Колористика природних утворень: функції і властивості

Вплив світлоколірного середовища на життєдіяльність людини залишається предметом постійної уваги, що зумовлено прагненням до естетизації середовища, яке оточує людину.

Формування ансамблю просторово-предметного середовища життєдіяльності людини, гармонійного з природним, його колористикою стає одним з визначальних у структурі сучасної проектної діяльності дизайнера.

Колір допомагає виявити функціональну, семантичну і естетичну значущість предметного середовища, логіку його об'ємно-просторової структури, створити оптимальний психіко-фізіологічний комфорт.

Виразність кожного кольорового рішення середовища, його емоційно-естетична дія переважно досягається комплексним використанням засобів колористики природних утворень, просторової організації та сукупністю засобів, які виявляють і підкреслюють ціле, комплекс як єдине.

Розуміння природи кольору, його психологічного впливу на людину, формування емоційного стану та регулювання її поведінки знаходить набуття у колористиці природних утворень.

У взаємозв'язку з об'ємно-просторовою формою предмета сприймається колір. У відриві від форми предмета кольору у природі не існує так само, як не існує безбарвної форми. Колір нерозривно пов'язаний з предметно-просторовим середовищем, з його колористикою.

Кольорове тло природи завжди гармонійне. Завдання дизайнера в роботі з об'єктами дизайну в природному і штучно створюваному предметному середовищі — досягти гармонії кольору.

Колористика – це наука про колір, кольороформоутворення предметів, формування світло-кольорового клімату просторово-предметного середовища життєдіяльності людини. Вона спирається на фізичні основи кольору та психофізіологію його сприйняття.

Колористика об'єктів природно-архітектурного простору – це цілісна система кольорів елементів природного оточення, а також з внесеними в неї кольорами створюваних людиною об'єктів дизайну, архітектури, творів пластичних мистецтв, які утворюють рухоме колірно-просторове поле. Це поле формується як в природному оточенні (пасивна поліхромія), так і в штучно створюваному оточенні (активна поліхромія), відображаючи діалектику розвитку колористики предметно-просторового середовиша загалом.

Колористика середовища, як правило, динамічна. Загалом вона зумовлена рухливістю природної поліхромії, змінами морфології предметного середовища, структури і функції, розвитком колірної культури, особливостями сприйняття.

У дизайні об'єктів природно-архітектурного простору часто проводять низку аналогій із колористикою природного середовища, а також інформативними і функціональними властивостями кольору: сигнальна; маскувальна; знакова; спрямованого впливу; гармонізуюча; образотворча функція; засіб впізнання. Необхідно зазначити, що у дизайнерській практиці під час формування перцептивного образу об'єктів предметного середовища усі функції кольору активно використовуються.

У кольоровій організації предметного середовища можна брати до уваги явище інформативного забарвлення тварин і комах, а також їх здатності змінювати пофарбування залежно від кольору навколишнього середовища. Інколи забарвлення має пряме гармонізуюче значення. Цікаво, що вигадливий візерунок, наприклад, на крилах метелика не привертає уваги хижака, а навпаки, робить комаху непомітною. Так, плями на крилах великого нічного павиного ока роблять крила схожими на поверхню кори з заглибленнями – малюнок імітує, якщо дивитися здалека, нерівності поверхні. Хамелеони – неперевершені майстри маскування, швидко змінюють забарвлення на колір будь-якого оточення завдяки особливим пігментним клітинам шкіри.

Розмаїтість колірних сполучень у природі відіграє в житті організмів велику роль. Для одних це виявляється в умінні злитися з навколишньою природою, щоб уникнути зустрічі з хижаком, чи, навпаки, напасти непомітно. А для інших яскраве контрастне забарвлення є сигналом та попередженням про їхню неїстівність. Так, залежно від пристосувального значення, забарвлення тварин можна розділити на дві великі групи: що маскуються і що вирізняться.

Маскувальне забарвлення. До тих, що маскуються, належать тварини, забарвлення яких збігається з тлом місцевості їхнього існування. У представників півночі панує біле забарвлення. Зелений колір характерний для мешканців лугів і лісів, і так само морських організмів, що живуть у середовищі зелених водоростей. Жовтий і бурий кольори переважають у забарвленні мешканців пустелі. До тварин, що маскуються, належать види, для яких забарвлення становить найважливішу умову виживання у природі. Це малозахищені тварини або хижаки, що підстерігають свою здобич. До групи помітних належать добре захищені види, забарвлення яких ніби застерігає хижаків від нападу, або організми, для яких вигідно привернути до себе увагу, наприклад, рослини-хижаки. Але навіть ідеальна подібність із навколишнім тлом ще не робить їх непомітними. У будь-якого об'ємного предмета, що знаходиться під відкритим небом, верхня частина освітлена яскравіше від нижньої. Тому нижні поверхні, що знаходяться у тіні, здаються темнішими, ніж верхні. Неоднорідність освітлення підсилює враження рельєфності та значно знижує непомітність предмета. Природа врахувала і цю обставину – у тварин, що маскуються, як правило, спинна сторона має інтенсивніше забарвлення, що оптично нейтралізує тінь. Маскування багатьох видів тварин грунтується на використанні розчленованого забарвлення. Тіло тварин покрите контрастними малюнками, що привертають до себе увагу, заважають впізнати саму істоту. Дієвість такого забарвлення значно підвищується, якщо деякі частини малюнка збігаються за формою і кольором із тлом, на якому знаходиться тварина. Окремі частини тіла у цьому випадку оптично зовсім зникають, тоді як контрастність інших виявляється підкресленою. Розчленоване забарвлення слугує маскуванню обрисів тіла тварин. Контрастні малюнки переважно перериваються біля краю або на краю видимого контура і ніколи не розташовуються паралельно до нього.

Таким чином, у природі геометрія рисунка в сполученні поверхонь біоформ надає їм можливості маскуватися на тлі ґрунту, листя, кори дерев, забарвлення творінь живої природи, в одних випадках дає їм змогу уникнути небезпеки, а в інших забезпечити несподіваність нападу. Багато видів метеликів завдяки структурі забарвлення крилець повністю зливаються з фоном покривних тканин рослин, використовуючи колір як маскувальний засіб, і, навпаки, можуть використовувати колір як відлякувальний засіб, наприклад, метелик-адмірал має на своїх крилах окоподібні плями.

Сигнальна та знакова властивість кольору. Крім прийомів пристосування до умов середовища існування, тварини ще використовують колірні сигнали, адресовані істотам, які, зі свого боку, здатні розрізняти колір, сприймати його та розуміти "повідомлення". Жовтий – колір попередження, наприклад, на тілі змій чи жаб, що вказує на їхню отруйність. Червоний – колір небезпеки, колір залякування у деяких тропічних отруйних жаб, гусениць, комах. Аналогічно людина як інформаційний використовує жовтий колір – як попереджувальний, червоний – як небезпечний, зелений – як природний, натуральний та безпечний. Цю властивість сигнальних кольорів широко використовують у дизайні реклами, спецодягу, промисловому середовищі.

Функція спрямованого кольору. Буває, що колір комахи ніби навмисне привертає увагу. У таких випадках комаха надійно захищена від хижаків відразливим запахом чи смаком, отруйними залозами тощо. Так, яскраве забарвлення мають багато жуків, а також божі корівки. Яскраво пофарбовані та захищені отруйними жалами оси, шершні, джмелі. І справді, зауважено, що птахи навчилися не торкатись таких захищених комах. Функціональне значення помітних малюнків застережливого й попереджувального забарвлення характерні багатьом тваринам, а в багатьох випадках яскраві, помітні сполучення кольорів використовуються для підманювання до найнебезпечніших частин тіла хижака.

Функція спрямованого впливу якісної характеристики (кольоровий тон) на емоційну сферу людини створює емоційний фон для подальших етапів формування зорового образу.

Приваблювальна та образотворча роль забарвлення. Існує велика кількість різновидів папуг із різноманітним забарвленням. Кольорові сполучення пер насичені та яскраві, а інколи навіть дивовижні. Здається, що природа розважалася, розфарбовуючи цих птахів. Тропічні метелики та папуги ховаються від нападників у також яскравих тропічних квітах.

У кольоровій організації обладнання інтер'єру широко використовується явище захисного та інформативного забарвлення тварин. Наприклад, меблевим виробам, що не повинні впадати в очі, можна за принципом захисного забарвлення тварини надати колорит приміщення, а у меблях, призначених для виробничого процесу, основні деталі управління або окремі функціональні вузли можна виділити за принципом інформативного забарвлення тварин і комах. Можна знайти багато прикладів щодо підтвердження приваблювальної ролі кольору у рекламі, яка ґрунтується на приваблювальній функції кольору у природі. Палітра рекламних кольорів є колірним діапазоном, близьким до спектральних кольорів. Але сучасна реклама за допомогою комп'ютерних технологій часто свідомо підвищує контрастність та насиченість колірних сполучень чи цілеспрямовано змінює колірний діапазон на незвичний.

Забарвлення як регулятор тепловолого обміну. Дизайнерська біоніка, вивчаючи закони колірних гармоній, досліджує водночас і суто функціональні явища, що відбуваються з кольорами у живих організмах. Колір у живій природі – це один із проявів життєдіяльності організму. Він слугує регулятором тепловолого обміну. Так, у дуже спекотну пору року кольори природи тьмяніють. Це не є хімічне вицвітання фарб, яке ми спостерігаємо на кольорових штучних предметах. Це є біологічне явище: у такий спосіб організм захищає себе від перегрівання. Подібні властивості живих організмів змінювати свій колір залежно від умов навколишнього середовища можуть бути використані у дизайні інтер'єру, для регулювання температури повітря у приміщеннях, особливо за умов спекотного клімату. Так само продуктивним для застосування у дизайні є і вивчення засобів регулювання кольору та його походження. Тут важливими для нас стають не стільки біохімічні реакції, скільки взаємодія освітлення зі структурною побудовою тканин організмів: розташуванням прошарків, фактурою тканин, насиченістю їх вологою тощо, тобто засобами, що допомагають по-різному поглинати чи відбивати сонячні світлові промені, а, значить, і регулювати забарвлення. У дизайні можна створювати такі фактури поверхонь штучних предметів на основі комбінацій прозорих чи напівпрозорих матеріалів – своєрідних кристалічних решіток, які за різних кутів падіння на них та відбивання сонячних променів створюють гру кольору та світла. Тут можна отримувати цікаві результати, вивчивши подібні явища у живій природі.

Інколи забарвлення має пряме пристосувальне значення. Цікаво, що вигадливий візерунок, наприклад, на крилах метелика не привертає увагу хижака, а навпаки, робить комаху непомітною. Вивчення досвіду природи щодо створення нею колірних гармоній є важливою частиною дизайнерської біоніки.

У живій природі зустрічаємо орієнтувальні властивості кольору. Колір у природі, наприклад, у світі рослин – це свого роду реклама для приваблювання комах, які сприяють запиленню. Організми протягом багатьох мільйонів років "відпрацювали" свої кольори, які відповідать дешифрувальним здатностям комах, завдяки чому ті реагують на "рекламу". Загалом же вивчення досвіду щодо функціональних властивостей кольору, створення нею колірних гармоній є важливою частиною дизайнерської біоніки.

Колористичні компоненти найтісніше пов'язані з функцією простору і не повинні розглядатись як доповнення до чогось другорядного. За допомогою кольору досягають бажаної виразності та потрібної атмосфери, які зумовлюють особливий настрій, індивідуальні почуття, внутрішній стан.

Завдяки кольору та освітленню можна створити специфічні ефекти в інтер'єрах різноманітного призначення: житлових, культурно-розважальних, виставкових експозиціях тощо. Оперуючи просторовими властивостями кольорів, можна досягати певного враження розташуванням колірних площин та виокремленням необхідних елементів.

Вивчення колористики в природі дає змогу гармонізувати предметне, архітектурне середовище за допомогою кольору: об'єднувати або розділяти предметну штучно створену форму на окремі зони, підкреслити значення одних її елементів і підкорити їм інші.

Колір у промисловому біодизайні ефективно працює за аналогією з природою як засіб гармонізації форми з навколишнім середовищем, виділення важливих елементів механізмів, означення небезпечних деталей. Кольором, як засобом орієнтації, можна посилити природну поведінкову реакцію людини під час перебування в певному оточенні — міському середовищі, інтер'єрі, при використанні приладів, інструментів, технічних засобів, транспорту.

Художньо-естетична функція колористики об'єкта дизайну природних утворень полягає у тому, щоб викликати у споживача естетичні переживання, на основі яких виникають художні образи предметно-просторового середовища, що запам'ятовуються.

Проектування кольорового середовища являє собою багатоступеневий процес, під час якого задум проектанта поступово виявляється у виконанні конкретних проектних завдань з узгодження суб'єктивно передбачуваного образу колористики природних утворень і об'єктивно існуючих об'ємно-просторових структур.

На основі вивчення колористики природного середовища вирішуються творчі задачі колористики в дизайні, зокрема, гармонізація колірних співвідношень в штучному середовищі, пошуку колориту предметів дизайну.

Від досконалого композиційного рішення в біодизайні залежить образність дизайн-форми, її пластичні, просторові та кольорографічні якості. Художня якість об'єктів біодизайну визначається гармонійністю форми щодо розмірів елементів, їхніх пропорцій, ритмічного ряду, кольору, фактури та інших композиційних характеристик.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Явище тургору. Опір по формі	\|	Органолептичні особливості живих організмів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.