джерел їх утворення змінюються суми по статтям балансу.

Всі зміни відбуваються по одному з 4-х типів:

1 тип: змінюються дві статті активу балансу – одна збільшується, друга – зменшується. Загальний підсумок балансу не змінюється.

Приклад: з каси внесено на поточний рахунок грошові кошти

Ст. А 30 «Грошові кошти» (каса) – _{1 тип}

Ст. А 31«Грошові кошти (рахунки в банку) +

2 тип: змінюються дві статті пасиву балансу – одна збільшується, друга – зменшується.

Приклад: зараховано на збільшення статутного капіталу прибуток

Ст. П 40 «Статутний капітал + _{2 тип}

Ст. П 441«Нерозподілений прибуток -

Загальний підсумок балансу не змінюється.

3 тип: операції зумовлюють збільшення на одну й ту ж суму статей активу і пасиву.

Приклад: оприбутковано на склади підприємства матеріали, придбані у постачальників

Ст. А 20 «Запаси» + _{3 тип}

Ст. П 63 «Кредит, заборгованість за матеріали…» +

Підсумок балансу змінюється, але рівність сторін зберігається.

4 тип: операції зумовлюють зменшення на одну й ту ж суму статей активу і пасиву.

Приклад: перераховано з поточного рахунка банку для погашення заборгованості за раніше одержаний кредит

Ст. А 31 «Грошові кошти банку» – _{4 тип}

Ст. А 60 «Короткострокові кредити» –

Рівність сторін зберігається.

Контрольні питання до теми

1.Дайте визначення бухгалтерському балансу.

2.Будова активу балансу.

3.Будова пасиву балансу.

4.Яке значення має баланс?

5.Де в балансі відображається дебіторська та кредиторська заборгованість?

6.Де в балансі відображаються: основні засоби, статутний капітал, прибуток, збиток ?

7. Яка структура і зміст Балансу?

8.Сальдо яких рахунків складає зміст форми № 1 ?

9.Чи всі підприємства складають форму фінансової звітност –баланс ?

10. Назватиякі зміни у балансі, які відбуваються під впливом господарських операцій.

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за № 996 – ХІV від 16.07.1999.

2. П(с)БО 2 «Баланс».

3. П(с)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Х.: Курсор, 2007.-108с.

5. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємства і організацій від 30.11.99 № 291

6. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. –К.: Алерта, 2011. – С. 31-41

7. Хом’як, В.І. Лемішовський. Бухгалтерський облік в Україні. ─Львів: Інтелект – Захід, 2007.- С. 627 – 667.

Лекція № 3

Тема 3. Рахунки, подвійний запис, класифікація і

план рахунків бухгалтерського обліку

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і побудова.

2. Характеристика та схеми активних , пасивних і активно-пасивних рахунків.

3. Подвійний запис, його сутність і призначення.

4. Кореспонденція рахунків і бухгалтерські проводки.

1.Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і побудова.

Для поточного відображення господарських операцій застосовується один з елементів методу бухгалтерського обліку – бухгалтерські рахунки.

Бухгалтерський рахунок – це спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності.

На кожен вид однорідних активів, зобов’язань, капіталу відкривають окремий рахунок. Перелік рахунків, їх призначення, порядок відображення на них господарських операцій визначено в Плані рахунків та Інструкції з його використання.

Для окремого відображення збільшення та зменшення засобів рахунки мають 2 сторони: ліва – дебет, права – кредит. На початок місяця на кожен рахунок записується початковий залишок (сальдо). Протягом місяця кожна господарська операція відображається на відповідній стороні рахунка, а на кінець місяця визначають кінцеві сальдо по рахункам

2.Характеристика активних, пасивних активно-пасивних рахунків.

Всі рахунки поділяються на активні та пасивні.

На активних обліковується наявність і зміни засобів господарства (активів), на пасивних – наявність і зміни джерел засобів (зобов’язань та капіталу). Активні рахунки відкривають на підставі статей активу балансу, а пасивні – пасиву.

Дебет Кредит

До активних рахунків відносяться:

Д До пасивних рахунків відносяться:

Дебет Кредит

Рахунки, які призначені для одночасного обліку ресурсів підприємства та джерел їх утворення є активно-пасивними до них можна віднести :

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки», 79 «Фінансові результати»

64 «Розрахунки за податками і платниками», 65 «Розрахунки за страхуванням». Сальдо на цих рахунках може бути і дебетовим і кредитовим.

3.Подвійний запис, його сутність і призначення.

Всі записи господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку здійснюється методом подвійного запису.

Запис кожної господарської операції на дебет одного і кредит другого рахунка в одній і тій же сумі є подвійним.

1) Д 30 2) Д 31 3) Д 66

К 31 К 30 К 30

Взаємозв’язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називають кореспонденцією, а самі рахунки – кореспондуючими.

Спосіб подвійного запису зумовлений змістом самих господарських операцій, які викликають взаємопов’язані подвійні зміни у складі засобів та їх джерел.

Підсумок записів до дебету всіх рахунків за місяць має дорівнювати підсумку записів по кредиту рахунків. Відсутність рівності свідчить про помилки в облікових записах.

4.Кореспонденція рахунків і бухгалтерські проводки.

Бухгалтерська проводка (запис) – це зазначення рахунків що дебетується та кредитується і суми за однією господарською операцією. Вони бувають прості та складні.

Простими записами називаються проводки, в яких сума господарської операції записується в дебет одного і кредит іншого рахунка , наприклад : Д 50 К 31.

Складними називають записи, в яких один рахунок дебетується, а декілька кредитуються на однакову суму , наприклад :надійшли матеріали на суму 500 грн., МШП на суму 300 грн.. Складаємо бухгалтерську проводку, використовуя 3 три синтетических рахунка : 20, 22, 63.

Дт 20 - 500 грн.

Дт 22 - 300 грн.

Кт 63 - 800 грн.

Кожна господарська операція внаслідок подвійного запису зумовлює певний взаємозв’язок між рахунками. Цей взаємозв’язок полягає в тому , що дебет одного рахунку поєднується з кредитом другого, характеризуючи зміни, що відбуваються у складі засобів або джерел їх утворенням під впливом господарської операції.

Взаємозвязок рахунків бухгалтерського обліку, що виникає внаслідок відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки – кореспондуючими.

Контрольні питання до теми

1.Дайте визначення бухгалтерського рахунка.

2.Назвати призначення рахунків бухгалтерського обліку.

3.Які рахунки є активними?

4.Які рахунки є пасивними?

5.Які рахунки є активнопасивними?

6.Наведіть приклад простої бухгалтерської проводки.

7.Дайте визначення , що таке подвійний запис .

8. Дайте визначення , що таке кореспонденція рахунків.

9. Дайте визначення , що таке бухгалтерські проводки .

Література

1. В С. Білоусько, М. І. Беленкова Теорія бухгалтерського обліку К., 2010 « Алерта», С.22-26

1. Синтетичний і аналітичний облік.

2. Взаємозв’язок між рахунками та балансом.

1.Синтетичний і аналітичний облік.

Синтетичні – рахунки, в яких ведеться узагальнений облік економічно однорідних ресурсів, капіталу, зобов’язань, процесів (10, 20, 23, 30 …).

Облік на синтетичних рахунках ведуть тільки в грошовому вимірюванні. Ці рахунки не дають деталізованих даних про те, які види готової продукції знаходяться на складі, кому з робітників яку суму нараховано на складі, кому з робітників яку суму нараховано зарплати та інше.

Аналітичні – рахунки. Які відкриваються для обліку кожної складової частини окремого виду ресурсів, капіталу, зобов’язань. Так, до синтетичного рахунку 66 ведуть аналітичні рахунки за прізвищами робітників. Ці рахунки ведуть в грошовому і натуральному вимірюванні.

Аналітичні рахунки відкривають до конкретного синтетичного рахунку, вони розкривають його зміст. Взаємозв’язок синтетичних та аналітичних рахунків:

– бухгалтерські записи на синтетичному та відкритих до нього аналітичних рахунках роблять на підставі даних одних і тих же первинних документів;

– початковий та кінцевий залишки, обороти синтетичного рахунку дорівнюють сумі відповідних залишків та оборотів його аналітичних рахунків;

– аналітичні рахунки мають таку ж структуру, як і синтетичний рахунок.

Якщо записи аналітичних рахунків не тотожні запису на відповідному синтетичному рахунку, то в обліку є помилки і їх необхідно виправити.

Рахунки, в яких ведеться узагальненийоблік економічног однорідних груп засобів, їхніх джерел іт господарських процесів,називають синтетичними, а облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, - синтетичнимобліком.

Ще одним ступенем деталізації облікової інформації є відкриття в межах субрахунків аналітичних рахунків.Аналітичні рахунки– це рахунки, на яких ведеться облік наявності та руху конкретнихвидів (окремих найменувань) майна, його джерел і господарських процесів. Облік, що здійснюється за допомогою таких рахунків, називається аналітичним.

2. Взаємозв'язок між рахунками та балансом.

Бухгалтерський баланс і рахунки є взаємопов’язаними елементами методу бухгалтерського обліку: за даними балансу на початок місяця відкривають рахунки для поточного обліку господарських операцій, а потім дані цих же рахунків з відображеними на них операціями і виведеними кінцевими залишками служать підставою для складання нового балансу.

На підставі первиних документів підприємства за кожною операцією зазначаємо кореспонденцію рахунків, тобто записуємо у відповідні колонки Журналу реєстрації господарських операцій номери рахунків, що дебетуються та кредитуються у бухгалтерській проводці. У кінці Журналу реєстрації господарських операцій підраховуємо загальну суму.

Для цього суму за кожною господарською операцією яка указана в Журналі реєстрації господарських операцій необхідно записати на дебет та кредит синтетичних рахунків, які визначені кореспондуючими в Журналі реєстрації. Для того, щоб визначити кінцеві залишки по всіх рахунках, спочатку необхідно звернутись до тих з них, які були відкриті нами раніше. На вже відкриті рахунки слід перенести усі господарські операції по них, що мали місце протягом місяця. Одночасно, проти кожної суми дебетового або кредитового обороту треба вказати номер відповідної господарської операції.

Після цього слід відкрити ті рахунки , на яких не було початкового сальдо на початок місяцяі вони вперше зустрілись в Журналі господарських операцій.

Далі на всіх рахунках необхідно підрахувати загальні суми всіх дебетових та кредитових оборотів і визначити кінцеві залишки

Пригадаємо, що визначення кінцевих залишків по активних рахунках відбувається за формулою: Сальдо (Д) = Сальдо на початок (Д) + Оборот (Д) – Оборот (К), а по пасивних рахунках: Сальдо (К) = Сальдо на початок (К) + Оборот (К) – Оборот (Д).

Оборотна відомість складається для узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку, перевірки правильності облікових записів і складання якісної звітності. Вона містить початкові сальдо усіх бухгалтерських рахунків, їх дебетові і кредитові обороти та кінцеві залишки . В оборотній відомості обов'язково повинна дотримуватись рівновага між загальними сумами:

-початкових залишків по активних і пасивних рахунках;

-оборотів по активних і пасивних рахунках;

-кінцевих залишків по активних і пасивних рахунках.

Складати баланс необхідно з використанням інформації з оборотної відомості.

Для засвоєння даного питання треба уважно розглянути умову і розв’язання наскрізної задачі практичної роботи № 2.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення бухгалтерського рахунка.

2. Назвати призначення рахунків бухгалтерського обліку.

3. Які рахунки є активними?

4. Які рахунки є пасивними?

5. Дайте визначення , що таке синтетичний облік?

6. Дайте визначення , що таке аналітичний облік?

7. Який взаємозв'язок між рахунками та балансом?

8. Дайте визначення , що таке оборотна відомість?

Література

1. Ф. Ф. Бутинець Бухгалтерський фінансовий облік – Житомир ПП «Рута» 2002. стор.492 – 513;

2. Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільіна. В.І.Кисла Бухгалтерський фінансовий облік: теорія і практика:Навчально практичний посібник – К.: Центр учбової літератури, 2010. – стор. 426 – 456;

3. Н.М. Ткаченко Бухгалтерський фінансовий облік на підприємстві України: підручник для студентів вищ. навч. закл. економ. спеціальн. - К.: Алерта, 2011. – стор.41-64

4. Г.В. Нашкерська Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – стор. 423;

Лекція № 5

Тема 4. Документація, інвентаризація та форми ведення бухгалтерського обліку.

1. Роль та значення документів в бухгалтерському обліку, управліні діяльності підприємств. Класифікація документів.

2. Облікові регістри, техніка запису даних до них.

3. Порядок перевірки і обробки документів. Організація документобороту. Збереження документів.

4. Форми ведення бухгалтерського обліку.

1. Роль та значення документів в бухгалтерському обліку, управліні діяльності підприємств. Класифікація документів.

Первинне спостереження – це інформаційне забезпечення бухгалтерського обліку. Первинною одиницею бухгалтерського спостереження є факт господарської діяльності, який призводить до зміни характеристики засобів П. та їх джерел, виникнення або припинення господарсько-правових відносин.

Документ є найбільш поширеним способом відображення даних бухгалтерського спостереження. Документ – це письмовий доказ фактичного здійснення господарської операції ( з лат. – свідоцтво, доказ).

Бухгалтерський документ – це документ, що містить відомості про господарську операцію і є юридичним свідченням її здійснення.

Документація – це спосіб оформлення господарських операцій документами.

Значення документації:

- контроль за доцільністю і законністю господарських операцій, дотриманням державної дисципліни;

- забезпечення контролю за збереженням майна господарства, раціональним його використанням;

- правове (юридичне) значення як письмовий доказ здійснення операції;

- управлінське значення – розпорядження на здійснення господарських операцій даються працівниками підприємства у формі документів і документи є обґрунтуванням здійснених ними операцій.

Поділ документів на групи за певними ознаками називають класифікацією, розглянемо її за схемою.

- За призначенням:

- Розпорядчі – документи, що містять розпорядження на здійснення господарської операції; вони не підтверджують факту здійснення операції і не служать підставою для записів на бухгалтерські рахунки – чеки, платіжні доручення, довіреності.

- Виконавчі (виправдні) – документи, які підтверджують факт здійснення операції, складаються в момент або одразу після операції. Вони є виправленням використання активів: виписки банків з рахунків, акти, авансові звіти.

- Бухгалтерського оформлення – документи, які складаються працівниками бухгалтерії на підставі виправдних документів або даних поточного обліку: меморіальні ордери, бухгалтерські довідки, розрахунки. Ці документи не відображають господарську операцію, вони призначені для технічної підготовки облікових записів.

Комбіновані – документи, які виконують функції одразу декількох (розпорядчих, виконавчих, бухгалтерське оформлення): касові ордери.

За порядком складання:

Первинні – складають в момент здійснення господарської операції: касові ордери, накладні.

Зведені – складають на підставі однорідних первинних документів шляхом групування і узагальнення показників (звіт касира, авансовий звіт).

За способом охоплення операцій:

Разові – складають по одній або кількох одночасних операцій (чеки, касові ордери, накладні).

Накопичувальні – складають по однорідним операціям, які систематично повторюються і накопичуються протягом певного періоду: лімітно-забірні карти, багатоденні наряди ….

За місцем складання:

Внутрішні – складають на підприємстві (касові ордери, авансовий звіт …).

Зовнішні – надходять з інших підприємств (виписка банку).

2. Облікові регістри, техніка запису даних до них

Після бухгалтерської обробки дані первинних документів відображають у відповідних облікових регістрів.

Облікові регістри – це спеціальні таблиці, призначені для відображення документально оформлених господарських операцій в системі рахунків, для накопичення та зберігання облікової інформації.

Для синтетичного та аналітичного обліку господарських операцій підприємства застосовують облікові регістри, рекомендовані Мінфіном України.

Регістри класифікуються:

-за зовнішнім виглядом (книги, картки, відомості)

-за призначенням і характером запису (хронологічні, систематичні, комбіновані)

-за змістом (синтетичні, аналітичні, комбіновані)

-за формою (односторонні, двосторонні, багатографічні, шахові)

-за способом складання (машинні, ручні)

До ведення облікових регістрів пред’являються вимоги:

- своєчасність і акуратність записів;

- короткість, ясність;

- точність записів тексту і цифр.

Господарські операції відображаються в облікових регістрах після перевірки первинних документів за формою і змістом і в тому звітному періоді, в якому вони здійснені. Записи в регістри роблять чорнилом або за допомогою технічних засобів.

Хронологічний – запис операцій у календарній послідовності їх виконання.

Систематичний – запис операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

3. Порядок перевірки і обробки документів. Організація документобороту. Збереження документів.

Документи після виконання господарських операцій передаються в бухгалтерію і там підлягають бухгалтерській обробці:

-перевірка (по суті, формальна, арифметична);

-розцінка (таксування);

-групування;

-контирування (зазначення кореспондентських рахунків).

Документообіг – це рух документів з моменту складання або одержання від інших підприємств до передачі на зберігання в архів після запису в облікові регістри.

Для правильності організації бухгалтерського обліку на підприємстві складається план документообігу та графік документообігу. Вони розробляються головним бухгалтером і затверджуються керівником.

Після бухгалтерської обробки документи передаються в архів (поточний та постійний). Терміни зберігання документів затверджені наказом Головного управління при Кабміні України.

4.Форми ведення бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку – це система поєднання різних видів облікових регістрів, послідовності та способів ведення записів у них для відображення наявності та руху засобів підприємства і джерел їх утворення.

Сучасними формами бухгалтерського обліку є: меморіально-ордерна; журнально-ордерна; журнальна , журнал-головна; автоматизована.

1. Меморіально-ордерна форма була сформована у 80-х роках ХХ ст. Суть її полягає у відображенні господарських операцій у меморіальних ордерах, які потім групуються у контрольній відомості, що використовуються як Головна книга.

Аналітичний облік ведеться у відомостях, картках, на вільних аркушах. Картки чи вільні аркуші відповідно реєструються.

Переваги меморіально-ордерної форми:

- простота побудови облікових регістрів;

- можливість застосування до різних типів підприємств;

- наочність записів;

- можливість домогтися повноти і правильності записів шляхом звірин даних синтетичного й аналітичного обліку;

- можливість розподілу облікових робіт між окремими працівниками.

Недоліки даної форми обліку:

- багаторазовий запис тих самих господарських операцій;

- складання значної кількості меморіальних ордерів;

- роз’єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що призводить до відставання аналітичного обліку від синтетичного;

- необхідність виконання значної кількості робіт наприкінці місяця;

- недостатня пристосованість до аналізу господарської діяльності та автоматизації облікових процесів;

- непристосованість регістрів до складання звітності.

Найпоширенішою є журнально-ордерна форма та журнальна форма ведення бухгалтерського обліку. Вона ґрунтується на принципах накопичення і групування однорідних господарських операцій в облікових регістрах – журналах і відомостях до них. Основними обліковими регістрами є журнали. Журнали побудовані за кредитовою ознакою. Це означає, що в кожному журналі відображають тільки кредитові обороти певного рахунка в кореспонденції з дебетовими рахунками. У журналах поєднується хронологічний облік з систематичним, а за окремими рахунками – синтетичним й аналітичним.

Переваги журнально-ордерної форми обліку:

- скорочення кількості записів через відсутність і дублювання в облікових регістрах;

- суворо регламентований порядок ведення обліку, що зумовлено заздалегідь надрукованими рахунками і позиціями;

- наочність записів посилює контроль за правильністю їх здійснення;

- спрощене ведення аналітичного обліку завдяки його поєднанню з синтетичним, що дає можливість усунути відставання аналітичного обліку;

- полегшується складання різних форм звітності, оскільки інформація одержується безпосередньо з регістрів;

- створюються умови для розподілу обов’язків облікових працівників;

- ефективне використання обчислювальної техніки.

Недоліки даної форми обліку:

- різна побудова регістрів журналів і відомостей;

- високі вимоги до рівня фахової підготовки облікових працівників.

В даний час більшість підприємств використовують спрощену журнальну форму обліку, яка складається з 7 журналів. ;

Автоматизована форма обліку передбачає виконання облікової роботи на ЕОМ.

Інформація вводиться в машини за допомогою, магнітних стрічок, дисків, барабанів. Обробка інформації проводиться дуже швидко і результати видаються у вигляді друкованих форм необхідного змісту.

Але ця форма має недоліки:

- висока вартість обладнання не дає змоги придбати його усім підприємствам ;

- відокремленість взаємодії усіх служб по прийняттю управлінських рішень.

Автоматизована або комп’ютерна форма бухгалтерського обліку передбачає використання швидкодіючих ЕМО, які забезпечують автоматизований процес збирання реєстрації і опрацювання облікової інформації шляхом застосування системи програмного забезпечення.

Контрольні питання до теми

1. Принципи організацій бухгалтерського обліку. Нормативна база бухгалтерського обліку.

2. Організація облікової служби на підприємствах.

3. Структура і основні функції бухгалтерії.

4. Облікова політика.

5. Посадова інструкція бухгалтера, адміністратора готелю.

1. Принципи організацій бухгалтерського обліку. Нормативна база бухгалтерського обліку.

Правові засади організації бухгалтерського обліку на підприємстві визначені Законом України „Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні".

Організація бухгалтерського обліку – це діяльність керівництва підприємства із створення, впорядкування та удосконалення системи бухгалтерського обліку для забезпечення інформацією користувачів. Раціональна організація бухгалтерського обліку забезпечує високу якість його ведення при мінімальних затратах засобів і праці.

Основні передумови раціональної організації бухгалтерського обліку на підприємстві:

– ознайомлення з виробничими особливостями підприємства;

– визначення характеру та обсягу необхідних облікових даних, розподіл обов'язків між обліковими працівниками;

– вивчення законодавчих і нормативних актів щодо обліку і звітності;

– створення АРМ бухгалтера;

– запровадження облікових взаємовідносин бухгалтерії з оперативно відокремленими підрозділами підприємства;

– організація схеми документообігу.

Бухгалтерський облік на підприємстві може бути централізованим або децентралізованим.

При централізованому - ведення бухгалтерського обліку зосереджується в бухгалтерії головного підприємства. Бухгалтери відокремлених підрозділів підприємства (філій, дочірніх підприємств) ведуть тільки первинний облік і складають частину зведених документів (звітів) і передають облікову інформацію в центральну (головну) бухгалтерію. При цьому застосовується раціональні прийоми обробки документів, ефективно використовується обчислювальна техніка, розподіляється праця між обліковими працівниками.

При децентралізованому обліку всі облікові роботи виконуються бухгалтерами відокремлених підрозділів підприємства: повний синтетичний і аналітичний облік господарських операцій, складання звітності і передача її до бухгалтерії головного підприємства. При цьому можливість розподілу праці між працівниками бухгалтерії зменшується, контроль за роботою на місцях послаблюється.

2. Організація облікової служби на підприємствах.

Розробка плану організації бухгалтерського обліку – одна з важливих передумов раціональної організації обліку. Ним визначається зміст, послідовність і строки виконання облікових робіт, складання і подання звітності.

До плану включають:

– план звітності;

– план документації та документообігу;

– план рахунків та їх кореспонденцію;

– план інвентаризації;

– план технічного оформлення облікової інформації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

– створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером або введення в штат посади бухгалтера;

– користування послугами бухгалтера-підприємця;

– ведення обліку на договірних засадах централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

– самостійне ведення обліку власником або керівником підприємства.

Важливою передумовою раціональної організації обліку є правильне формування структури апарату бухгалтерії. Як правило, в її складі виділяють групи з обліку матеріальних цінностей, праці та її оплати, затрат на виробництво, готової продукції та її реалізації, узагальнення обліку і складання звітності.

Кожному працівникові доручається ведення певних облікових регістрів, складання різних форм звітності. Розробляються посадові інструкції, де визначаються службові обов'язки кожного бухгалтера.

3. Структура і основні функції бухгалтерії

Бухгалтерія виконує певні функції, що регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються головним бухгалтером та призначені для конкретних виконавців (рис. 1).

До складу підрозділу бухгалтерії, як правило, входять׃

Ø Розрахункова група, працівники якої на підставі первинних документів виконують всі розрахунки по заробітній платі, утримання з неї, здійснюють контроль за використанням фонду оплати праці, ведуть облік розрахунків по відрахуваннях до позабюджетних фондів, розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами;

Ø Виробничо-калькуляційна група, працівники якої ведуть облік витрат на всі види виробництв, калькулюють фактичну собівартість послуг (робіт), що виготовляється, складають звітність, визначають склад витрат на незавершене виробництво;

Ø Загальна група, працівники якої здійснюють облік інших операцій, ведуть Головну книгу та складають бухгалтерську звітність;

Ø Фінансова група (виділяється на великих підприємствах), працівники якої ведуть облік грошових коштів та розрахунків з дебіторами та кредиторами, юридичними і фізичними особами;

Ø Матеріальна група, працівники якої ведуть облік придбання матеріальних цінностей, розрахунків з постачальниками матеріалів, надходжень та витрат матеріалів в розрізі місць їх зберігання, використання тощо (на великих підприємствах в матеріальній групі ведеться облік основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів і готової продукції, на великих ─ для обробки даних цієї ділянки обліку створюються окремі групи.

Рисунок 1. Функції бухгалтерії

4. Облікова політика підприємства

Визначення терміну «облікова політика» дане в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV і в п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87 (далі — П(С)БО 1): «Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і представлення фінансової звітності».

В обліковій політиці підприємства повинні бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» для складання фінансової звітності в обліковій політиці підприємства необхідно визначити межу істотності, яка для кожного підприємства може бути різною залежно від обсягів його продаж і складати, наприклад, 100, 500, 1000 грн.

Крім того, в обліковій політиці підприємства повинні бути відтворені:

A. метод вибуття запасів (із встановлених П(С)БО 9).

B. одиницею запасів є їхнє найменування або однорідна група (вид).

C. методи визначення величини резерву сумнівних боргів.

D. метод амортизації основних засобів.

E. величина вартісного критерію приналежності матеріального активу до малоцінного необоротного (згідно п.5.1 П(С)БО 7 «Основні засоби»).

F. методи амортизації і діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів.

G. методи оцінки ступеня завершеності операції по наданню послуг;

H. порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів;

I. застосування (або незастосування) бухгалтерських рахунків класу 8 для узагальнення інформації про витрати по елементах.

Облікова політика підприємства і її зміни повинні бути розкриті в примітках до фінансових звітів. Ця вимога ще раз вказує на важливість формування облікової політики, тому що примітки є одним з елементів фінансової звітності підприємства.

5.Посадова інструкція бухгалтера, адміністратора готелю

Очолює роботу бухгалтерії головний бухгалтер, він призначається на посаду і звільняється власником (керівником) підприємства.

Завдання, функції, права, обов’язки і відповідальність головного бухгалтера встановлені в Законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Права:

-встановлення службових обов’язків для працівників бухгалтерії та контроль за їх виконанням;

-призначення, звільнення, переміщення робітників бухгалтерії за погодженням власника (керівника) підприємства;

-підготовка пропозицій по заохоченню та по зниженню премій обліковим працівникам;

-контроль своїм підписом грошовим і розрахункових документів, кредитних зобов’язань;

-вимога дотримання всіма працівниками підприємства встановленого порядку приймання, зберігання і витрачання матеріальних та грошових цінностей, належного документального оформлення руху цих цінностей.

Обов’язки:

-організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

-забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

-участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжок і псування активів підприємства;

-забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях підприємства;

– забезпечення своєчасності розрахунків з бюджетом, кредиторами.

Коло обов’язків працівників служб готелю, виконувані ними функції, завдання та вимоги до них зазначаються у посадових інструкціях персоналу (для керівників середньої ланки складаються посадові обов’язки). При їх створенні враховується також специфіка готельного підприємства.

Схема посадової інструкції включає: загальні положення (структура підпорядкованості та місце посадової особи у загальній організаційній структурі підприємства, деякі загальні вимоги); обов’язки працівника; його права; кваліфікаційні вимоги (освіта, стаж роботи). У деяких інструкціях зазначається також форма відповідальності – адміністративної, матеріальної – працівника перед готелем. При укладанні посадових інструкцій використовують типові інструкції, які розробляються державними органами управління галуззю- ЖКГ, готельного господарства.

Контрольні питання

1.Яка мета бухгалтерського обліку?

2.На яких принципах базується бухгалтерський облік?

3.Як організовано бухгалтерський облік в Україні?

4.В чому є організація облікової служби на підприємствах.

5.Назвати структуру та основні функції бухгалтерії.

6.Що таке посадова інструкція головного бухгалтера готелю?

7.Що таке посадова інструкція адміністратора готелю?

8.Що таке облікова політика?

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за № 996 – ХІV від 16.07.1999.

2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку № 1-34

3. Голова С.Ф. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів. ─ К.: 2000. – 1272 с.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Х.: Курсор, 2007.-108с.

5. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємства і організацій від 30.11.99 № 291

6. Верига Ю. А., Виноградова М. О. та інші. Бухгалтерський облік. ─ К.: Центр учбової літератури, 2008.- С.16-34.

7. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. –К.: Алерта, 2011. – С. 6-21.

8. Хом’як, В.І. Лемішовський. Бухгалтерський облік в Україні. ─Львів: Інтелект – Захід, 2007.- С. 106 – 142.

Лекція № 7

Тема 6. Облік грошових коштів та розрахункових операцій.

1.Нормативні документи, які регулюють порядок ведення обліку грошових коштів і розрахункових операцій.

2. Документальне оформлення касових операцій.

3. Облік касових операцій

4. Облік операцій по поточному рахунку.

5.Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах банків.

1. Нормативні документи, які регулюють порядок ведення обліку грошових коштів і розрахункових операцій.

Касові операції здійснюються відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Відповідно вимог нормативних документів всі готівкові розрахунки з підприємствами, а також із фізичними особами здійснюються через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.

Протягом одного дня одне підприємство (підприємець) може розраховуватись з іншим підприємством (підприємцем) за одним або кількома платіжними документами в межах граничної суми готівкового розрахунку. Така сума встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлену суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежуються.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня. Одержана розрахункова сума порівнюється із затвердженим лімітом каси.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівку в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі. Розрахунок підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банками на інкасацію тощо.

Готівка, що перевищує встановлений ліміт каси, обов’язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Видача готівкових коштів на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

2. Документальне оформлення касових операцій

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами фізичним особам видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Квитанція є відривною частиною прибуткового касового ордера.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заяви на видачу готівки розрахунки тощо.

Виплати заробітної плати, пенсій стипендій проводяться касиром підприємства за видатковими відомостями.

На загальну суму готівки, виданої по відомості, в бухгалтерії оформляється видатковий касовий ордер.

Касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Облікові документи оформлення касових операцій

Таблиця 1

1. Визначення та склад необоротних активів. Основні засоби, їх класифікація та оцінка.

2. Облік надходження і вибуття основних засобів.

3. Облік капітальних інвестицій.

4. Особливості обліку нематеріальних активів

1. Визначення та склад необоротних активів. Основні засоби, їх класифікація та оцінка

До основних засобів відносяться необоротні матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання в процесі виробництва чи постачання товарів, надання в оренду іншим особам для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Очікуваний термін корисного використання яких перевищує один рік чи операційний цикл, якщо він більше року .

До складу основних засобів включаються матеріальні активи: земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та ін. До основних засобів також відносяться капітальні вкладення в поліпшення земель (меліорація, осушення і т.д.).

Не належать до основних засобів і враховуються на підприємстві як засіб в обороті, предмети з терміном служби менше одного року, незалежно від вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів організується відповідно до їх типової класифікації. Ці типові класифікації призначені для однаковості їхнього угруповання в обліку. Відповідно до існуючої системи обліку основні засоби класифікують за такими ознаками:

— за галузевою ознакою;

— за характером у процесі виробництва;

— за видами;

— приналежністю і використанням.

Угруповання основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство і транспорт) дозволяє одержати дані про їхню вартість у розрізі галузей залежно від характеру участі основних фондів у процесі виробництва. Підрозділяються вони на виробничі й невиробничі.

Виробничі основні фонди функціонують у сфері матеріального виробництва, поступово зношуються і переносять свою вартість на створений продукт частинами в міру зносу.До невиробничих відносяться засоби, які не беруть участь у процесі виробництва. При експлуатації вони зношуються і втрачають вартість в міру зносу.

Придбання та створення основних засобів зараховується на баланс за первісною вартістю. Залежно від способу придання (за гроші, шляхом обміну, безоплатної передачі).

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення. Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) й витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочій стан для використання за призначення.

Балансова вартість — сума, в якій актив був включений до балансового звіту за вирахуванням суми зносу.

Справедливою вартістю — є ринкова вартість аналогічного об’єкта основних засобів.

2.Облік надходження і вибуття основних засобів

Аналітичний облік основних засобів ведуть по кожному інвентарному об’єкту. Інвентарним об’єктом вважається окремий комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного чи різного призначення.

Синтетичний облік ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» в журналі № 4 , відомості 4.1-4.3 .

Відповідно до плану рахунків облік основних засобів ведуть на рахунку 10 «Основні засоби», що має 9 субрахунків.

По Д-т рахунка 10 відбивається запис про надходження основних засобів на баланс, що враховуються за первісною вартістю.

По К-т рахунка 10 відображується вибуття основних засобів унаслідок продажу, безкоштовної передачі чи невідповідності критеріям визнання активів, а також у разі частково

Читайте також:

1. II. Відкриття і подолання схоластичного світогляду
2. Аналітичний огляд
3. Аналітичний огляд використання вторинної сировини і відходів
4. Види світогляду: міфологічний, релігійний та філософський (натуралістична, об’єктивно-ідеалістична, субєктивно-ідеалістичні і матеріалістичні моделі).
5. Вимоги до режимів праці і відпочинку та профілактичних медичних оглядів
6. Виникнення капіталізму у Франції. Наукові погляди А. Монкрет’єна
7. Витрати виробництва, їх характеристика і класифікація відповідно до П(С)БО 16 „Витрати”.
8. Гносеологічні та етичні погляди І. Канта.
9. Господарський розвиток України та економічні погляди її мислителів у другій половині XVII – першій половині ХІХ ст.
10. Дезінфекція гною, гноївки, ґрунту, води. Дезінфекція спецодягу, взуття, предметів догляду за тваринами, збруї. Дезінфекція транспортних засобів, інкубаторів, вагонів та вуликів.
11. Державні програми щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей.
12. Детального огляду.

Переглядів: 1265