• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Соціальні гарантії.

Розділ III. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

Глава 12. Соціально-трудові відносини:основні поняття.

Глава 13. Соціальна політика.

Глава 14. Механізм реалізації громадянами права на працю.

Глава 15. Соціальне партнерство.

Глава 16. Регулювання трудової поведінки персоналу.

Глава 17. Управління персоналом як механізм регулювання трудових відносин у ринковій економіці

Глава 12

СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

12.1. Поняття "соціально-економічні відносини", "трудові відносини", "соціально-трудові відносини".

Поняття соціального захисту.

Соціальні гарантії.

12.4. Поняття "механізм регулювання соціально-трудовихвідносин".

12.1. Поняття "соціально-економічні відносини", "трудові відносини", "соціально-трудові відносини"

Суспільство - це соціальна система, історична сукупність відносин між людьми, які склалися у процесі їх сумісної діяльності, взаємодії між ними. У широкому значення всі відносини у суспільстві можуть розглядатися як соціальні. У вузькому значенні під соціальними розуміють відношення, які формуються та реалізуються у соціальній сфері, тобто ті, що характеризують соціальні умови життя людей (власно соціальні відносини).

Поняття "соціально-економічні відносини" відбиває зміст відносин, у яких є ознаки власно економічних та власно соціальних відносин.

· Власно економічні (виробничі) відносини - це сукупність відносин між людьми, які складаються у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і с головними, визначальними у всій системі соціальних відносин у широкому значенні.

· Власно соціально відносини - це відносини між: членами соціальних спільнот та окремими спільностями з приводу їх суспільного становища, образу і укладу життя, у кінцевому рахунку, з приводу умов формування та розвитку особистості, соціальних спільнот

Однак, соціально-економічні відносини не є механічним поєднанням змісту та характеристик соціальних та економічних відносин. Вони мають свої специфічні властивості, які виявляються через суб'єктів відносин, предмет, умови та способи їх формування та здійснення. Соціально-економічні відносини можуть формуватися на підґрунті власно економічних (трудових), або власно соціальних відносин (нетрудових). Так, соціально-економічні відносини з приводу зайнятості, соціального страхування, умов праці, пов'язані с трудовими відносинами.

· Трудові відносини - це усталені зв'язки між: людьми, які обумовлені їх спільною трудовою діяльністю.

До них, окремо, належать відносини між роботодавцями та найманими працівниками; між керівниками та підлеглими; між робочими групами та трудовим колективом; між окремими працівниками, що виконують суміжні трудові функції і операції; між адміністрацією підприємства та професійними спілками тощо.

В той же час соціальна допомога суспільства найбільше уразливим групам населення хоча і має економічний зміст, але не пов'язана з трудовими відносинами. Вона відбиває власно соціально-економічні відносини.

На підприємстві окрім соціально-економічних трудових відносин встановлюються власно соціально-трудові відносини.

Вони виявляються у положенні окремих груп працівників у трудовому процесі, комунікаційних зв'язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією для впливу на поведінку та результати діяльності інших, а також для оцінки свого положення, що впливає на формування інтересів та поведінки цих груп.

Ці відносини невід'ємно пов'язані з трудовими відносинами та обумовлені ними первісно. Деякі автори називаючи ці відносини власно соціально-трудовими, вважають, що вони виявляються у формі різних соціальних явищ та процесів у трудовому колективі і є відносинами

учасників трудового процесу. Тобто поняття "соціальні відносини" використовуються у вузькому значенні для характеристики явищ та процесів, що відбуваються на мікроекономічному рівні у трудовому колективі.

Інші автори у структуру соціально-трудових відносин включають не тільки власно соціальні взаємозв'язки, а і економічні аспекти взаємозв'язків індивідуумів та соціальних груп, що обумовлені трудовою діяльністю.

Правомірність такого підходу до визначення соціально-трудових відносин доводить їх аналіз за двома напрямками: суб'єкти та предмети.

Суб'єктами таких соціально-трудових відносин є індивіди або соціальні групи. Це: найманий працівник, спілка найманих працівників (профспілка), роботодавець, спілка роботодавців, держава.

· Найманий працівник - це людина, що заключила трудовий договір із представником підприємства, громадської організації або держави.

· Роботодавець - це людина, що наймає для виконання роботи одного або декількох працівників. Роботодавець може бути власником виробництва або його представником. Зокрема, роботодавцем є керівник державного підприємства, котрий, у свою чергу, є найманим працівником по відношенню до держави.

· Професійна спілка утворюється для захисту економічних інтересів найманих працівників або осіб вільних професій у певній сфері діяльності. Важливішими напрямками діяльності профспілок є забезпечення зайнятості, умов та оплати праг/і

· Держава як суб'єкт соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки виступає у наступних основних ролях: законодавець, захисник прав громадян та організацій, роботодавець, посередник та арбітр у трудових суперечках.

Взаємозв'язки між суб'єктами соціально-трудових відносин вини­кають на різних рівнях: працівник-працівник; працівник-роботодавець; профспілка-роботодавець; роботодавець-держава; працівник-держава тощо.

Предмети соціально-трудових відносин визначаються цілями, надосягнення яких спрямовують свою діяльність люди на різних етапах свого життя. Прийнято відрізняти три основні стадії життєвого циклу людини:

Ø від народження до закінчення освіти;

Ø термін трудової і / або сімейної діяльності;

Ø термін після трудової діяльності.

На першій стадії соціально-трудові відносини пов'язані переважно з проблемами професійного навчання, На другій-основними є відносини найму та звільнення, умов та оплати праці. На третій - центральною проблемою є проблема пенсійного забезпечення.

Таким чином, предметом розгляду у даному розділі є соціально-економічні відносини як ті, що пов'язані з трудовими відносинами, так і власно соціально-економічні, нетрудові. На рисунку 13 наводиться місце окремих видів соціальних відносин у їх загальній системі.

Головними предметами соціально-трудових та економічних відносин є зайнятість, організація, нормування та оплата праці. Перший, як соціально-правове явище, буде розглянуто у окремій главі у данім розділі. Організація та оплата праці у економічному, організаційно-технічному та соціологічному аспектах були змістом декількох глав попереднього розділу. У главах даного розділу будуть наведені деякі положення про регулювання соціальних відносин у цих галузях.

Типи соціально-трудових відносин, як власно соціальних, так і соціально-економічних характеризують форми взаємовідносин у галузі виробництва, права, психологічній, етичній, моральній, культурній і інших сферах людського буття. За організаційними формами відокремлюють наступні типи соціально-трудових відносин: патерналізм, партнерство, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація й конфлікт.

♦Патерналізм означає регулювання соціально-трудових відносин державою або керівництвом підприємства переважно шляхом їх регламентації.

♦ Партнерство є така форма побудови соціально-трудових відносин, коли їх суб'єкти (наймані працівники, підприємці, держава, профспілки) вирішують посталі проблеми шляхом співдружності на основі системи детально відпрацьованих правових документів. Відношення партнерства забезпечують досягнення енергетичного ефекту (енергія - співдружність), який виявляється у тому, що об'єднання зусиль забезпечує отримання результату більшого, ніж сума результатів зусиль окремих суб'єктів, що діють розрізнено.

♦Конкуренція між людьми або колективами також може сприяти досягненню синергетичного ефекту.

♦Солідарність передбачає загальну відповідальність та взаємну допомогу, заснованих на спільних інтересах груп людей.

♦ Субсидіарність означає прагнення людей до особистої відповідальності за досягнення своїх цілей та за свої дії у вирішенні соціально-трудових проблем. Субсидіарність можна розглядати як протилежність патерналізму, якщо людина для досягнення своїх цілей вступає до профспілки, то субсидіарність може реалізовуватися у формі солідарності.

♦Дискримінація - це незаконне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин, що здійснюється на основі свавілля. При дискримінації порушуються принципи рівності можливостей на ринку праці. Вона може здійснюватися за ознакою статі, віку, раси, національності, конфесії тощо. Рівність можливостей у соціально-трудових відносинах забезпечується перш за все системою законодавства країни.

♦ Конфлікт - є граничне відбиття протиріч у соціально-трудових відносинах. Формами трудових конфліктів є трудові суперечки, страйки, масові звільнення.

Переглядів: 594