Застосування до розробки управлінських рішень наукових підходів

Ефективність і якість УР визначається, перш за все, обґрунтованістю методології вирішення проблеми, тобто підходів, принципів, методів. Без хорошої теорії практика сліпа. Однак, в даний час до менеджменту застосовують тільки деякі наукові підходи і принципи, що пояснюється “вузкістю” поняття “менеджмент”.

Аналіз теорії і практики економічного управління дозволив встановити необхідність застосування до менеджменту 13 наукових підходів, кожен з яких відображає або характеризує один із аспектів менеджменту. Вони не є синонімами, не дублюють, а доповнюють один одного, що підтверджує порівняння їх короткого змісту.

1. Системний підхід передбачає розгляд будь-якого досліджуваного об’єкта як сукупності взаємозв’язаних компонентів, що має вхід (інформацію), вихід (мету), зв'язок із зовнішнім світом, зворотній зв'язок.

2. Комплексний підхід вимагає врахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних, політичних, демографічних і інших аспектів менеджменту і їх взаємозв’язку. Якщо упустити один із них то проблема не буде вирішена до кінця. Наприклад, при будівництві нового підприємства не можна відкладати вирішення соціальних питань, поскільки це не дозволить в повній мірі використовувати його проектну потужність. Якщо при виробництві нових знарядь праці не врахувати вимоги екології, то вони зразу стають не конкурентноздатними.

3. Інтеграційний підхід до менеджменту націлений на дослідження і посилення взаємозв’язків:

а) між окремими підсистемами і елементами системи менеджменту;

б) між стадіями життєвого циклу об’єкта управління;

в) між рівнями управління по вертикалі;

г) між суб’єктами управління по горизонталі.

4. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію управляючої підсистеми при вирішенні будь-яких завдань на споживача. Пріоритетами вибору критеріїв маркетингу є : підвищення якості об’єкта, економія ресурсів в споживача, економія ресурсів у виробництві. Повинен діяти принцип: спочатку знижуйте “тобівартість” продукції за рахунок підвищення якості і лише після цього “собівартість”.

5. Функціональний підхід заклечається в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які необхідно виконати, для її задоволення. Після встановлення функцій створюється кілька альтернативних об’єктів для виконання цих функцій і вибирається той з них, який вимагає мінімум сукупних затрат на одиницю корисного ефекту. При цьому підході, коли йдуть від зворотнього, від потреб іноді створюються зовсім нові оригінальні об’єкти.

6. Динамічний підхід вимагає розглядати об’єкт управління в динаміці, в причинно-наслідкових зв’язках і супідлеглості. Проводиться ретроспективний аналіз за 5-10 і більше років і перспективний аналіз (прогноз).

7. Відтворювальний підхід – це підхід зорієнтований на постійне відновлення виробництва товару для задоволення потреб конкретного ринку, з меншими порівняно з іншими аналогічними об’єктами, сукупними затратами на одиницю корисного ефекту. Елементами цього підходу є: 1) застосування опережаючої бази порівняння при плануванні поновлення об’єкта; 2) трактування закону економії часу як економії минулої, живої і майбутньої праці за життєвий цикл об’єкту на одиницю корисного ефекту; 3) розгляд у взаємозв’язку відтворювального циклу теперішньої, проектної і перспективної моделей об’єкта; 4) пропорцій по якості і кількості відтворення елементів зовнішнього середовища; 5) інтеграція науки і виробництва в рамках комплексного об’єднання.

8. Процесний підхід розглядає функції управління як взаємозв’язані. Процес управління є сумою всіх функцій, серією безперервних взаємозв’язаних дій.

9. Нормативний підхід заключається у встановленні нормативів управління по всіх підсистемах системи менеджменту. Нормативи повинні встановлюватись по найважливіших елементах: якість і ресурсоємкість товарів, соціальний розвиток колективу, охорона середовища, якість обліку і контролю, нормативи стимулювання, нормативи забезпеченості працівників, використання ресурсів тощо. Ці нормативи повинні відповідати вимогам комплексності, ефективності, обґрунтованості, перспективності. Чим більше обґрунтованих нормативів по кожному елементу системи менеджменту, тим вищою буде її організованість на всіх рівнях управління.

10. Оптимізаційний підхід заклечається в переході від якісних оцінок до кількісних за допомогою математичних, статистичних методів, інженерних розрахунків, експертних оцінок, суми балів і ін. керувати можна цифрами, а не словами.

11. Директивний підхід передбачає регламентування функцій, прав, обов’язків, нормативів якості, затрат, тривалості, елементів системи менеджменту в нормативних актах (наказах, розпорядженнях, вказівках, стандартах, інструкціях і т. п.).

12. Поведінковий підхід передбачає надання допомоги працівнику в усвідомленні своїх власних можливостей, творчих здібностей на основі застосування концепцій поведінкових наук до побудови і управління фірмою. Основною метою цього підходу є підвищення ефективності фірми за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Правильне застосування науки про поведінку завжди буде сприяти підвищенню ефективності роботи як окремого працівника так і фірми.

13. Ситуаційний підхід концентрується на тому, що придатність різних методів управління визначається конкретною ситуацією. Оскільки існує значна кількість факторів, що визначає ситуацію, не існує єдиного найкращого способу керувати об’єктом. Найефективнішим методом в конкретній ситуації є метод, який найбільше відповідає даній ситуації, максимально до неї адаптований.

Перераховані підходи рекомендується застосовувати при вирішенні будь-якої задачі, що виникає при функціонуванні або розвитку системи менеджменту по стадіях життєвого циклу об’єкта, при стратегічному, тактичному чи оперативному управлінні.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль методології в системі розробки, прийняття і реалізації рішень	\|	Натуралістичний і системодіяльний методологічний підхід в теорії прийняття рішень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.